Україна хоче якнайшвидше провести переговори з США та Росією: що відомо про дату зустрічі

Україна хотіла б провести наступну тристоронню зустріч із США та Росією якнайшвидше, бажано вже в листопаді. Однак конкретної дати переговорів в Абу-Дабі поки немає. На терміни впливають позиція американської сторони та ситуація на Близькому Сході, яка може позначитися і на виборі місця проведення зустрічі.

Про це заявив речник МЗС Георгій Тихий під час брифінгу 30 жовтня, повідомляє кореспондентка ТСН.ua Олена Чернякова.

Коли можуть відбутися переговори в Абу-Дабі

За словами Тихого, російська сторона раніше заявляла, що тристороння зустріч має відбутися після проміжних виборів у США. Тому саме цей період наразі варто розглядати як орієнтир для узгодження дати.

«Ми би хотіли дуже провести якнайшвидше в листопаді цю зустріч і готові до неї. До неї готуємося», — зазначив речник МЗС.

Водночас українська сторона поки не має підтвердження щодо окремої розмови державного секретаря США Марко Рубіо з міністром закордонних справ України Андрієм Сибігою після контактів американських представників із росіянами.

Тихий також заявив, що в українському зовнішньополітичному відомстві не очікують конкретних результатів від зустрічей міністра закордонних справ Росії Сергєя Лаврова з партнерами по G20 у США. Водночас партнери запевнили Київ, що передадуть російському представнику всі необхідні сигнали від України.

Яку роль у переговорах відводять Європі

Окрему увагу під час брифінгу Тихий приділив участі європейських країн у мирному процесі. За його словами, навіть якщо тристоронні переговори відбуватимуться без безпосередньої участі європейців за столом, Україна координуватиме з ними позиції та інформуватиме про перебіг зустрічей.

Це особливо важливо для обговорення гарантій безпеки, можливого припинення вогню та довгострокового захисту України. Європейські держави можуть стати частиною таких механізмів, зокрема в межах Коаліції охочих, НАТО або інших форматів. Також без їхньої участі неможливо повноцінно обговорювати питання відбудови.

Тихий наголосив, що Україна не наполягає на конкретному форматі європейського представництва. Головне, щоб він охоплював усю європейську спільноту й мав відповідний мандат.

«Ми не хочемо, щоб питання України або питання підтримки України, мирних зусиль, було роз’єднуючим. Це має бути питання, яке об’єднує Європу, а не роз’єднує», — пояснив речник МЗС.

Він додав, що європейські партнери мають самостійно визначити, хто саме представлятиме їх у цьому процесі. Водночас опрацьовуються контакти в різних форматах, зокрема E3 та E5.

Переговори щодо України — як Київ намагається залучити до них Європу

Україна прагне, щоб майбутня зустріч із представниками США та Росії стала не просто черговим раундом дипломатичних контактів, а кроком до конкретних домовленостей про припинення війни. Володимир Зеленський наголошував, що Київ готовий обговорювати припинення вогню, зокрема в енергетичній сфері та на морі, а також гуманітарні питання. Водночас президент підкреслював, що наступним кроком мають стати переговори на рівні лідерів, адже саме вони можуть ухвалювати ключові політичні рішення.

Однак домовленості між Києвом, Вашингтоном і Москвою без участі європейських партнерів не розв’яжуть усіх питань майбутньої безпеки. Європа має відігравати важливу роль у гарантіях для України, контролі за дотриманням можливого перемир’я та післявоєнній відбудові. Тому в ЄС обговорюють можливість долучитися до переговорного процесу та визначити, хто саме представлятиме європейські країни. Київ, зі свого боку, наголошує: участь Європи має об’єднувати союзників, а не створювати між ними нові суперечності.

Поки формат майбутніх переговорів залишається невизначеним, європейські лідери намагаються впливати на дипломатичний процес і через прямі контакти з Москвою. Наприкінці жовтня президент Фінляндії Александр Стубб і прем’єр-міністр Норвегії Йонас Гар Стере поговорили з Владіміром Путіним, попередньо узгодивши свої дії з українською стороною. Після розмови вони обговорили із Зеленським питання припинення російських ударів по енергетиці. Ці контакти стали ще одним свідченням того, що європейські партнери прагнуть бути не сторонніми спостерігачами, а учасниками пошуку шляхів завершення війни.