Мустафа Джемілєв

Мустафа Джемілєв: світлий борець за права кримськотатарського народу з темними плямами в біографії

Мустафа Джемілєв — символ боротьби за права кримських татар. Однак в Криму він жив на самозахопленій землі, його підозрювали в махінаціях з грошима, які виділяли для допомоги повернувшихся до України татар, а також у тому, що він хотів зам'яти кримінальну справу сина, який вбив людину.

Біографія
Освіта
Сім'я
Кар'єра
Компромат
Декларація
Відео

Біографія

Мустафа Абдулджеміль Джемілєв народився 13 листопада 1943 року в кримському селі Ай-Серез.

У віці одного року Мустафа з батьками був депортований з Криму до Узбекистану. Дитинство він провів у Андижанскій області. З 1955 року Джемілєв жив в селищі Гулістан.

Освіта

Мустафа Джемілєв закінчив школу в Гулістані в 1959 році. Відразу після її закінчення кримський татарин спробував вступити на східний факультет Середньоазіатського державного університету в Ташкенті. Однак вступні іспити провалив.

За одними даними, Джемілєва не взяли до вишу через його татарське походження.

Через три роки Мустафа Джемілєв все-таки вступив до Ташкентського інституту інженерів іригації і механізації сільського господарства. Для навчання він обрав гідромеліоративний факультет. Але довчитися і отримати диплом Джемілєв не зміг.

На четвертому курсі (1965) його виключили за "націоналістичний" твір про історію татарського народу і за критику радянського керівництва в питанні депортації кримських татар.

Мустафа сім разів намагався відновитися, але кожного разу його відмовляли.

Сім'я

Лідер кримськотатарського народу був одружений два рази. У першому шлюбі народилася дочка Ельзара. У 2012 році Джанике Амет, онука Мустафи покінчила життя самогубством.

Другу дружину звуть Сафінар Джемілєва. Вона очолює Лігу кримськотатарських жінок. У 1981 році у подружжя народився син Хейсер. Крім того, Мустафа виховував названого сина Ельдара Ебубекірова.

Кар'єра

Не вступивши до ВНЗ після школи, Джемілєв пішов працювати на Ташкентський авіаційний завод. Протягом трьох років він працював токарем, слюсарем і електрослюсарем.

Молодість політика і правозахисника пройшла за ґратами. Причиною гонінь за Джемілєвим стала його боротьба за можливість кримським татарам повернутися на історичну батьківщину.

Протягом двадцяти років (1966-1986) на Мустафу Джемілєва відкривали сім кримінальних справ та звинувачували у його антирадянській діяльності.

П'ятнадцять років кримський татарин провів в ув'язненні в Узбекистані і на Колимі, де сидів у виправно-трудових таборах суворого режиму.

За звільнення Джемілєва клопотали найзнаменитіші правозахисники Радянського Союзу - Петро Григоренко та Андрій Сахаров. У якутському таборі він познайомився з В'ячеславом Чорноволом. Ті роки, коли Джемілєв перебував на свободі, він займався правозахисною діяльністю.

Політичні переслідування припинилися після 1986 року. Тоді він був звільнений з табору в Магаданській області. Повернувшись до Узбекистану Джемілєв взяв активну участь у демонстрації кримських татар з вимогою дозволити їм повернутися на історичну батьківщину.

Коли правозахиснику виповнилося сорок років, він вперше з часів депортації побував на півострові. Але вже через кілька днів його депортували на Тамань.

У 1989 році Мустафа став на чолі "Організації кримськотатарського національного руху". Через два роки він зміг повернутися на поселення до Криму і був обраний головою Меджлісу кримськотатарського народу. На цій посаді залишався до листопада 2013 року.

Починаючи з 1998 року Джемілєв шість разів поспіль обирався до Верховної Ради України. Разом з Рефатом Чубаровим він став першим представником кримськотатарського народу в українському парламенті.

У перший раз Джемілєв отримав депутатський мандат як член "Народного Руху".

Потім тричі був представником партії "Наша Україна". У сьомому скликанні Верховної Ради (2012-2014) був членом ВО "Батьківщина". На позачергові парламентські вибори в 2014 році Джемілєв пішов під п'ятим номером у списку Блоку Петра Порошенка.

У восьмому скликанні Верховної Ради політик входить до комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. Народний депутат очолює підкомітет з питань етнополітики, прав корінних народів і національних меншин України, жертв політичних репресій.

Джемілєв входить в постійну делегацію від України в Парламентській асамблеї Ради Європи. Він є заступником члена української частини Парламентського комітету асоціації. Народний обранець — член груп з міжпарламентських зв'язків з Туреччиною та Ізраїлем.

Джемілєв відвідав, п'ятдесят один відсоток парламентських засідань та шістдесят два відсотки засідань комітету. За час роботи він став автором або співавтором п'ятдесяти чотирьох законопроектів.

З серпня 2014 року Мустафа є Уповноваженим з прав кримськотатарського народу.

У 2011 році кримськотатарський політик висувався на Нобелівську премію миру.

Активно виступив проти анексії Кримського півострова Російською Федерацією. Народний обранець став одним з ініціаторів економічної блокади Криму.

Парламентарій і на восьмому десятку займається правозахисною діяльністю. В тому числі, виступає за звільнення кримського режисера Олега Сенцова, засудженого в Росії за тероризм.

Мустафа Джемілєв має безліч нагород не тільки в Україні, а й у Литві, Польщі, Туреччини. В останній країні ряд географічних об'єктів — вулиці, парки мають ім'я татарського правозахисника.

Компромат

З чуток, будинок Джемілєва у Бахчисараї стоїть на землі, яка йому не належить, а добута в якості самозахоплення.

Зате будівля Меджлісу фактично перебувала у приватній власності його голови. Це сталося після того, як балансоутримувач Меджлісу, громадська організація "Крим" стала приватною. Її власником був Джемілєв.

А кошти, які Україна виділяла татарським репатріантам у 1990-х роках осідали в фондах, якими керували близькі до Мустафи люди. Далі цих організацій гроші вже не йшли.

У 2013 році правозахисник різко висловився з приводу законопроекту про визнання геноциду вірмен в Османській імперії на початку ХХ століття.

Він всіляко заперечував факт геноциду. Парламентарій агітував голосувати проти законопроекту. Джемілєв заявляв, що його прийняття може призвести до конфліктів на міжнаціональному рівні.

З 2016 року кримський правозахисник і український парламентарій в Росії оголошений у федеральний розшук. Його підозрюють в тероризмі. Також проти Джемілєва введені на території Російської Федерації санкції.

Крім того, разом з Рефатом Чубаровим окупаційна влада Криму підозрюють Джемілєва в організації вбивства активіста Ібраїма Ширина в 2006 році.

Хайсер Джемілєв — син Мустафи в 2013 році пострілом з рушниці з оптичним прицілом вбив людину.

Лідера кримськотатарського народу звинувачували в тому, що він спробував зам'яти справу, вказуючи, що його син психічно нездоровий. В цьому випадку Хейсер не повинен був понести кримінального покарання, а опинитись на лікування в психіатричній клініці.

Подейкували, що справжньою причиною вбивства стало те, що Джемілєв-молодший приймав сильні наркотичні речовини і вбив людину під їх впливом.

Мустафа Джемілєв зізнався, що син пробував легкі наркотики, але залежності у нього не було.

У 2015 році вже в окупованому Криму, він отримав п'ять років тюремного ув'язнення, які потім знизили до півтора року. У листопаді 2016 року Хейсер отримав умовно-дострокове звільнення і покинувши Крим, перебрався до батька в Київ.

Декларація

У березні 2019 року політик і правозахисник подав електронну декларацію про доходи за 2018 рік. Джемілєв задекларував три квартири (одна в Києві і дві в Сімферополі).

У селищі Гостомель Київської області у політика є дві земельні ділянки загальною площею майже дванадцять тисяч квадратних метрів. Дружині парламентарія належить земельна ділянка та житловий будинок в Бахчисараї.

Автомобіль у Мустафи Джемілєва тільки один. У 2015 році він придбав Toyota Camry за сімсот тридцять дев'ять тисяч гривень.

Зарплата народного обранця за 2018 рік склала триста тисяч гривень. Крім того, сімдесят тисяч він отримав в якості пенсії. Сорок вісім тисяч склали відсотки за банківські вклади. Вісімсот тисяч Джемілєв задекларував, як повернення боргу.

На рахунку в банку Мустафа зберігає чотириста тридцять п'ять тисяч гривень, сто сімдесят тисяч доларів і вісімнадцять тисяч євро. У його дружини в банку є сто десять тисяч гривень.

Готівковими коштами у народного обранця триста тисяч гривень. У Сафінар Джемільової “готівка” не задекларована.