Михайло Голиця

Михайло Голиця: колишній володар київської нерухомості, який роками обкрадав Київ і містян

Михайло Голиця - один з найбільш одіозних київських бізнесменів і чиновників, якому приписують проведення численних фінансових афер на мільйони гривень. Бувши заступником мера і керуючи столичною нерухомістю, він дозволяв собі погрожувати кандидатам в депутати, відкрито нападати на виборчі штаби, незаконно виселяти простих людей, а також розбазарювати державні кошти, набиваючи при цьому власні кишені.

Біографія

Голиця Михайло Миколайович народився 29 грудня 1951 року в селі Плиски на Чернігівщині. Очолював холдингову компанію "Київміськбуд". Є президентом ФК "Єдність". Був депутатом 4-х скликань Київської міськради.

Сім'я

Микола Голиця народився в сім'ї робітників. Його батьки все життя працювали в рідному селі, зараз - пенсіонери. Дружина бізнесмена - економіст за фахом, дочка - юрист.

Освіта

Сам же Голиця закінчив юридичний факультет КНУ ім. Т.Шевченка.

Кар'єра

Відразу після закінчення школи Микола Голиця влаштувався в Київську геофізичну експедицію простим робітником. У 1970-му його на 2 роки забрали в армію. Після служби він продовжив трудову діяльність.

Пропрацювавши близько 3 років слюсарем на Київському авіаційному заводі, вступив до Київського державного університету ім. Т. Шевченка на юриста. Після закінчення вишу влаштувався референтом в Київський міськвиконком. Згодом отримав посаду завідувача секретаріату.

У травні 1992 року Михайло Голиця став першим заступником начальника квартирного управління міськдержадміністрації. Через рік отримав посаду керуючого справами ФК "Динамо-Київ", а в 1996 році увійшов в Координаційну Раду ГО "Вибір".

У тому ж 1996-му Голиця сів у крісло начальника Головного управління житлового забезпечення міськдержадміністрації, а через 2 роки домігся посади заступника голови КМДА, продовжуючи керувати житловими питаннями.

Крім цього, чиновник чотири рази поспіль обирався депутатом Київської міськради. Під час виборів у 2008 році пройшов від блоку Литвина. Доклав свою руку до питань земельних відносин, містобудування та архітектури Києва.

У жовтні 2010 року отримав посаду президента холдингової компанії "Київміськбуд".

Чутки і компромат

Напад на передвиборчий штаб Валерія Давиденка

У жовтні 2014 року ЗМІ повідомили про те, що колишній глава "Київміськбуду" і кандидат в народні депутати Михайло Голиця перейшов від прихованого обкрадання Києва і киян до відкритої кримінальщини.

Так, в ніч з 23 на 24 жовтня близько півсотні бритоголових і спортивних чоловіків атакували один з районних передвиборчих штабів кандидата в нардепи Валерія Давиденко. Зробивши відкритий розбій, наймані бандити заблокували вихід з приміщення штабу, погрожували працівникам розправитися з ними, а також пошкодили одну з машин, щоб ніхто із заручників не зміг втекти.

Кримінальну подію зв'язали з екс-главою "Київміськбуду" після того, коли туди приїхав сам Михайло Голиця, який не тільки балотувався в народні депутати, але і конкурував з Давиденком на окрузі. Прибувши на місце нападу, кандидат в нардепи не тільки не зупинив найманців, а й сам почав їм допомагати.

За словами свідків, Голиця поводився вельми неадекватно: кричав, що в одній з машин знаходиться вибухівка, намагався проникнути в приміщення без будь-яких прав на це. І тільки після того, як в ситуацію втрутилися місцеві жителі і правоохоронні органи, чиновник разом зі своїми бойовиками поспішно зник з місця злочину.

Погрози Олегу Ляшко

Як відзначають кореспонденти, така поведінка - цілком звична для Михайла Голиці. Варто тільки згадати випадок під час парламентських виборів у 2012 році, коли, за словами Олега Ляшка, Голиця погрожував йому викраденням дочки з метою змусити політика зняти свою кандидатуру з виборів. Тоді справі не надали великого значення, оскільки вважали, що Ляшко схильний опинятися в центрі гучних скандалів. Однак з урахуванням ситуації з Валерієм Давиденко, заява Ляшко про погрози викрасти дитину починає здаватися цілком правдивою.

"Розподіл" київської нерухомості

Примітно також те, що Михайло Голиця вже вкотре висуває свою кандидатуру до Верховної Ради по мажоритарному округу своєї малої батьківщини, де його вже давно не бачили, замість того, щоб балотуватися по одному з округів Києва, де він живе і працює ще з закінчення школи.

Працюючи в Київській міськдержадміністрації ще з часів СРСР, Голиця близько 12 років обіймав посаду заступника голови КМДА, в тому числі - і Леоніда Черновецького.

Кажуть, під керівництвом знаменитого "Льоні Космоса" чиновник на свій розсуд розпоряджався державною нерухомістю, віддаючи дороге столичне житло в "потрібні руки". Зрозуміло, не за "спасибі".

ЗМІ неодноразово висвітлювали ситуацію, коли з легкої руки Михайла Голиці сумнівні інвестори отримували дороге житло в центрі Києва. Наприклад, одним розпорядженням одіозний чиновник передав кілька будинків по вулиці Мала Житомирська у власність якійсь фірмі "Пантеон-інвест", переселивши за бюджетні гроші киян, що проживали в цих будинках.

Варто відзначити, що приймати такі рішення не міг не те що Голиця, але навіть сам мер. При цьому, бувши начальником Головного управління житлового забезпечення КМДА, чиновник провів відверто протизаконну операцію, яка вилилася київському бюджету позбавленням щонайменше 4,5 мільйона доларів за курсом на 2008 рік.

У жовтні 2010 року, коли Голиця домігся посади президента компанії "Київміськбуд", він продовжив обкрадати Київ і містян, працюючи в інтересах Сергія Льовочкіна, який на той час очолював Адміністрацію Президента Віктора Януковича, а також Андрія Кравця, який був "завгоспом" головного регіонала.

Щоб роздобути нерухомість в прибуткових місцях, Голиця вигадував всілякі схеми. Наприклад, компанії "Медбуд" і "Екос" були доведені до банкрутства, після чого чиновники прибрали до рук їх нерухомість (будівлі та землі). Майно збанкрутілих фірм абсолютно безкоштовно було передано в експлуатацію компанії "Перший український експертний центр", яку аферисти створили спеціально для цієї справи.

З метою власного збагачення керівники "ХК Київміськбуд" через збільшення витрат на експлуатацію компанії (що є яскравим прикладом одного із способів відмивання грошей) вивели з підприємства і його дочірніх фірм понад мільярд гривень. В результаті цього, одна з найбільших в Україні будівельних компаній до свого 60-річчя майже збанкрутувала, а її інвестори мало не позбулися житла, в яке вклали свої гроші.

Невдалі спроби отримати недоторканність

У 2012 році, швидше за все заради отримання депутатської недоторканності, Михайло Голиця сильно рвався в парламент. Настільки сильно, що погрожував Ляшко (якому в результаті і програв) викраденням його малолітньої дочки. Після прикрої поразки колишньому керуючому київською нерухомістю довелося деякий час побути звичайним депутатом Київради від Народної партії. Однак з таким станом речей Голиця, мабуть, був не згоден, оскільки в 2014 знову спробував потрапити в Раду і отримати заповітний мандат народного депутата. І знову невдало.

Понад мільярд гривень на користь Голиці і його родичів

У тому ж 2014 році в ЗМІ з'явилася інформація про те, що керівник комунального "Житлоінвестбуд" Михайло Голиця через різні тендери віддав понад мільярд гривень пов'язаним з ним фірмам, а також підприємствам свого зятя-забудовника.

Говорять, комунальне підприємство "Житлоінвестбуд-УКБ" було створено одіозними чиновниками спеціально для того, щоб через нього проводити тендери і роздавати підряди наближеним фірмам на будівництво дитсадків, паркінгів, житлових будинків і т.д.

З початку 2000-х років "Житлоінвестбуд" керував В'ячеслав Непоп. Примітно, що саме Непоп є партнером по бізнесу дружини Михайла Голиці - Валентини.

Крім того, в злочинній схемі з відмивання грошей долучений депутат Київради від партії "УДАР" Микола Негрич, який управляє близькою чиновнику будівельною фірмою "Геос Девелопмент". До того ж, Негрич одружений на дочці Голиці, яка разом з матір'ю і чоловіком володіє кооперативом "Лісове озеро".

Згідно з даними "Вісника держзакупівель", з 2008 року "Житлоінвестбудом" було видано тендерів майже на 3,5 мільярда гривень. Третина цих грошей (понад мільярд гривень) була видана двом пов'язаним між собою підприємствам - "КЖБК" і "Азур Груп".

"КЖБК" отримали від Голиці підряди на 66 мільйонів гривень, а "Азур Груп" був "удостоєний честі" побудувати житло для співробітників СБУ (в незаконному місці), на що отримав 390 мільйонів гривень.

Двірнику жити на Печерську "не по масті"

У далекому 2006 році киянка Валентина Іванівна Кошелівська пішла працювати двірником, щоб отримати належну за законом квартиру. Жінка не приховує, погодилася мести вулиці, щоб з чоловіком і маленьким сином мати дах над головою.

Житло Валентина таки отримала, але то була занедбана квартира, яка практично не була придатна для проживання. При цьому, жінка не скаржилася - з чоловіком зробила майже капітальний ремонт, наївно вважаючи, що вкладає в своє житло. Але, проживши в отриманій від ЖЕКа квартирі близько 7 років, Валентина Кошелівська зіткнулася з серйозною проблемою: виселенням.

Все почалося тоді, коли жінка пішла до начальника ЖЕКу і попросила оформити необхідні документи на квартиру, які їй всупереч закону не були видані.

Замість того, щоб підписати договір, ЖЕК-601 подав на жінку-двірника до суду з вимогою виселити її з сім'єю.

Спершу суд відмовив ЖЕКу в задоволенні позову, але чиновники продовжували стояти на своєму, і з другого разу взяли реванш (дійшло навіть до Верховного Суду).

Коли Валентина Кошелівська зрозуміла, що після довгих років роботи двірником може опинитися з чоловіком і сином на вулиці, вона спробувала просити допомоги у більш "високих начальників". Домігшись особистого прийому Михайла Голиці, який на той час був заступником мера і займався житловими питаннями столиці, розповіла ситуацію. Але він їй заявив, що "двірники не можуть жити в Печерському районі, тим більше на вулиці Шовковичній".

Така відповідь цілком зрозуміла, з огляду на те, що в виселенні простої жінки взяли участь два високопоставлених чиновники - Коваленко і Голиця, які поспішно підписали акт про передачу її квартири на міський баланс.