"Ніби комп’ютерна гра, але втрати реальні". Врятований у Карпатах лижник розповів, як п’ять днів виживав у горах
"Ніби комп’ютерна гра, але втрати реальні". Врятований у Карпатах лижник розповів, як п’ять днів виживав у горах

"Ніби комп’ютерна гра, але втрати реальні". Врятований у Карпатах лижник розповів, як п’ять днів виживав у горах

Знайдений у Карпатах лижник Ігор Грищенко, який провів наодинці п’ять діб у засніжених горах, розповів подробиці свого порятунку.

Про це він написав на своїй сторінці у Facebook.

"Усі 5 днів, поки гуляв річкою Боржава, думав про життя і здоров'я свого друга Віталіка, з яким ми просто розминулися в тумані в перший день, і як він там? Живий? Здоровий? Всі ці питання мене неймовірно турбували, хвилювали і вводили в сум’яття, але щоб жити, потрібно було рухатися і не зупинятися.

Ночами, танцюючи кожні 15 хв і роблячи зігрівальні вправи, спав по 5-10 хв, потім знову грівся, і так всю ніч, встаючи з першими променями сонця з бажанням рухатися далі.

Уперед до сім'ї і дочки Алісії, до Лери (дружини - прим.

ред.), мами, друзів! Тому що я люблю життя, люблю своїх близьких, і не маю жодного права їх підвести, ще багато чого потрібно було зробити і завершити! І щоб все це зробити, мені потрібно було знайти вихід із цього зачарованого царства", - зазначив Ігор.

За словами чоловіка, він був упевнений, що мета близька, і він зможе знайти вихід.

"Це була ніби якась комп'ютерна гра, але реальна, і втрати тут теж реальні! Їжі не було зовсім, пив воду зі струмка, набираючи її в термос, подарований на день народження другом.

У тих місцях було близько 2 метрів невторованого пухкого снігу, який невлежався через сильні снігопади.

Робиш крок, провалюєшся вище коліна.

На допомогу мені були мої лижі на камусі, без них би не вийшов! Дві холодні ночівлі в снігу, сон по 10-15 хв, потім грівся.

Коли я дійшов до сінника, він здавався моїм єдиним порятунком від холодного снігу, в ньому я зміг поспати, трохи набратися сил і відігрітися", - згадує лижник.

Після цього Ігор Грищенко продовжив свій шлях і, майже дійшовши до будиночка лісника, побачив вертоліт, який пролетів просто над його головою.

"Але я був як голка в стозі сіна, він мене просто не побачив.

Я був у музеї авіації, сам бачив які там ілюмінатори, хр*н що розгледиш..

Потім, усвідомивши, що чекати посадки "пташки" марно, продовжив крокувати вперед і побачив праворуч біля річки якийсь будиночок, біля будиночка літній туалет.

Це був той рятівний будиночок лісника, і я зрозумів, що в ньому може бути їжа.

Увійшовши всередину, я виявив баночку з какао.

Розмішавши цей чудо-напій із водою в моєму термосі я зробив ковток, потім другий.

Свідомість потихеньку почала повертатися", - розповів чоловік.

Лижник знайшов у будиночку заготовлені на зиму дрова та пічку-буржуйку, яку він розпалив і почав сушити одяг, який був мокрий наскрізь.

"Відігрівшись, мене почало хилити на сон.

Розумів, що мені потрібно підтримувати вогонь, я щогодини підкидав по полінцю в піч.

І раптом серед ночі я побачив спалахи ліхтариків.

Цієї миті я зрозумів, що за мною йдуть і я вже не один! До хатини зайшли два лісники.

Це були брати Гаджеґа.

Іван і Михайло.

Мої рятівники.

Чоловіки привіталися й одразу ж привітали мене з моїм другим днем ​​народження, налили мені гарячого чаю і міцного глінтвейну, дали бутерброд із найсмачнішою в моєму житті відбивною.

Поївши, ми загасили піч і зібралися на вихід.

Я сказав, що буду йти на лижах своїм ходом.

Один йшов попереду, інший позаду, я між ними", - додав Ігор.

Разом із лісниками він пройшов приблизно 2-3 км до їхньої машини, якою хвилин 20 їхали непроїзними шляхами до нормальної дороги, де врятованого чоловіка пересадили до УАЗика-"буханця" і почали транспортувати до лікарні у Сваляві.

"Ніч інтенсивної терапії в реанімації.

Тиждень пробув у лікарні Ужгорода на інтенсивній терапії.

Відновлення від обмороження - процес тривалий, швидко можна тільки обморозити.

Уже в Києві, завтра операція.

Відновлюватимуть те, що ще живе..

Коли у людини є бажання вижити і заради чого жити, то інша сторона медалі - його екіпірування, запаси їжі, води і всі комфортні штучки йдуть на другий план.

Але без екіпірування, звичайно, ніяк - воно зіграло ключову роль в моєму виживанні!.

А потрібно було всього просто повернутися назад з Гимби слідами, і всього б цього просто не було", - резюмував лижник.

Лижник пішов із товаришем у гори та зник іще на Різдво.

Ігорю самому двічі вдалося вийти на зв'язок.

Вдруге він зателефонував рятувальникам, коли почув гвинтокрил, їм повідомив, що перебуває в будиночку лісника, неподалік невеликої річки.

За цими орієнтирами пошуковій групі пізно ввечері вдалося відшукати чоловіка.

Источник материала
loader