Володимир Шаран

Шаран Володимир Богданович: тренер футбольного клубу «Минай»

Шаран Володимир Богданович — грав за «Карпати», «Динамо», «Дніпро», «Поліграфтехніку». Найбільшого успіху як тренер досяг з «Олександрією», з якою фінішував у чемпіонаті на третьому місці. На початку 2022 року очолив ФК «Минай».

Біографія
Освіта
Сім'я
Кар’єра у клубі
Кар’єра у збірній
Тренерська кар’єра
Статки

Біографія

Володимир Богданович Шаран народився 18 вересня 1971 року у селі Маріямпіль Галицького району Івано-Франківської області.

Освіта

Шаран починав грати у футбол у дитячо-юнацькій спортивній школі міста Бурштин. Потім він навчався у львівському спортивному інтернаті та інституті фізичної культури та спорту.

Сім’я

Володимир одружений з Ганною Шаран.

Кар'єра у клубі

Володимир виступав на позиціях півзахисника, «під нападником», нападником, а коли тренером «Динамо» став Михайло Фоменко, навіть був лівим захисником.

Перший матч у футболці львівських «Карпат» Володимир зіграв у товариському матчі проти київського «Динамо». У цьому матчі перемогу з рахунком 1:0 святкувала львівська команда.

У день вісімнадцятиліття Шарана тренер львів'ян Борис Рассихін вирішив зробити йому подарунок, включивши до заявки на матч чемпіонату Радянського Союзу у другій лізі проти талінського «Спорту». Гра склалася вдало і після неї Шаран виборов місце в основі «Карпат».

З 1989 по 1991 рік Володимир зіграв у 52 матчах, у яких відзначився дев'ятьма голами. Влітку 1991 року Шаран перейшов до київського «Динамо». Трансфер міг відбутися на шість місяців раніше. Столичний клуб запропонував футболісту трикімнатну квартиру та «Мерседес».

Але коли про це дізналися у «Карпатах», то одразу виділили Володимиру квартиру у Львові. Тож ще пів року Шаран залишався у рідному клубі.

Водночас гравцем цікавився московський «Спартак». Але в цьому клубі Шарану гарантували місце лише у дублюючому складі. Футболісту ж була потрібна ігрова практика. Тому він зупинив свій вибір на «Динамо».

У Києві Володимир грав із 1991 по 1994 рік. У цей час клуб залишили багато зірок, які виїхали грати у Європу. Це допомогло Шарану закріпитись у основі. Протягом трьох років він провів за «Динамо» понад сімдесят матчів, у яких відзначився одинадцятьма голами. З 1991 року він дебютував і в євротурнірах.

У першому незалежному чемпіонаті України «Динамо» посіло друге місце, а Шаран разом із одноклубниками став володарем срібних нагород. У наступних двох розіграшах столична команда із Володимиром Шараном у складі виборола золоті медалі. Крім того, у сезоні 1992/1993 кияни «взяли» й Кубок країни.

В 1994 році Володимир став рідше потрапляти до основи «Динамо». Саме тоді йому надійшла пропозиція продовжити кар'єру в «Дніпрі». Шаран прийняв її та наступні три роки захищав кольори дніпропетровського клубу.

Грав під керівництвом німецького спеціаліста Бернда Штанге та В'ячеслава Грозного. У 74-х матчах Володимир відзначився вісімнадцятьма забитими м'ячами. Штанге намагався допомогти Шарану перейти до німецького «Санкт-Паулі». Але українському півзахиснику так і не вдалося пограти у Бундеслізі.

У 1998 році Володимир повернувся до Львова, підписавши трирічний контракт із «Карпатами». Майже одразу як він отримав травму меніска. На відновлення пішло два місяці. Через невеликий час футболістові довелося лягти на операційний стіл, а після цього ще раз. Три травми негативно вплинули на кар'єру півзахисника.

І все ж таки разом із клубом у сезоні 1997/1998 йому вдалося завоювати бронзові медалі національної першості. У Львові Шаран грав до 2001 року. За «Карпати» півзахисник встиг провести 46 ігор та забити сім голів. Також він зіграв десять матчів у складі другої команди. Відзначився трьома голами.

За словами Шарана, у «Карпатах» його не злюбив президент клубу Петро Димінський. Тож футболістові довелося шукати новий клуб. Так він опинився у «Поліграфтехніці» з Олександрії.

У команді з Кіровоградської області Володимир провів два сезони. Півзахисник виходив на поле у 21 матчі, а ось відзначитися зміг лише один раз. У 2003 році Шаран у віці 32 років завершив футбольну кар'єру.

Кар'єра у збірній

З 1989 року Володимир виступав за юніорську та молодіжну збірні Радянського Союзу. Взимку 1990 року радянські юніори перемогли на комерційному турнірі в Ізраїлі.

Шаран брав участь у юнацькому чемпіонаті Європи 1990 року. У груповому турнірі він зіграв усі шість матчів та забив п'ять голів. Потім провів чвертьфінальний, півфінальний та фінальний матчі континентальної першості. У ½ фіналу з Англією Шаран зрівняв рахунок у матчі на 19-й хвилині.

У вирішальному поєдинку проти Португалії, в якій грали майбутні зірки світового футболу Луїш Фігу та Жуан Пінту, Шаран зіграв всі 90 хвилин основного та 30 хвилин додаткового часу. У серії післяматчевих пенальті саме удар Володимира приніс радянській збірній золоті медалі турніру.

Наступного року півзахисник став учасником молодіжного чемпіонату світу. У фінальній стадії Володимир провів п'ять із семи ігор. Результативними діями Шаран не відзначився, натомість разом із збірною завоював бронзові нагороди.

За національну збірну України півзахисник зіграв всього в одній грі. Восени 1995 року у матчі відбіркового турніру чемпіонату Європи він провів 50 хвилин проти Італії.

Тренерська кар'єра

Повісивши бутси на цвях, Володимир того ж року став тренером. Президент «Кривбасу» Сергій Поліщук та головний тренер криворізького клубу Олександр Косевич запросили Шарана очолити другу команду. З 2003 до 2004 року він тренував також молодіжку «Кривбасу». У 2005 році Володимир очолював «Зірку» з Кіровограда (нині Кропивницького).

У 2007 році Шаран став помічником головного тренера Петра Кушлика в ужгородському «Закарпатті». Після поразки від ФК «Львів» у національному кубку Кушлик пішов у відставку, а Володимир зайняв його місце. Але через фінансову нестабільність у клубі Шаран також незабаром пішов із «Закарпаття».

У 2010 році Володимир повернувся до Олександрії, тепер уже як тренер. Завдяки наставнику клуб посів перше місце у Першій лізі та завоював право виступати в елітному дивізіоні наступного сезону.

Наприкінці 2011 року керівництво ПФК «Олександрія» запропонувало Шарану перейти на посаду спортивного директора. Володимир відмовився і пішов із клубу. Вже у січні 2012 року він став біля керма «Карпат». Але не досягнувши помітних успіхів із львів'янами, через три місяці був звільнений.

У 2013 році Володимир знову стає тренером «Олександрії». Як і минулого разу Шарану довелося виводити команду з Першої ліги. З цим завданням він впорався, посівши перше місце у сезоні 2014/2015.

У першому сезоні в елітному дивізіоні під керівництвом Володимира «Олександрія» посіла шосте місце та отримала право виступати у єврокубку. Окрім того, підопічні Шарана дійшли до півфіналу кубка України.

У сезоні 2016/2017 «Олександрія» дебютувала у Лізі Європи. Проте вже після першого раунду українська команда вибула, поступившись хорватському «Хайдуку».

Наступного сезону в національній першості команда з Кіровоградської області фінішувала п'ятою, а в Лізі Європи пройшла румунську «Астру» за результатами двох ігор, але потім поступилася у матчах із білоруським БАТЕ.

Найуспішнішим для підопічних Шаран був сезон 2018/2019. «Олександрія» посіла третє місце у чемпіонаті. У сезоні 2019/2020 український клуб уперше зіграв у груповому турнірі Ліги Європи. Проте здобути хоча б одну перемогу команді не вдалося: три нічиї та три поразки. У групі з бельгійським «Гентом», німецьким «Вольфсбургом» та французьким «Сент-Етьєном» команда Шарана посіла останнє місце.

В «Олександрії» він залишався до травня 2021 року. Сезон 2020/2021 виявився для клубу найменш успішним. Лише дев'яте місце. А ось у Кубку «Олександрія» залишилася за крок від фіналу, поступившись «Зорі» по пенальті.

У другій половині 2021 року з'явилася інформація, що Володимир може очолити ФК «Львів», «Кривбас» чи команду з Другої ліги «Діназ». Але сам наставник спростував чутки.

Також у його послугах був зацікавлений клуб Прем'єр-ліги — «Минай». У жовтні Володимир підтвердив, що вів переговори із закарпатською командою. Але за його словами, вирішив утриматись від цієї пропозиції.

Проте у січні 2022 року Шаран став головним тренером «Минаю». Після першої половини сезону 2021/2022 команда посідає передостаннє місце у чемпіонаті. Завдання для наставника: зберегти місце у Прем'єр-лізі.

Статки

В інтерв'ю Володимир розповідав, що витратив першу зарплату футболіста 250 рублів на повернення боргів. Потім, назбиравши трохи грошей, футболіст купив батькам телевізор «Електрон», який на початку 1990-х років коштував 800 рублів.

За перемогу на юнацькому чемпіонаті Європи Шаран та інші футболісти радянської збірної здобули по 900 рублів, а за перемогу в комерційному турнірі – 500 доларів. Як гравець київського «Динамо», він заробляв тисячу доларів.

За даними ЗМІ, у 2018 році зарплата Шарана в «Олександрії» становила сім із половиною тисяч доларів на місяць.