Костянтин Матейченко

Костянтин Матейченко: в'язень диктаторського режиму, який мріє стати цензором

Костянтин Матейченко, перебуваючи на посаді голови Покровської сільради в Донецькій області ставав об'єктом скандалів, пов'язаних із землею. Він навіть за ґрати встиг потрапити за незаконне виділення землі. Після Майдану Матейченко став народним депутатом. У парламенті він "прославився" своє пропозицією ввести кримінальну відповідальність за критику влади.

1. Біографія
2. Освіта
3. Сім'я
4. Кар'єра
5. Компромат
6. Декларація
7. Відео

Біографія

Костянтин Володимирович Матейченко народився 17 грудня 1970 року в місті Костянтинівка Донецької області.

Освіта

У Костянтина Матейченка дві вищі освіти. Відразу після школи він вступив до вищого командного училища в місті Томськ (Російська Федерація). Закінчив його в 1991 році. Через п'ятнадцять років Матейченко отримав диплом Національної академії державного управління при Президентові України.

Сім'я

Народний депутат - багатодітний батько. У нього четверо дітей. Три доньки - Дарина, Анастасія та Аріна і один син - Тихон.

Кар'єра

Після військового училища Костянтин Матейченко протягом семи років служив в лавах української армії. Місцем служби стало місто Артемівськ (нині Бахмут) Донецької області.

Дослужившись до звання майора і до посади заступника командира частини, він вийшов у відставку.

В кінці 1990-початку 2000-х років колишній військовий займався бізнесом. Він очолив сільськогосподарське підприємство "Квін".

У 2002 році Матейченко був обраний головою Покровської сільської ради Донецької області. На цій посаді він залишався протягом восьми років. У тому ж році він став членом Партії регіонів. Пізніше увійшов до складу Соціалістичної партії.

Після складання повноважень керівника сільради, Матейченко залишився на деякий час в Покровському. Тут він до 2012 року був заступником директора фермерського господарства "Радій".

На виборах до парламенту в 2012 році Костянтин Матейченко був уже у лавах ВО "Батьківщина". Тоді він балотувався до Верховної Ради по одномандатному округу номер сорок шість (міста Артемівськ і Червоний Лиман, а також Артемівський район).

За кандидата від "Батьківщини" проголосувало всього десять відсотків виборців, а за Сергія Клюєва з Партії регіонів - сімдесят три.

Після Майдану Костянтин Матейченко спочатку виконував обов'язки голови Краснолиманської районної державної адміністрації (червень-липень 2014 року), а потім став керівником Бахмутськой (тоді Артемівської) РДА (липень-листопад).

Паралельно з цими призначеннями Костянтин Матейченко став командиром батальйону "Артемівськ". У антитерористичної операції брав участь з червня по листопад 2014 року.

На позачергових парламентських виборах комбат став двадцять шостим номером у списку Народного фронту. У вересні 2014 року Матейченко входить у військову раду цієї політичної сили.

Увійшовши до Верховної Ради, він став членом комітету з питань запобігання та протидії корупції. Також Матейченко входить в групи з міжпарламентських зв'язків із Словаччиною, Туреччиною, Китаєм, Монголією, Великобританією, США та Польщею.

Парламентарій відрізняється відповідальною відвідуваністю засідань у Верховній Раді. Матейченко пропустив всього одинадцять пленарних засідань у Верховній Раді. Із засіданнями у комітеті трохи гірше - сімдесят п'ять відсотків відвідувань.

За час депутатства він зробив одинадцять запитів, вніс сорок два законопроекти і всього чотири рази виступив з місця.

Компромат

За свою політичну кар'єру Костянтин Матейченко встиг побувати в чотирьох партіях. Він був членом Соціалістичної партії, Партії регіонів, ВО "Батьківщини" та Народного фронту.

На думку Костянтина Матейченка, для викорінення корупції у Верховній Раді необхідний тотальний контроль за парламентаріями. Він запропонував поставити в залі засідань кілька десятків мікрофонів, щоб у кожного народного депутата під столом в кабінеті стояла прослушка. Матейченко вважає, що правоохоронні органи зможуть моніторити їх телефонні розмови, особливо перед важливими голосуваннями.

Народний депутат запропонував ввести кримінальну відповідальність за критику влади. Для цього він навіть вніс до парламенту законопроект. Однак після того, як цей законопроект назвали диктаторським, сам Матейченко і відкликав його.

Донецький політик виявився злісним неплатником штрафів у сфері безпеки дорожнього руху.

Ще під час перебування керівником Покровського, Костянтин Матейченко відзначився в скандалах із землею.

Так, він на ім'я сина сестри Дмитра Бандурко купив сільськогосподарське підприємство "імені Шевченка", що належить пайовикам Покровського. Цей колишній колгосп знаходився в занепаді і був в банківській заставі. Але парламентарій і його родич, домовившись з керівником місцевої філії банку, викупили його.

Дядько і племінник успішно привели СТОВ "імені Шевченка" до банкрутства. Потім вони включили його у склад іншого підприємства, власником якого була сестра народного депутата.

Так, в руках родичів виявилося сотні гектарів пайовиків. Фактично вони потрапили у залежність до нових власників. Голова Покровського зарекомендував себе, як власники, які роками затримував і занижував виплати, а скаржитися на Матейченко жителям села було нікуди.

У 2008 році вони пішли іншим шляхом. Селяни поміняли свої паї на землю, які передали в оренду іншому підприємству - фермерському господарству "Артеміда". Але Матейченко і його родичі не бажали залишати землю.

Між двома господарствами почалися судові тяжби. В той самий час глава сільради засіяв землі пшеницею і зібрав з них урожай. Опоненти Матейченко звернулися в районну прокуратуру. Але її очолював Владислав Янюк, який є кумом голови сільради.

Тільки в 2010 році "Артеміда" змогла перемогти в суді, а Матейченко і його родичі були змушені виплатити суму нанесеної своїм опонентам шкоди.

У 2004 році Костянтин Матейченко виніс на розгляд сесії сільської ради питання про виділення земельної ділянки для організації кар'єру з видобування гіпсу. Депутати одноголосно проголосували "за".

Однак через дев'ять років правоохоронці порушили кримінальну справу проти екс-голови сільради за підозрою в незаконному виділенні землі. Справа дійшла до суду і Матейченко отримав три роки в'язниці.

У ВО "Батьківщині" заявили про те, що справа має політичний підтекст. Матейченко подав апеляцію. Суд відправив справу на дорозслідування, а самого Матейченко звільнили з-під варти під заставу.

Декларація

У 2018 році народний обранець в електронній декларації вказав, що він володіє значною кількістю нерухомого майна. Йому належить шість земельних ділянок в Донецькій області (села Бахмутське, Покровське, Широкине).

У 2015 році парламентарій придбав житловий будинок в селі Бахмутське, площею в двісті двадцять три квадратних метри. У місті Бахмут у Костянтина Матейченко є квартира у вісімдесят один "квадрат".

Рухомого майна та автомобілів, відповідно до декларації, у Матейченко немає.

Зарплата у народного депутата за рік склала двісті сорок дві тисячі гривень. Як учасник АТО Костянтин Матейченко отримав тисячу двісті гривень в якості соціальних виплат.

На рахунку в Райффайзен Банк Аваль парламентарій зберігає дві тисячі доларів. Готівкових коштів у Матейченко немає.