Юрій Бойко

Бойко Юрій Анатолійович: нардеп і співголова фракції ОПЗЖ

Бойко Юрій Анатолійович — міністр енергетики та віцепрем'єр в епоху президентства Януковича, замішаний в ряді корупційних схем і зв'язках з країною-агресором.

1. Біографія
2. Освіта
3. Сім’я
4. Кар’єра
5. Компромат
6. Декларація
7. Посилання

Біографія

Юрій Анатолійович Бойко народився 9 жовтня 1958 року в місті Горлівка Донецької області.

Освіта

У політика дві вищі освіти. Хіміком-технологом Юрій став в Московському хіміко-технологічному інституті ім. Д. Менделєєва (1981). Диплом економіста він отримав в стінах Рубіжанського філіалу Східноукраїнського університету (2001).

Сім'я

Юрій одружений на Вірі Бойко. У минулому вона займалася художньою гімнастикою. Була майстром спорту. Зараз вона власниця ТОВ «Столична нерухомість».

Нардеп — багатодітний батько. У нього шестеро дітей: сини Анатолій, Юрій та Микола і доньки: Ярослава, Уляна і Марія. Анатолій займається комп'ютерними технологіями. Уляна керує редакцією глянцевого журналу L'Officiel Ukraine. Ярослава видавець періодичних видань: L'Officiel Ukraine, L'Officiel Hommes Ukraine, Pink, XXL видавничого дому «Вавілон».

Кар'єра

Першим офіційним місцем роботи майбутнього політика став хімічний завод «Зоря» в місті Рубіжне. Сюди він влаштувався майстром після закінчення інституту. Протягом 18 років Бойко обіймав тут різні посади, аж до директора підприємства.

З 1999 по 2001 рік Юрій керував по черзі Лисичанським і Кременчуцьким НПЗ, держпідприємством «Укрвибухпром», АТ «Укртатнафта». На початку 2002 року він був призначений керівником НАК «Нафтогаз України». Залишаючись на цій посаді, Юрій був державним секретарем і першим заступником міністра палива та енергетики. Але після першого Майдану втратив всі свої посади.

У 2001 році Бойко приєднався до партії «Трудова Україна» Сергія Тігіпка. Через чотири роки очолив Республіканську партію. На парламентських виборах 2006 року ця політсила балотувалася в складі блоку партій «Не так». Юрій йшов у списку під п'ятим номером. На виборах «Не так» отримала всього 1,1% підтримки і зайнявши 11 місце в Верховну Раду не пройшла.

У серпні 2006 року Бойко увійшов до складу другого Кабінету міністрів Віктора Януковича в якості міністра палива та енергетики. Залишався Юрій в міністерському кріслі до грудня 2007 року.

У тому ж році він став членом Партії регіонів і під 49-м номером балотувався до Верховної Ради. На цей раз йому вдалося отримати депутатський мандат. У парламенті VI скликання Юрій увійшов до складу фракції Партії регіонів і став заступником комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. У 2008 році Бойко очолив столичний партосередок «регіоналів».

У березні 2010 року він відмовився від мандата парламентарія і повернувся до Кабінету міністрів. Після перемоги на президентських виборах Віктора Януковича був сформований новий уряд на чолі з Миколою Азаровим.

Бойко в ньому зайняв вже звичне йому крісло міністра палива та енергетики. У грудні 2010 року він очолив новостворене Міністерство енергетики та вугільної промисловості.

Після парламентських виборів 2012 року і створення другого уряду Азарова Бойко отримав в ньому посаду віцепрем'єр-міністра. Юрій відповідав за питання екології, природних ресурсів, енергетики, вугільної промисловості та промислової політики. Після Євромайдану він втратив міністерський портфель і вийшов з Партії регіонів.

У 2014 році Бойко балотувався на президентських виборах. На момент виборів він був безробітним і безпартійним. У підсумку з результатом 0,19% колишній віцепрем'єр зайняв чотирнадцяте місце. У тому ж році на виборах до Верховної Ради Юрій очолив партійний список «Опозиційного блоку», що складався з колишніх «регіоналів».

У VIII скликанні парламенту Бойко був членом комітету у справах ветеранів та осіб з інвалідністю. До листопада 2018 року він обіймав посаду співголови фракції «Опозиційний блок». Потім був виключений з фракції. Спільно з Вадимом Рабиновичем створив міжфракційне депутатське об'єднання «Опозиційна платформа — За життя».

У 2019 році Юрій знову балотувався на президентських виборах. На цей раз за нього проголосувало 11,67% виборців і він зайняв четверте місце. У тому ж році Бойко втретє зайняв крісло парламентаря. Політик балотувався під першим номером в списку партії «Опозиційна платформа - За життя».

У IX скликанні Бойко став співголовою фракції ОПЗЖ і членом комітету з прав людини, деокупації і реінтеграції тимчасово окупованих територій в Донецькій, Луганській областях та Автономній Республіці Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин.

Разом з Сергієм Льовочкіним він є лідером однієї з двох груп впливу всередині ОПЗЖ в парламенті. У листопаді 2019 року Бойко очолив обласну організацію ОПЗЖ в Луганській області.

У 2020 році Юрій потрапив до рейтингу найбагатших українців за версією журналу «Новий Час» та інвестиційної компанії «Dragon Capital». Бойко зайняв 79-е місце зі статком в 99 мільйонів доларів.

Компромат

В 2011 році «Чорноморнафтогаз» купив кілька бурових платформ у посередників і по явно завищеним на кілька мільйонів доларів цінам. Сімферопольське підприємство підпорядковувалося міністерству енергетики, яке тоді очолював Бойко. У пресі з'явилася інформація, що угода носила ознаки корупції. У народі інцидент отримав назву «вишки Бойка».

Після Євромайдану Генпрокуратура почала досудове розслідування за фактом заволодіння невстановленими особами, які здійснювали свої від імені посадових осіб ДАТ «Чорноморнафтогаз», державними коштами в сумі 400 млн доларів. Бойко проходив в ньому як свідок.

Сам політик заявляв, що справа спливла тільки тоді, коли він очолив список Оппоблока на парламентських виборах в 2014 році. За його словам, справою в 2011 році керували «младореформатори» від Партії регіонів. Він же, в схемах участі не приймав і грошей не брав.

Однак і без бурових вишок Юрій Бойко неодноразово був фігурантом журналістських розслідувань. Так, за даними ЗМІ, на посаді глави енергетичного відомства він відзначився зловживаннями службовим становищем, коли його колишній заступник в Міненерго Юлій Іоффе заробив чверть мільярда гривень на підконтрольному міністру держпідприємстві.

Видання «Наші гроші» повідомляло, що оточення політика відмило понад 300 мільйонів гривень на реконструкції підстанції в Новій Каховці. Також журналісти видання виявили, що близький до Бойка курорт в Трускавці продав державі путівок на 200 мільйонів гривень.

Також повідомлялося, що сім'я нардепа володіє ділянками землі в Київській області, які були призначені під облаштування колективних садів.

Під час правління Януковича міністр енергетики Бойко, за даними ЗМІ, був причетний до незаконної передачі президенту земель в Сухолуччі, закупівлі кораблів за завищеною ціною, продажу скрапленого газу олігархові Курченко за заниженою ціною і іншим корупційним схемам.

Юрія Бойка має репутацію проросійського політика. Так, в 2018 році разом з кумом Путіна Медведчуком він відвідав Санкт-Петербург, де зустрівся з керівництвом уряду і провладної партії «Єдина Росія». Пізніше виступ нардепа Бойко на пресконференції в Петербурзі київський суд перевіряв на сепаратизм.

Перед президентськими виборами 2019 року Бойко знову відвідав країну-агресора. На цей раз в Москві він зустрічався з президентом Путіним і главою «Газпрому» Міллером.

Ще восени 2016 року голова Радикальної партії Олег Ляшко на засіданні погоджувальної ради зауважив, що Бойко їздить до Москви за «консультаціями». Це призвело до бійки між парламентаріями.

Декларація

У квітні 2021 року Юрій Бойко опублікував електронну декларацію про свої доходи за минулий рік.

Нардепу спільно з дружиною належить 29 земельних ділянок в Київській і Донецькій областях. У Бойка два житлових будинки — в селі Діброва Лиманського району Донецької області (30 кв.м.) та селі Іванковичі Васильківського району Київської області (444,8 кв.м.).

У селі Гнідин Бориспільського району Київської області у нього є садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами (600 кв.м.). У нардепа чотири квартири: в Києві (257 кв.м.), дві в Рубіжному (37 і 80,7 кв.м) і одна в Росії (220,3 кв.м.). В українській столиці політик орендує офіс (25,7 кв.м.).

З цінного рухомого майна Юрій задекларував три картини, три комплекти прикрас і жіночий кулон. Все це належить його дружині Вірі. Бойко володіє двома легковими автомобілями: Mercedes-Benz GL 500 2006 року випуску і ВАЗ 2107 1978 року випуску. Також в декларації він вказав мінітрактор Solis 26 і тракторний напівпричіп 1ПТС-2.

У 2020 році у Верховній Раді Юрій отримав 529 тисяч гривень (зарплата і виплати на здійснення депутатських повноважень). У якості пенсії він отримав ще 180 тисяч, а в якості банківських відсотків — 22,6 тисячі. Віра Бойко поповнила сімейний бюджет на 12,4 мільйона гривень. Крім того, вона отримала два подарунки в грошовій формі: від сина Анатолія — ​26,3 мільйона гривень і від нардепа Сергія Льовочкіна — 50 тисяч.

У банках Юрія зберігає 7744 доларів і 724,6 тисячі гривень. У Віри Бойко на рахунках 36,3 мільйона гривень, 81,5 тисячі євро, 3,2 мільйона рублів і 426,6 тисячі доларів. Готівковими коштами у подружжя Бойко задекларовано 200 тисяч гривень, 19 тисяч доларів і 17,5 тисячі євро. Крім того, в золоті у нардепа і його дружини зберігається активів на суму в 4,4 мільйона рублів і 7,9 мільйона гривень.

Посилання

Facebook