Между Польшей, Мадьяром и Трампом: что дал Украине саммит ЕС и кто поддержал Зеленского

"Це буде саміт не для рішень, а для визначення напрямку", – сказав у розмові з журналістами один з європейських дипломатів, описуючи очікування від засідання Євроради, що відбулося у Брюсселі цими днями.

Цей опис – дуже влучний, у тому числі щодо України. На перший погляд, саміт ЄС, що проходив за участю українського лідера Володимира Зеленського, не приніс Києву проривних домовленостей – але їх і не очікували. Ми не отримали нового фінансування; заморожені активи лишаються без руху; ЄС не змінив стратегію щодо розширення – наприклад, нам не пообіцяли дату вступу до Євросоюзу.

Та якщо поглянути на стратегічні результати – є всі підстави говорити про дуже позитивний "український тиждень" у Євросоюзі.

Угорська криза, яка ще два місяці тому була украй гострою – розвернулася. Прем'єр Мадяр різко змінив ставлення до України, і тепер є непоганий шанс розпочати нову сторінку у відносинах із цим складним сусідом.

Одночасно є дійсно добрі зрушення на польському треку. Можна говорити про завершення кризи, пік якої був улітку і припав на так званий "орденопад" – масову відмову українських і польських політиків від державних нагород. Прем'єр Туск вже не соромиться говорити про братні відносини з Україною, а президент Зеленський показово повернувся до польського летовища. І це сталося невипадково.

Також є добрі новини на треку євроінтеграції. І офіційні заяви, і джерела "ЄП" свідчать про добрі шанси відкрити усі переговорні кластери до кінця року.

Частину з цих криз допоміг вирішити президент США Дональд Трамп.

Дії та заяви американського лідера, його неприховані спроби продати (у прямому сенсі) Путіну українські та європейські інтереси стали сигналом тривоги, що змусив декого усвідомити, наскільки серйозною є ситуація. 

А для українського керівництва це підтвердило, що Європа була і є безальтернативним, природним партнером України.

Що стоїть за кожним із цих тверджень і чого чекати далі, "ЄвроПравда" детальніше пояснює у цій статті.

Угорсько-українська відлига

З усіх двосторонніх зустрічей, які президент Володимир Зеленський провів у Брюсселі, найбільше уваги було прикуто до його переговорів з угорським прем’єром Петером Мадяром.

Нагадаємо, Україна тривалий час пропонувала Мадяру зустріч і щоразу отримувала відмову. А наприкінці літа розпочався украй дивний період, коли Будапешт – без жодної зрозумілої Києву причини та не висуваючи конкретних вимог – намагався атакувати і навіть принизити Україну. У той період Мадяр відмовився від поїздки на Карпатський саміт, спікерка його парламенту Агнеш Форштоффер не стала зустрічатися з українським колегою Русланом Стефанчуком, коли той був у Будапешті, тощо. 

Але у другій половині вересня Угорщина почала змінювати політику. 

"Європейська правда" розповідала про причини цього у статті "Угорщина знімає вето": наші джерела свідчили, що різку політику Мадяра щодо Києва перестали розуміти навіть його найближчі соратники, і зрештою угорський прем'єр перейшов до конструктиву. 

Угорщина погодилася зрушити з місця діалог щодо прав меншин і погодилася на прийнятні формулювання освітнього закону, який зрештою ухвалила Верховна Рада. Це дозволило зняти вето з руху України до ЄС. 

А далі угорці повідомили, що прем'єр не проти зустрітися з українським лідером на саміті у Брюсселі.

Цікава деталь. До останнього моменту Петер Мадяр продовжував пускати шпильки на адресу українського колеги – але щоразу робив це виключно угорською мовою, адресуючи сигнали внутрішній аудиторії. Так, перед початком саміту він поспілкувався з угорськими журналістами, ігноруючи запитання, що лунали англійською від інших медіа. 

Тоді він запевнив угорську аудиторію, що говоритиме із Зеленським не більше 10-15 хвилин (це було неправдою, зустріч від початку планували трохи довшою), також переклав відповідальність за рух України до ЄС на свого попередника Віктора Орбана (що тим більше є неправдивим) і кілька разів повторив, що зняте Угорщиною вето не гарантує швидкого вступу України до ЄС.

Словом, доклав усіх зусиль, щоб запевнити угорців, що його розмова із Зеленським не має жодного значення.

Хоча реальна підготовка до зустрічі свідчила про протилежне. 

Будапешт давав Києву усі сигнали, що готовий закопати сокиру війни. Відбулася навіть зустріч спікерів – та, якої угорці уникали у вересні.

Але особливо показовою стала домовленість про формат зустрічі у Брюсселі. 

В дипломатії є традиційний порядок переговорів для випадків, коли між країнами є змістовні непорозуміння і лідери хочуть знайти для них системні рішення. Тоді проводять серію переговорів з профільними міністрами, залученими до співпраці посадовцями тощо – і зрештою, у присутності лідерів, ті домовляються про спільні дії, про антикризові механізми тощо. 

Тут все відбулося навпаки.

Угорська сторона запропонувала розмову лідерів віч-на-віч. Без помічників. Без очільників МЗС. Без послів. Для максимально щирої розмови. 

Аби нічого не зламало план, угорці виступили проти присутності журналістів навіть на протокольній частині зустрічі. Київ на все погодився.

Розмова віч-на-віч тривала приблизно 25-30 хвилин. 

Заяви і угорського прем'єра, і українського президента після її завершення звучали суголосно. Обидва задоволені. Обидва вважають переговори вдалими. За інформацією "ЄвроПравди", своїй команді Володимир Зеленський також повідомив, що розмова – дуже позитивна.

Але головне – не слова, а дії. Те, що відразу після переговорів два лідери дали вказівки своїм міністрам закордонних справ зустрітися і домовлятися про подальшу співпрацю – добрий знак. 

Утім, глибина накопиченої недовіри між Києвом і Будапештом – така, що двом столицям напевно ще доведеться пройти значний шлях, щоб відносини можна було називати дійсно добросусідськими. Лише після того можна буде говорити про відкриття "нової сторінки у відносинах між Україною та Угорщиною", як її назвав очільник МЗС України.

Повернення дружби з Польщею

За сенсаційною зустріччю з угорським прем'єром в тіні залишилося потепління між Україною та Польщею.

А його не варто недооцінювати.

Про кризу в українсько-польських відносинах написано багато, немає сенсу повторювати. Під впливом суспільної думки навіть від тих політиків, яких здавна вважають друзями України, останнім часом лунали заяви, що не викликали захвату в українському суспільстві. 

І навіть після того як пік минув і "орденопад" припинився – наслідки кризи лишалися помітними. 

Одна з найбільш показових деталей – відмова президента України від використання польських аеропортів для поїздок за кордон. Через це Володимир Зеленський від початку літа літав через аеропорт Кишинева. Це було доволі незручно, довго (поїздка між столицями України та Молдови забирає набагато більше часу, ніж з Києва до Перемишля). Та ще й небезпечно: останнім часом Росія дедалі активніше атакує повітряний простір Молдови. 

Поїздка Зеленського на саміт ЄС показала: щось змінилося. Після кількамісячної перерви президент України знову вилетів з аеропорту Жешува. А його зустріч із прем'єром Дональдом Туском довела, що це не випадковість.

Після переговорів Туск затвітив своє фото із Зеленським і фразу:

"Ми не просто сусіди. Ми – друзі, які можуть розраховувати одне на одного у скрутні часи. І ніхто ніколи цього не змінить".

Настільки позитивних заяв на адресу України від прем'єра Польщі не лунало вже давно. 

Ми немов опинилися у 2022 році, коли Київ і Варшава під тиском російської загрози забули про суперечності й почали керуватися фразою, яку часто приписують маршалу Юзефу Пілсудському: "Немає вільної Польщі без вільної України".

Зміни не обмежилися риторикою. Короткі коментарі українського президента, які почули журналісти, засвідчили: Польща почала також діяти так, що на неї можна покладатися. Це й допомога українській ППО, у тому числі засобами, які президенти домовилися "не світити" (хоча за натяками було схоже, що йдеться про ракети-перехоплювачі).

До того ж це потепління почалося не в Брюсселі. Останнім часом Варшава вже передала Києву кілька пакетів військової допомоги. А ще – Україна отримала дозвіл на проведення ексгумації останків українців, загиблих у повоєнний період.

Тому є всі ознаки, що ми маємо добрі зміни на польському треку.

Саміт на боці України

Перед початком саміту в західних медіа з'явилися "зливи", що в Брюсселі, мовляв, інші лідери проситимуть Зеленського бути обережнішим з Трампом.

Володимир Зеленський на пресконференції за підсумками візиту окремо спростував це. "Я чув від колег з Європи тільки підтримку, я їм вдячний за це. Наша позиція максимально чиста, чесна, справедлива", – заявив він. 

Ця заява, можливо не відображає всіх деталей – так, "ЄП" чула, що за межами Євроради принаймні один політик дійсно запропонував Зеленському подумати про відмову від ударів по російській нафтопереробці у наступні два тижні. Утім, публічних закликів чи навіть натяків на це дійсно не було. Рівно навпаки: лідери ЄС в один голос стверджували, що Європа під час нинішнього погіршення відносин зі США лишається на українському боці, а стратегія Трампа – неприйнятна.

Навіть президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, яка за посадою має бути обережною у критиці США, публічно заявила, що американський підхід не спрацював. "Звичайно, ми підтримали енергетичне перемир’я, оголошене Трампом. Але ж ми бачимо, що Росія жодної хвилини його не дотримувалася і пішла на ескалацію", – пояснила вона.

Дехто з лідерів держав напряму закликав Зеленського активніше бити по російських НПЗ і не зважати на поради з-за океану – як це зробив, наприклад, естонський прем'єр Крістен Міхал. 

Єдиним лідером, який публічно, хоч і обережно підтримав зупинку ударів по НПЗ, став болгарський прем'єр Румен Радев. Але й він утримався від критики на адресу України і тим більше від звинувачень, а натомість взявся говорити про абстрактний мир у всьому світі: "Ви ж знаєте, яка проблема зараз у Європі: високі ціни на пальне… Тому я не підтримую будь-які удари по НПЗ, але я не підтримую і атаки Росії на електростанції в Україні".

Зрештою лідери ухвалили рішення, яке розставило крапки над і в позиції Європи.

Євросоюз одноголосно засудив нову політику Дональда Трампа щодо Росії.

"Європейська рада висловлює жаль з приводу рішення Сполучених Штатів тимчасово скасувати санкції щодо російського дизельного палива", – йдеться у документі, який схвалили лідери усіх держав ЄС.

А ще у ЄС наполягають: послаблення санкцій проти Росії неможливе. Передумовою для цього кроку є зупинка війни, заявила фон дер Ляєн. 

Рішення саміту підтверджує, що це не її особиста думка. Лідери усіх 27 держав – знову ж таки, одноголосно – проголосили "рішучу налаштованість на подальше посилення тиску на Росію". Серед ідей подальших санкцій – обмеження для росіян, які брали участь у війні, дії "з метою скорочення енергетичних доходів Росії", усунення санкційних лазівок та обмеження "тіньового флоту".

"Доки в Україні не буде справедливого та тривалого миру, не повинно відбуватися нормалізації участі Росії та Білорусі в міжнародних спортивних та культурних заходах, зокрема демонстрації національних символів", – додає рішення.

Дорога до вступу в ЄС – є і тунель, і світло

Цей тиждень у відносинах Києва та Брюсселя розпочався довгоочікуваною новиною щодо вступного процесу. Рада ЄС погодилася відкрити два кластери у переговорах про вступ України та Молдови до Євросоюзу, а далі питання розширення винесли на рівень лідерів, тобто на саміт Євросоюзу.

Ми детально розповідали про це у статті "Конкурент на шляху до ЄС. Як Україні відкрили кластери та чому доведеться наздоганяти Молдову"

Але є і те, чого прагнули – але не сталося.

Як вже йшлось на початку статті, цей саміт не ухвалив проривних рішень. Хоча на якомусь етапі такі очікування були. Особливо – стосовно розширення Євросоюзу.

Річ у тім що у червні 2026 року лідери ЄС вирішили не чіпати питання вступу інших держав і домовилися, що присвятять цьому свою осінню зустріч. Та реальність виявилася складнішою.

Зараз для урядів Євросоюзу є дві головні теми. Одна з них – питання підтримки України, і щодо цього у ЄС є широка згода. Але друга тема лишається украй конфліктною і забирає левову частку зусиль, нервів, та часу на дискусії. 

Це – питання наступного семирічного бюджету Євросоюзу на 2028-2034 роки.

Держави ЄС поділилися на кілька груп з діаметрально протилежними настроями. Одні хочуть збільшити витрати і передбачити амбітне фінансування спільних європейських проєктів. Інші – наполягають, що Євросоюз надто багато витрачає і пропонують урізати витрати, але не можуть зійтися у тому, що можливо скорочувати, а що ні. Ці дискусії точаться вже кілька місяців. Влітку було сподівання, що ірландське головування знайде компроміс, то згодом глибина бюджетної кризи стала надто очевидною.

Здолати настільки велику прірву між столицями жовтневий саміт не міг, але він все ж завершився результатом. Лідери домовилися про певні концептуальні підходи, і дали кілька тижнів своїм командам, щоби вийти на новий проєкт бюджету.

Тепер у листопаді має відбутися спеціальний саміт, присвячений виключно бюджету. І якщо все складеться успішно – у грудні документ затвердять, щоб далі бюджетний процес йшов за графіком

Треба наголосити: загрози підтримці України на цьому шляху немає.

Наразі у проєкті бюджету передбачено 100 млрд євро на допомогу нашій державі і, за даними ЄП, немає тих країн, які виступають за його скорочення. 

Навпаки, всім очевидно що треба буде шукати додаткові кошти для України. Але скільки і звідки – неясно. Бельгія продовжує відмовлятися навіть говорити про використання заморожених російських активів, інші держави наполягають, що до цієї опції треба повертатися. Тоже поки це питання відкладають, щоб повернутися до нього, коли загальна рамка бюджету нарешті буде узгоджена. 

А от про розширення на зустрічі у Брюсселі лідери ЄС все ж поговорили – але не надто детально, і обмежилися лише принциповими рішеннями.

Саміт одноголосно підтримав, що розширення ЄС треба сприймати як "геостратегічну інвестицію", яка "зробить Європейський Союз сильнішим та зміцнить європейський суверенітет".

Згода столиць про те, що геополітика має впливати на рішення про вступ до ЄС нових членів – для України є позитивною. Внесок нашої держави у спільний європейський суверенітет також не викликає сумніву: Україна є гравцем, який зміцнить і продовольчу безпеку Європи, і, зрештою, звичайну безпеку. 

Але розраховувати виключно цей козир точно не варто.Саміт Євросоюзу підкреслив що не буде відступати від принципу, за яким вступ "ґрунтується на заслугах" кандидатів (тобто залежить від прогресу реформ) та стає можливим лише після виконання усіх критеріїв.

Є у рішенні також окрема згадка про відкриття двох кластерів у переговорах про вступ України до ЄС. Із цим положенням документа стався справжній детектив.

"Європейська правда" бачила кілька версій рішення саміту. На початку жовтня, коли Угорщина зняла вето, у проєкт додали фразу про Україну (а також про Молдову), яка звучала дуже позитивно. У ній йшлося, що обидва кластери для обох держав треба відкрити якнайшвидше. Те положення схвалили усі столиці, і воно лишалося недоторканим аж до вівторка 13 жовтня. 

Аж тоді раптом виникло заперечення Будапешта. Представник Угорщини наполіг, щоби з документа викреслили слова "якомога найшвидше". Європравда переконалася за джерелами у різних державах-членах, що саме угорці, і лише вони виступили проти. 

У представництві Угорщини при ЄС не стали підтверджувати що стояли за цією зміною, але надали коментар, з якого випливає, що вони підтримують зменшення амбітності рішення саміту. 

"Бо це – формулювання, узгоджене в червні", – заявила угорська дипмісія.

Тут варто додати що перед червневим самітом угорці дійсно також наполягли на виключенні згадки про якнайшвидше відкриття кластерів із підсумкового рішення. 

Але є важлива відмінність. Тоді Будапешт пишався, що "загальмував Україну". Петер Мадяр записав відеозвернення до угорців про цю свою перемогу. Зараз угорці домоглися правки, яка неприємна для України, але не поспішають це визнавати.

Утім практичного впливу на відкриття кластерів для України це не має. 

Зараз лише починається діалог про це, ЄС ще не визначився з позицією. Однак джерела ЄП кажуть, що є налаштованість на компроміс навіть щодо найскладнішого, аграрного кластера. А керівники Євросоюзу разом з президентом Зеленським публічно заявили, що всі кластери будуть відкриті до кінця року.

І якщо їхні очікування справдяться – рік бути безумовно успішним для України у просуванні до вступу в ЄС

Автори:

 Сергій Сидоренко, Тетяна Висоцька,

 Європейська правда, Брюссель