Стінопис спротиву на прикордонній Сумщині: що він означає для регіону та його мешканців

На стінах прикордонних міст Сумщини за роки великої війни звикли писати коротко: “Укриття”, стрілка, іноді номер телефону. Цієї осені на п’яти стінах у Сумах, Охтирці, Тростянці та Глухові зʼявився довший меседж – вдягни свою маску спротиву. Фокус розказав, навіщо Рух опору ССО повертається на Сумщину та що хоче донести людям, що живуть поруч із фронтом.

Регіон уже знає, як виглядає стінопис спротиву. Торік проєкт “Стінопис опору” лишив тут близько десяти робіт, а нинішній етап, що прийшов на Сумщину після чернігівського прикордоння, – другий для області. Сюжетів цього разу два: ДНК нації та маска спротиву. І обидва про одне: опір у цих містах давно перестав бути темою зведень і став частиною буденного життя.

У Сумах проєкт повернувся на знайому адресу – в арку навпроти театру імені Щепкіна. Торік на День Незалежності тут відкрили мурал зі Шевченком за ескізом львівського художника Михайла Скопа (Neivanmade). Кобзар на ньому постає в образі знищеного монумента Івана Кавалерідзе й б’є сумкою московського змія. На відкритті був художник, лауреат Шевченківської премії Андрій Єрмоленко, а випадковим гостем став Святослав Вакарчук.

Цьогоріч поруч зʼявилася ДНК нації. Цей мотив проєкт уже лишав на Чернігівщині – у Сновську та Новгороді-Сіверському: армійський піксель і тканий рушник переплітаються в ньому, як два ланцюги однієї спіралі. У Сумах спіраль лягла горизонтально й тягнеться на чорному тлі через усю стіну. На стіні вже була пам’ятна дошка захисника України Романа Кунця з його картиною – композицію вибудували довкола неї, не порушивши меморіалу.

“У Новгороді-Сіверському спіраль стоїть вертикально, тягнеться вгору. Тут ми поклали її вздовж арки, і людина, що йде крізь неї, рухається разом із візерунком. Військова нитка і народна не існують окремо – як і ланцюги ДНК, вони тримаються разом”, – пояснює художник із позивним Гора, який виконав мурал.

Другий сюжет розгорнувся одразу на трьох стінах – у Сумах, Охтирці й Тростянці, – і читати його варто цілком. Маска спротиву вже з’являлася на Чернігівщині: у Корюківці її тримав цілий натовп людей різних професій. На Сумщині сюжет розклали на три міста, і в ньому з’явився час: автор задумав ці мурали як три кадри одного руху, що символізує долучення до опору.

Центр композиції всюди однаковий: постать у капюшоні, діяч Руху опору, з маскою в руці. Довкола – люди різного віку й професій, і кожен тримає ту саму маску. Від міста до міста змінюються герої і те, як вдягнена маска. У Тростянці обличчя відкриті найбільше, у Сумах маска закриває половину лиця, в Охтирці її вдягнули найщільніше.

“Маска тут не про те, щоб сховатися. На цій стіні на вас дивляться люди, яких ви щодня зустрічаєте на вулиці. Ким, можливо, ви теж є. У кожного українця зараз два обличчя – своє для родини та друзів, а інше, одне на всіх – для ворогів”, – каже представник Руху опору ССО.

Звідси й вибір героїв: опір на цих стінах має обличчя сусіда – баристи з кав’ярні навпроти чи хлопця зі скейтом, – а не персонажа з агітаційного плаката.

В Охтирці мурал з’явився на території творчого простору Krytka. Це молодіжний осередок вуличних культур, який громадська організація Street Cultures Okhtyrka облаштувала в будівлі парового млина 1896 року. Після млина тут працював завод, який у 2010-х збанкрутував, а навесні 2025-го старі цегляні стіни відкрилися вже як місце для скейтбордингу, графіті й майстер-класів. Для простору, де фарбою на стінах говорять щодня, стінопис спротиву став продовженням знайомої мови.

Саме місто знає ціну опору не з чужих розповідей. У перші тижні великої війни Охтирка вистояла під бомбардуваннями й отримала відзнаку “Місто-герой України”. Маска на охтирській стіні вдягнена найщільніше.

У Тростянці мурал розмістили на одній із центральних вулиць. Навесні 2022-го місто місяць прожило під російською окупацією і було звільнене 26 березня. Обличчя на тростянецькій стіні відкриті найбільше, і люди з неї дивляться на перехожих прямо.

Найлаконічніший стінопис спротиву цієї осені – у Глухові. На стіні та сама постать у капюшоні, але сама. У руках маска, довкола – червоний орнамент вишивки й заклик до дії. З такої постаті торік у Сумах почалася вся історія масок. Тепер вона стоїть в останній гетьманській столиці, за десять кілометрів від російського кордону. Її самотність тут читається однозначно: перш ніж маску візьмуть тисячі, її має взяти хтось один.

Сумщина для проєкту не нова. У серпні-вересні 2025-го “Стінопис опору” працював у Сумах, Конотопі, Ромнах і Білопіллі. 2026 рік проєкт розпочав на Чернігівщині, де мурали з’явилися у Сновську, Корюківці, Тур’ї та Новгороді-Сіверському, а восени повернувся на Сумщину.

Кожен стінопис спротиву цього етапу закінчується однаково – закликом долучитися до Руху опору. За цим закликом стоїть конкретна структура. Рух опору – це громадянська діяльність, спрямована проти окупаційних сил; її мета – звільнення територій і відновлення державного суверенітету України. Координують її Сили спеціальних операцій ЗСУ, які, серед іншого, відповідають за підготовку руху опору й дії на тимчасово окупованих територіях. Долучитися можна через сайт opir.org.ua/join.

Для прикордоння, де війна присутня щодня, у цих муралів проста функція. Вони нагадують, що опір не обмежується лінією фронту й не вимагає героїчної біографії. Іноді він починається з того, що людина впізнає себе на стіні в міському парку.
Джерело: https://focus.ua/uk/ukraine/771401-rishennya-krok-diya-shcho-stinopis-sprotivu-govorit-prikordonniy-sumshchini