«Роснефть» побоюється непоправних збитків від продовження війни з Україною— Bloomberg

Російська державна компанія «Роснефть» чи не найбільше постраждала внаслідок війни РФ в Україні. Запущений у вересні проєкт «Восток Ойл»мав показати, що Росія все ще може видобувати і переробляти нафту, але як пише Bloomberg, на практиці він дуже далекий від того, аби перетворити північний регіон РФ у нафтовий осередок. 

Агентство зазначає, що більшість сирої нафти, що протікає новим нафтопроводом, перенаправлена з родовищ, на яких видобуток тривав уже роками. Безпосередньо перед відкриттям терміналу у вересні нові нафтові родовища в кластері Паяха, які мають стати ключовими активами компанії «Восток Ойл», становили менше 5% її потоків. Супутникові знімки показують, що розробка триває, але масштабування цих родовищ вимагатиме ще років роботи та інвестицій.

Особливим викликом для «Роснефті» стала кампанія України з ударів по нафтовому сектору Росії, яка поступово наближається до об'єктів «Востоку» і постійно зупиняє нафтопереробні заводи, що належать «Роснефті». Прибутки компанії падають, а представники «Роснефти» стурбовані тим, що навіть ще кілька місяців війни в Україні можуть завдати непоправної шкоди бізнесу.

Водночас зростаючі втрати для «Роснефти» та російської нафтової промисловості в цілому пояснюють, чому припинення ударів України по нафтопереробних заводах стало таким пріоритетом для Москви. 

Агентство нагадує, що проєкт «Восток» був задуманий у часи, коли російські нафтопереробні заводи не перебували під постійною загрозою українських атак, а очікування від виробництва були орієнтовані на постійне зростання. У 2020 році президент «Роснефті» Ігорь Сєчін пропонував перетворити Північний морський шлях на великий енергетичний коридор.

Проєкт також мав на меті вирішити довгострокову проблему: багато найбільших російських нафтових родовищ працювали ще з радянських часів, що робило нові запаси дедалі важливішими для компенсації їхнього спаду. Ці амбіції привабили іноземних інвесторів.

Вторгнення Росії в Україну у 2022 році зірвало ці плани. Іноземні інвестори вийшли з проєкту, а західні санкції обмежили доступ до технологій та обладнання, необхідних для розробки нафтопродуктів «Восток» та будівництва спеціалізованих танкерів, здатних пересуватися крижаними водами.

Згодом українські удари по російських НПЗ призвели до того, що обсяги переробки досягли багаторічного мінімуму, спричинили дефіцит пального в країні та змусили Москву обмежити експорт бензину, дизельного та авіаційного пального.

«Роснефть» понесла значну частку цих збитків, оскільки на її 12 заводів припадає близько третини загальних нафтопереробних потужностей Росії. Щонайменше п’ять її підприємств постраждали від ударів. 

«Роснефті» вдалося перезапустити деякі НПЗ протягом кількох тижнів після атак, але потім вони знову постраждали, коли ремонтні роботи вже фініші. Необхідність постійного ремонту призводить до накопичення витрат до рівня, який, як приватно попереджають представники «Роснефті», неможливо підтримувати в довгостроковій перспективі.

Згідно з планами компанії, з якими ознайомилося Bloomberg, зусилля щодо захисту об'єктів за допомогою транспортних контейнерів, сіток та сталевих тросів виявилися неефективними проти роїв дронів. 

Санкції посилюють проблеми з відновлення, обмежуючи доступ до обладнання для заміни, а отримання китайського імпорту може зайняти місяці. До того ж ці деталі не завжди сумісні з існуючим обладнанням.

У підсумку, чистий прибуток «Роснефти» за перше півріччя знизився майже на 20% до 200 мільярдів рублів (2,4 мільярда доларів). Починаючи з 2020 року, співвідношення чистого боргу до прибутку до вирахування відсотків, податків, амортизації та зносу на кінець червня зросло до 1,8 раза, що є найвищим показником за понад п'ять років. 

Проблеми «Роснефти» збіглися з погіршенням становища в ПАТ «Кредитний банк Москви» з орбіти Сєчіна. Це свідчить, що одночасно зазнають навантаження і енергетичний, ібанківський сектори Росії.

Ще однією перешкодою для розвитку проєкту «Восток» є постачання нафти на ринок — «Роснефті» потрібні спеціалізовані танкери для плавання в крижаних арктичних водах, але західні санкції ускладнили їх будівництво, яке зараз ніхто не хоче фінансувати.

Видання нагадує, що Україна уже актувала російські НПЗ глибоко в західному Сибіру, приблизно за 2500 кілометрів. Арктичний термінал компанії «Восток Ойл» розташований ще за 800 кілометрів від цього місця,  і все ще поза межами демонстрованої досяжності України. Але величезні відстані, які довго приховували найвіддаленіші енергетичні активи Росії, дають все менше надії: якщо дальність ударів українських безпілотників продовжуватиме розширюватися такими ж темпами, як і раніше, «Восток Ойл» цілком може опинитися в зоні досяжності протягом кількох місяців.