/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Fadmin%2F4316df36-09a2-4612-9a0d-9bf78633c30e.png)
Лего Франсуа: прем'єр-міністр Квебеку з 2018 року та голова «Коаліції за майбутнє Квебеку»
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Fadmin%2F56be8ee5-6a27-44d2-ab21-1dd8fdd1f5b8.jpeg)
Лего Франсуа — його критикували за популізм і ксенофобію через обмеження числа іммігрантів
Біографія
Франсуа Лего народився 26 травня 1957 року в місті Монреаль, провінція Квебек, Канада. Він виріс у місті Сент-Анн-де-Бельвю.
Освіта
Франсуа навчався в школі Saint-Georges, а потім в коледжі Marguerite-Bourgeoys. Пізніше Лего вступив до бізнес-школи Монреальського університету (HEC Montréal), де здобув ступінь бакалавра, а згодом і магістра в галузі ділового адміністрування.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Fadmin%2Fb64e1fd5-0071-4a7c-8828-cee63088e6d3.png)
Також Лего став дипломованим бухгалтером, членом Канадського інституту дипломованих бухгалтерів. У 2000 році йому надали почесне звання Fellow за внесок у розвиток професії й суспільства.
Сім'я
Франсуа Лего — старший з трьох дітей в сім'ї. Його батько, Люсьєн Лего, працював начальником пошти, а мати, Полін Шетань, була домогосподаркою і підробляла касиркою в місцевому супермаркеті A&P.
У 1990 році Франсуа познайомився з Ізабель Бре, а в березні 1992 року вони одружилися в Мон-Сен-Ілері, Квебек. У пари двоє синів — Віктор і Ксав'є.
Кар'єра
До політичної діяльності Лего зробив успішну кар'єру в бізнесі. Почавши як адміністратор в Provigo і аудитор в Ernst & Young, він в 1984 році перейшов в авіаційну галузь.
Спочатку Франсуа зайняв пост директора з фінансів та адміністрування в NationAir Canada, потім очолив маркетинговий напрямок в QuebecAir.
У 1986 році, разом з партнерами, Лего заснував авіакомпанію Air Transat, яка за кілька років перетворилася в одну з найбільших чартерних авіакомпаній Канади.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Fadmin%2Fc31e3643-bf8d-41b7-b794-e25ae26694f6.png)
Франсуа працював генеральним директором до 1997 року, коли продав свої акції та покинув компанію, що спричинило фінансові труднощі для Air Transat.
З 1995 по 1998 рік він працював у правліннях ряду компаній, включаючи Provigo Inc., Culinar, Sico, Technilab Inc. і Bestar Inc., а також приватний музей Марка-Ореля Фортена.
Політична кар'єра Лего почалася в 1998 році, коли Люсьєн Бушар запросив його до Квебекської партії (Parti Québécois). Він був обраний до Національних зборів Квебеку від округу Руссо і відразу отримав посаду міністра промисловості і торгівлі провінції.
Пізніше Франсуа став міністром освіти (1998-2002), впроваджуючи плани підвищення ефективності навчальних закладів, а потім міністром охорони здоров'я (2002-2003), де запустив перші групи сімейної медицини.
Після поразки партії у 2003 році він перейшов в опозицію, критикуючи економічну політику та виступаючи за суверенітет Квебеку. У 2009 році Лего пішов з політики, але повернувся в 2011 році, заснувавши з Шарлем Сіруа партію «Коаліція за майбутнє Квебеку» (CAQ).
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Fadmin%2F1aa353ea-8a7e-462e-8987-7b35bd15274b.jpeg)
Відмовившись від ідей суверенітету, він зосередився на економічному розвитку. CAQ посів третє місце у виборах 2012 та 2014 років, але у 2018 році Лего привів партію до перемоги, ставши прем'єр-міністром Квебеку.
Його перший термін ознаменувався законом про світськість держави, управлінням пандемією COVID-19 і зміцненням французької мови. У 2022 році він був переобраний, посиливши більшість CAQ, але зіткнувся з критикою через імміграційну політику та соціальні конфлікти.
Компромат
Франсуа Лего не уникнув скандалів. Його відхід з Air Transat в 1997 році, коли він продав акції без попередження партнерів, завдав шкоди компанії і викликав звинувачення в непрозорості.
У політиці його пов'язували з популістськими заявами, особливо про імміграцію. У 2018 році він викликав скандал, пов'язавши приплив мігрантів з «насильством» і «екстремізмом», а також висловивши стурбованість загрозою «національної згуртованості» Квебека через не франкомовних іммігрантів.
Це викликало критику правозахисників, включаючи Amnesty International, які звинуватили його в ксенофобії. Обмеження кількості іммігрантів до 10 400 на рік із 40 000 заяв створило кризу в сімейній імміграції, яку критикували як порушення Канадсько-Квебекської угоди.
У 2023 році його рішення підняти зарплати депутатів, включаючи свою, на тлі соціальних протестів викликало звинувачення в конфлікті інтересів.
Проєкти на кшталт третього мосту між Квебеком і Леві і заводу Northvolt також супроводжувалися докорами у відсутності прозорості і популізмі, що підірвало його популярність у 2024 році.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Fadmin%2Fbd9b41a7-a1c6-4d64-90bc-6f09f2a5ceb2.jpeg)