Навздогін за жар-птицею, або таємниця Тетяни Рогози

Чудова піаністка з абсолютним слухом, загадкова одинока жінка… Вона приїхала до Рівного в повоєнні роки і поселилась у будинку на старовинному Грабнику.

Вишукані манери і освіченість, вільне володіння французькою наводили на думку про її непросте походження.

У фондах Рівненського краєзнавчого музею зберігаються документи і фотографії першої половини ХХ століття з особистого архіву Тетяни Олександрівни Рогози (1899-1996), колишньої працівниці Рівненської дитячої музичної школи № 1 ім.

Дослідивши ці матеріали, краєзнавці припустили, що Тетяна Рогоза могла бути донькою військового міністра УНР часів гетьмана Павла Скоропадського Олександра Францевича Рогози (1858 – 1919).

Співпадають не лише прізвище й ім’я її батька, а й міста їх перебування.

Цікаво, що, складаючи свою автобіографію для подачі при оформленні на роботу в Рівненську музичну школу в 1956 році, жінка змушена була приховувати окремі факти свого життя, щоб уникнути переслідувань.

Вочевидь, це завдавало їй чимало страждань.

Генерал Рогоза.

Двадцять першого листопада 1917 року його було усунуто з посади більшовиками.

А вже 10 квітня 1918 року він подав заяву про вступ до української армії.

З 1 травня 1918 року – військовий міністр Української держави.

Генерал Олександр Рогоза З 23 листопада 1918 року перебував у розпорядженні гетьмана Павла Скоропадського.

За наказом Директорії 15 грудня 1918 року його було заарештовано в Києві, однак невдовзі звільнено.

Після повалення гетьманату в листопаді 1918 року Олександра Рогозу усунули з посади військового міністра.

Павло Скоропадський і Олександр Рогоза приймають парад Сірожупанної дивізії.

Київ, 1918 рік.

Маючи на меті дістатися Кубані або ж виїхати за кордон, він тимчасово зупинився в Одесі, де тоді перебували частини, що оголосили про підтримку Добровольчої армії, та війська Антанти.

У березні 1919 року відмовився евакуюватися з Одеси та залишився у місті, яке зайняли “червоні”.

Після здобуття міста вояками Григор’єва, Олександра Рогозу знову заарештували.

За відмову перейти на службу до Червоної Армії його розстріляла більшовицька ЧК 29 червня 1919 року в Одесі.

Але не виключено, що його могли стратити в Києві.

Генерал Рогоза (четвертий зліва) з українськими і німецькими воєначальниками 10 жовтня 1918 року.

Фото з часопису «Око»Жалобне оголошення про загибель генерала помістила газета “Киевлянин”, яка публікувала список жертв червоного терору в місті.

Де похований військовий міністр останнього Гетьмана – невідомо.

Це був заслужений бойовий генерал, учасник багатьох війн і бойових операцій, стратег і реорганізатор українського війська, доля якого так само мало відома.

Гетьман Павло Скоропадський називав його “лицарем без страху і докору”.

Олександр Рогоза.

Щодо особистого життя генерала Рогози, то нині знаходимо лише скупі рядки спогадів його побратимів по зброї, з яких дізнаємося, що одружився він доволі пізно.

Про дітей поки що відомостей не знайдено.

У штабі 4-ї армії Західного фронту.

Командувач армії генерал Рогоза (у центрі) імовірно з дружиною.

Ліворуч генерал-майор Микола Юнаків, майбутній військовий міністр УНР, 1915 ріки може бути Тетяна Рогоза донькою уславленого генерала?.

Про життя ж Тетяни Рогози, яка приїхала до Рівного на початку 1950-х років, і відтоді працювала в Рівненській дитячій музичній школі, тепер розповідають лише старі світлини, кілька пожовклих документів та короткі спогади тих небагатьох рівнян, які її ще пам’ятають.

Круті віражі її довгого і нелегкого життя здебільшого так і залишилися втаємниченими.

Так і не склалося щасливо особисте життя.

Тетяна Олександрівна Рогоза.

Рівне, 1950-і роки.

Одинадцять років у рівненській дитячій музичній школі працювала Тетяна Олександрівна Рогоза.

Як засвідчує її трудова книжка, жінку прийняли на посаду концертмейстера-акомпаніатора 13 серпня 1956 року.

Ветерани школи і рівненські старожили пам’ятають цю напрочуд інтелігентну жінку, але не знають подробиці її самотнього життя.

З автобіографії дізнаємося, що вона була сиротою.

Матері не стало коли їй виповнилося 12 років, а “батько загинув на війні”.

Потім її, сироту з житомирського притулку, удочерили прийомні батьки, які теж померли.

А далі вихованням Тетяни займалася її тітка, що була вчителькою.

Маленька Тетянка імовірно з мамою.

Маленька Тетяна.

Хто поруч — невідомо.

Фото з альбому Тетяни Рогози.

Тетяна Рогоза закінчила у 1918 році гімназію в Умані й одночасно навчалася в Уманському музичному училищі.

Вже там вона почала працювати з учнями, даючи їм уроки музики.

Потому поїхала до Києва з надією навчатися у консерваторії.

Але вдалося влаштуватися друкаркою на одному з підприємств.

А музикою займалася, коли давала уроки окремим особам чи дітям керівників підприємств, де вона працювала.

Тетяна Рогоза (зліва) з подругами 1920-і роки.

Тетяна Рогоза (зліва) з подругою, гімназія, Умань 1917 рік.

Тетяна Рогоза (справа), гімназисткаУ її автобіографії зазначено, що вона давала приватні уроки оперним співакам та їздила з ними на концерти впродовж 1923-1924 років.

Друкарка Тетяна Рогоза працювала у різноманітних конторах тогочасного радянського Києва на кшталт “Райпродком”, “Пищетрест”, “Совнархоз”, “Союзоргучет”, а також в редакції газети “Пролетарская правда” і видавництві “Радянська школа”.

Тетяна Рогоза, 1920-і роки.

Гімназійне свідоцтво 1911 рокуУ роки німецької окупації у 1942 році Тетяна Рогоза працювала друкаркою у фабричній інспекції при Київській міській управі.

А далі процитуємо написане нею:.

“Коли німці виганяли жителів із Києва, а я не могла нікуди виїхати, бо в мене немає жодної душі знайомої поза Києвом, а рідних не існує взагалі, я вимушена була залишитися в Києві і змушена була підкоритися збройній силі, посаджена в ешелон і вивезена спочатку в Західну, потім – Судетську область в табір.

Там працювала на різних роботах – кухаркою, прибиральницею.

Потім в Судетах, в містечку Хоф працювала на заводі допоміжною рабсилою.

Як тільки доблесна Червона армія нас звільнила, я поїхала одним з перших ешелонів з Хофа в Миронівку.

Там поступила на роботу у Держбанк, а вечорами давала уроки синам начальника НКДБ тов.

Захарчука і директора цукрового заводу тов.

Фото з альбому Тетяни Рогози, 1930-і роки.

Тетяна Рогоза — друкарка, 1930-і роки.

Чудова піаністка, яка мала унікальний абсолютний слух, зазнала тяжких випробувань долі, понівеченої революційним більшовицьким невіглаством.

Піаністка змушена була стати друкаркою і вже з таким фахом по війні прибула до Рівного.

Ось такі життєві віражі жінки, яка йшла до її Величності Музики все життя, а змушена була збивати чутливі, обдаровані пальчики на залізній клавіатурі, друкуючи казенні папери.

Вона так і не змогла наздогнати свою жар-птицю, яка лише була поруч, і натовп її не розумів.

Тетяна Олександрівна Рогоза, 1960-і роки.

Серед особистих документів і фотографій зберігала Тетяна Олександрівна і програму звітно-показового концерту Рівненської музичної школи за 1958 рік, де серед учнів був майбутній Народний артист Росії Володя Андропов, а серед концертмейстерів вона – та, що все життя йшла за своєю жар-птицею.

Мешкаючи в Рівному, Тетяна Олександрівна довгий час не мала власного житла.

Не склалося і особисте життя піаністки.

Та зріднилася вона з сім’єю відомого у місті селекціонера Бєльського і стала мешкати в їхньому домі на Грабнику.

Догледівши до смерті бездітну сім’ю Бєльських, продовжила жити в їхньому віковому будинку, який вони з вдячністю їй залишили.

Тетяна Рогоза.

1970-і роки.

Однією з найближчих подруг Тетяни Олександрівни була Ніна Леонідівна Ремезова, відома в минулому освітянська діячка, яка мешкала в Києві, і час від часу приїжджала до Рівного.

Подруги довго спілкувалися, найчастіше ведучи розмову французькою.

Тетяна Рогоза.

Фото з альбому.

Фото з альбому Тетяни РогозиТі, хто знали Тетяну Олександрівну Рогозу, жили поруч з нею, стверджують, що вона була людиною надзвичайно доброю і щирою, мала талант, який так і не змогла до кінця віддати і розкрити людям.

Прожила вона довгих і таких нелегких 97 років, відійшовши на вічний спочинок у 1996 році в Рівному.

Залишається сподіватися, що вдасться віднайти нові свідчення про рід генерала Рогози, і, можливо, підтвердження того, що в Рівному 40 останніх років свого життя мешкала його донька.

Галина ДАНИЛЬЧУК.

Джерело retrorivne.