Як українська і єврейська культури зустрілися на театральній сцені: у Києві відкрили нову виставку

У Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України відкрили виставково-дослідницький проєкт «Спільна сцена», присвячений творчості українських сценографів єврейського походження й взаємовпливу української та єврейської культур. В експозиції зібрали рідкісні фотографії з музейної колекції та оригінальні твори художників театру різних періодів ХХ століття. На відкритті побував фотокореспондент ZN.UA Василь Артюшенко. 

Ключовими постатями виставки є Марко Епштейн, Нісон Шифрін, Матвій Драк, Михайло Френкель, Михайло Глейзер і Віктор Гукайло. Їхня спадщина демонструє переплетення українських і єврейських сюжетів, етнічних мотивів та художніх традицій. Проєкт висвітлює спільний культурний простір, у якому формувалися творчі біографії цих митців.

Окрім їхніх робіт, відвідувачам представили твори інших знакових українських сценографів, зокрема Вадима Меллера та Данила Лідера, які належали до кола спілкування митців.

Експозиція охоплює різні етапи розвитку українського театрального мистецтва: від експериментів авангардистів до періоду цензури й панування соцреалізму, а також нової хвилі національного пробудження наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років.

Одним із центральних експонатів став ляльковий вертеп, створений мисткинею Іриною Уваровою для проєкту Шарля Фоєрберга в 1990-х роках.

Кураторами проєкту виступили Сергій і Тетяна Руденки. Сергій Руденко — доктор культурології, доцент і завідувач кафедри мистецтвознавчої експертизи Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. Він є автором понад 50 наукових праць і монографії «Музей як технологія» (2021). Серед напрямів його досліджень — концепції музею як лабораторії, матриці ідентичностей та простору соціальних трансформацій через репрезентацію культурної спадщини.

Тетяна Руденко — головна зберігачка фондів Музею театрального, музичного та кіномистецтва України, дослідниця українського театрального авангарду. Вона є авторкою низки тематичних публікацій, співавторкою видання «Інсценізація українського авангарду 1910–1920 років» (2015), а також співупорядницею книг «Український театральний костюм XX–XXI ст. Ескізи» (2021) та «Український театральний костюм. Ідентичність, контекст, ландшафт» (2024), що побачили світ у видавництві Олександра Савчука.

Виставка стала результатом тривалої роботи львівської громадської організації «Галерея сценографії» та столичного Музею театрального, музичного та кіномистецтва України. 

Раніше повідомлялося, що у Музеї історії міста Києва відкрилася перша експозиція новоствореного Музею авангарду — «Український авангард. Еволюція. Поповнення колекції 3.0». Виставка об’єднала понад 50 робіт, серед яких твори світових зірок класичного авангарду та митців, які продовжили їхні художні пошуки.

Центральним експонатом стала бронзова скульптура Олександра Архипенка «Жінка, що сидить» (1912). Її музею подарував колекціонер Ігор Воронов. У залах також представлені рідкісні роботи Віктора Артемцева та Георгія Петраша.

За задумом кураторів, проєкт демонструє розвиток українського авангардного мистецтва, його розмаїття та спадкоємність між поколіннями митців.