30 мільйонів гривень зараз і право вимагати компенсації всієї шкоди: як працюватиме оновлена програма компенсації для бізнесу

Оновлена програма розширила перелік майна для компенсації бізнесу, підвищила потенційну суму такої компенсації. Також спростила процедуру подання документів. Оцінка тепер не потрібна для входу в програму, а лише тоді, коли бізнесу справді завдано збитків. Крім того, до програми компенсації включили бізнес Києва.

Відновити пошкоджену будівлю, купити нове обладнання, перевезти виробництво в інший регіон, орендувати приміщення, відновити роботу — усе це потребує коштів. І чекати кілька років на повне відшкодування збитків через міжнародні механізми бізнес часто просто не може. Ба більше, навіть держава хоче, щоб бізнес працював і платив податки.

Саме тому уряд продовжує вдосконалювати програму часткової компенсації бізнесу за пошкоджене або знищене внаслідок російської агресії майно, тож постановою Кабінету міністрів України від 17 вересня 2026 року №1157 до Порядку, затвердженого постановою №1541, було внесено низку важливих змін.

Передусім важливо не змішувати двох механізмів, які працюють у межах цієї програми.

Перший — компенсація за пошкоджене або знищене майно. Підприємство, яке зазнало збитків унаслідок воєнної події, може отримати компенсацію прямих збитків у межах установленого ліміту. Максимальний розмір такої компенсації на одного суб’єкта господарювання збільшили з 10 до 30 млн грн. Для участі в програмі підприємці мають сплатити 0,5% від потенційної суми відшкодування за весь час війни.

Другий — компенсація частини страхової премії. Тут ситуація інша: підприємство спочатку укладає договір страхування майна від воєнних ризиків і сплачує страховій компанії страхову премію, а держава через ПрАТ «Експортно-кредитне агентство» (ЕКА) компенсує частину цієї суми. У вересні максимальний розмір такої компенсації збільшили з 3 до 5 млн грн на підприємство на рік за одним договором. Крім того, механізм поширили на орендоване майно.

Станом на 17 вересня 2026 року за напрямом компенсації пошкодженого або знищеного майна погодили 323 заяви на 6,8 млрд грн ймовірної компенсації. За напрямом компенсації страхових премій ЕКА отримало 195 заяв, а рішення про часткову компенсацію ухвалили за 39 заявами на суму понад 56 млн грн.

При цьому важливо не плутати погоджених сум із фактичними виплатами. Наприклад, перші чотири компанії реально отримали компенсацію страхових премій ще в травні — загалом 6,8 млн грн. Завдяки цій компенсації середня вартість їхнього страхування знизилася з 4,24 до 1,19%.

Київ — теж у програмі

Одна з найбільш помітних змін вересневої постанови — до переліку територій підвищеного ризику додали місто Київ і Київську область. Це важливо, адже досі підприємства, які зазнали воєнних пошкоджень у столиці, не могли скористатися цим механізмом на загальних підставах.

Одночасно розширили й перелік майна, яке може бути охоплене програмою, додавши, зокрема:

• інженерні мережі;
• паливні ємності;
• паливо (для розпорядників акцизних складів);
• транспорт для перевезення пального;
• сільськогосподарську техніку;
• вантажні автомобілі й причепи масою понад 7,5 тонни.

Окремо передбачили можливість компенсації щодо рухомого майна, яке перебувало в транзиті через територію підвищеного ризику. Логіка тут зрозуміла. Сучасне підприємство — це не лише стіни. Якщо знищили виробничу лінію, вантажівку або сільськогосподарську техніку, відновити бізнес, компенсувавши лише будівлю, досить складно. А якщо транспорт переміщується такою територією, то він також стає потенційно пошкоджуваним активом.

Не треба платити наперед

Для бізнесу є ще одна дуже практична зміна. Раніше оцінка була потрібна вже на етапі входження до програми. Тобто підприємству потрібно було заздалегідь витратити гроші на оцінювача, підготувати відповідний документ і витратити час на процедуру — ще до того, як воно фактично зазнало збитків.

Тепер цей бар'єр прибрали. На етапі участі в програмі підприємство декларує ймовірний розмір збитків, від якого сплачує 0,5%. Оцінка ж потрібна вже після настання страхової події, коли підприємство фактично зазнало пошкодження або знищення майна і звертається по компенсацію. Її виконують для визначення розміру прямих (реальних) збитків, які заявляють до компенсації, і за результатами незалежної оцінки складають звіт про розмір прямих збитків.

Для бізнесу це означає дуже просту річ: вхід до програми став дешевшим і швидшим.

Участь у програмі не є безоплатною. Підприємство сплачує внесок у розмірі 0,5% від заявленого ймовірного розміру збитків за весь час участі в програмі. Наприклад, якщо підприємство заявляє ймовірний збиток у 30 млн грн, максимальний внесок становитиме 150 тис. грн.

Це не страхова премія — це саме внесок у межах державної програми.

30 млн грн — це багато чи мало?

Важливо правильно зрозуміти саму ідею програми.

30 млн грн — це не гроші на відновлення умовної «Криворіжсталі». Для великого промислового підприємства збитки можуть обчислюватися сотнями мільйонів або мільярдами гривень. Але для малого чи середнього підприємства 30 млн грн можуть бути саме тією сумою, яка дасть змогу не закрити бізнесу після удару.

Уявімо, наприклад, що загальний розмір вимоги підприємства, пов'язаної з воєнним пошкодженням, становить 100 млн грн. У цю суму можуть входити витрати на відновлення, придбання нового обладнання, релокацію тощо. Частина вимоги може стосуватися упущеної вигоди.

Державна програма не ставить за мету компенсувати все це. Вона передбачає часткову компенсацію прямих збитків — у межах 30 млн грн. Тобто держава фактично говорить бізнесу: «Ми не можемо сьогодні компенсувати весь ваш збиток, але можемо допомогти отримати частину коштів для відновлення роботи».

Це, мабуть, головна економічна причина існування такого механізму.

Міжнародні механізми відшкодування збитків від російської агресії потрібні й надалі. Але вони не розв’язують проблем підприємства, якому сьогодні потрібно відновити виробництво.

Міжнародний реєстр збитків уже приймає заяви юридичних осіб за відповідними категоріями. Зокрема, категорія C3.3 стосується переміщення (евакуації) бізнесу. Вона охоплює транспортні й логістичні витрати, витрати на повторний запуск бізнесу, оренду житла для працівників та інші прямі витрати, а також втрачений прибуток унаслідок релокації.

Тут інтереси бізнесу й держави збігаються. Підприємству потрібні гроші, щоб продовжувати працювати. А державі потрібно, щоб підприємство не зупинилося, зберегло робочі місця і продовжило сплачувати податки, відновившись якомога швидше.

Тому часткова компенсація — це не просто виплата за вже завдану шкоду. Це спроба створити фінансовий міст між руйнуванням і відновленням.

А що буде з рештою збитків?

Ось тут виникає цілком закономірне запитання: якщо підприємство отримало від держави 30 млн грн, чи означає це, що воно більше не може вимагати відшкодування решти збитків? Може.

Порядок передбачає відступлення права вимоги до Російської Федерації на користь держави лише в межах суми фактично отриманої компенсації. Тобто якщо підприємство отримало 30 млн грн, держава отримує відповідне право вимоги на 30 млн грн. Це не означає автоматичної відмови підприємства від решти суми збитків.

Отримавши так звані прямі збитки, підприємство може претендувати на повні витрати на відновлення, а також на втрачену вигоду за період, який витратили на відновлення підприємства. Окрім того, на індексацію цих сум за час від завдання шкоди до моменту отримання компенсації.

І тут важливо розрізняти два поняття: заявити весь розмір збитків можна, але отримати подвійну компенсацію за одну й ту саму шкоду — ні. Тому якщо підприємство надалі використовуватиме українські судові чи міжнародні механізми для стягнення повного розміру шкоди, факт отримання суми часткової компенсації від держави має бути врахований.

Гроші не компенсують усіх воєнних збитків. Але вони можуть дати підприємству найцінніше — можливість не чекати повного відшкодування роками, а почати відновлювати роботу вже зараз.