Ольга Герасим’юк: 100 мільйонів, виділених на контроль за виконанням мовних квот, змарновано

Наприкінці квітня Нацрада з питань телебачення і радіомовлення отримала нового керівника.

На цю посаду було обрано одного зі старожилів Нацради Ольгу Герасим’юк.

Відома телеведуча фактично вже рік виконувала обов’язки голови органу, який регулює діяльність електронних медіа.

Колишній очільник Нацради Юрій Артеменко 4 травня 2019 року несподівано пішов у відставку, пославшись на втому.

Герасим’юк є членом Нацради з липня 2014 року.

І термін її повноважень завершився, парламент не поспішає змінювати членів Нацради за своєю квотою.

Нова глава Нацради, вочевидь, знайшла контакт з новою владою – ще в листопаді фракція «Слуга народу» знову висунула її кандидатуру на новий конкурс до регулятора на заміщення трьох вакантних посад членів.

У своєму першому великому інтерв’ю на новій посаді Герасим’юк розповідає, чи сприяв її призначенню колишній гендиректор «1+1», а нині голова комітету з інформаційної політики Олександр Ткаченко, як Нацрада підтримує мовників в період карантину та що робити з засиллям «медведчуківських» телеканалів в українському інформпросторі.

Пані Ольго, як Нацрада працює в умовах карантину? Ви все одно їздите до офісу на Прорізній у центрі столиці.

Я їжджу в офіс, оскільки маю необхідність підписувати папери, підтримувати життєдіяльність регулятора, здійснювати свої адміністративні та інші функції.

В Нацраді ефективно запроваджено працю «з дому» – для цього забезпечено мобільний документообіг, внутрішні чати для узгодження роботи апарату та постійних нарад членів між собою.

В офіс приїжджаємо по черзі, кожне управління визначило графік праці «офіс-дім» – встановили спеціальний режим, який дозволяє нам безперебійно виконувати всі функції.

Звичайно, в Нацраді запроваджено режим карантину, і тимчасово ми не приймаємо відвідувачів-ліцензіатів та будь-кого, хто має справи з Нацрадою.

Але для такої співпраці ми облаштували всі умови, аби ліцензіат міг подати заяву чи листа, які оперативно обробляються.

Так само як і отримати необхідні документи.

Для цього встановлені спеціальні скриньки, оголошено години, коли можна все подати чи отримати.

Також на одному з засідань ми ухвалили спеціальне рішення щодо змін до нашого регламенту, яке дозволяє проводити засідання Нацради онлайн.

І в такому режимі ми вже одне засідання провели.

Тимчасово припинили розгляд справ, які потребують присутності ліцензіата, тобто, наприклад, не розглядаємо питань, що стосуються накладання санкцій, скасовано вже два конкурси.

Але прозорість проведення засідань нами забезпечена – його трансляція велася в Yоu.

Tube, і залишається в доступі й для усіх зацікавлених і для преси.

Останнє рішення Нацради щодо позапланової перевірки каналу «112 Україна» через трансляцію російського мультфільму «Необыкновенное путешествие Серафимы» приймалось в якому режимі?.

Такі рішення як призначення перевірки не вимагають присутності на засіданні представників каналу.

Воно було проголосоване, як і належить.

А от сама перевірка проводитиметься, щойно скасується карантин.

Далі проходитиме за звичною процедурою – на засідання буде запрошений ліцензіат.

Він має право надати свої аргументи, взяти участь у обговоренні.

Звісно, якщо прийде одразу… Бо у нас є погана практика, коли деякі ліцензіати (як правило, одні й ті ж), яким світить «приємна розмова», вигадують будь-які причини, аби не приходити і затягувати процес.

Але це зовсім не означає, що ця справа не буде доведена до кінця в тому чи іншому вигляді.

Це ж не перша претензія до «112».

Які санкції можуть очікувати на канал?.

Є вже готовий моніторинг, що зафіксував ознаки порушення законодавства, але я зараз не можу обговорювати наслідки цих претензій, оскільки ще не проведено процедуру перевірки.

Проте в мультику, виготовленому за фінансової підтримки країни-агресора й за участі особи з санкційного списку, є очевидні ознаки порушення, що тягнуть за собою санкції.

Однак ми маємо дотриматися законної процедури, аби зафіксувати це документами, які вимагає закон, та аби ліцензіат мав можливість надати пояснення та скористався правом на висловлення своєї позиції.

Нині, в умовах карантину, перевірки законом призупинені.

Тому на все прийде час.

Також є готові результати попередніх позапланових перевірок, які ми винесемо на розгляд, щойно карантин буде завершено.

Адже, як я вже пояснювала, на такому засіданні треба забезпечити присутність ліцензіата, інакше односторонній розгляд і накладення санкції в такому разі потягне за собою неминуче оскарження в суді.

Хоча воно і так обов’язково буде оскаржене ліцензіатом в будь-якому випадку – це теж практика.

Є й інші факти: зараз призначена позапланова перевірка каналу КРТ («Київська Русь») за ознаками порушень інформаційної безпеки.

Моніторинг не припиняється – зокрема, щодо мовних квот.

Карантин не може бути прикриттям для нехтування важливими законами.

В обставинах пандемії медійна індустрія переживає нелегкі випробування.

У багатьох мовників постали великі проблеми з наповненням ефірів: зупинено виробництво продукту, бібліотеки каналів, які в них є, не заповнять прогалину.

А місцевим компаніям важко й поготів.

Складним буде початок нового сезону – про прем’єри не буде й мови, брак коштів теж очевидний….

«Є п’ять повідомлень про тимчасове припинення мовлення – два телеканали та три радіостанції».

Але чи робить Нацрада якісь послаблення для мовників в цих умовах?.

Розуміючи обставини, Нацрада запропонувала мовникам повідомляти про труднощі з програмними концепціями, які ми будемо враховувати.

І там, де ці труднощі справді зумовлені карантином (ми це аналізуватимемо), на мовника не будуть накладені санкції за певні відхилення від умов ліцензії.

До того ж, деякі канали підтримали унікальну ідею навчання школярів через телебачення та пішли на деякі програмні зміни.

Ми підтримали цей проєкт із розумінням.

Підкреслюю – це нікому не дасть права «під шумок» порушувати важливі закони.

Загалом під час карантину до нас станом на 5 травня надійшло 18 заяв щодо зміни сітки мовлення від телеканалів, з яких дев’ять – від національних.

Ще дев’ять – від радіостанцій.

Ми їх будемо аналізувати й погодимо ті, що пов’язані саме з умовами карантину.

Є п’ять повідомлень про тимчасове припинення мовлення – з них два телеканали та три радіостанції.

А дехто повідомив про неможливість вчасно розпочати мовлення.

Тут ми додатково перевіримо причини, бо в нас трапляються випадки, коли мовник отримав ліцензію на частоту і не освоює її протягом відміряного на це законом року та потім шукає відмовки, аби не втратити ліцензію.

Також ймовірне відключення двох мовників за борги Концерну РРТ.

Думаючи про мовників регіональних, регулятор запропонував ідею безкоштовного обміну контентом – цю ідею напрацював і координує член Нацради Максим Онопрієнко.

Створена платформа обміну Media Change Ukraine, куди компанії викладають свої продукти для обміну з колегами з інших регіонів.

Звісно, передбачено дотримання авторських прав, укладаються спеціальні угоди.

І це, на мій погляд, надзвичайна робота.

Крім того, що компанії мають, що показувати своєму глядачеві, відбувається чудовий гуманітарний культурний обмін – регіони знайомляться один з одним, за чим давно всі скучили.

І це неабияк об’єднує.

Чи може ця підтримка мовників стосуватись послаблення мовних квот?.

Жодним чином.

Були спроби під час пандемії законодавчо закріпити такі норми, але від цього відступили.

Я вважаю, що ситуація з коронавірусом аж ніяк не змінює засадничі для держави речі.

Квітневий моніторинг щодо дотримання визначеного законом обсягу українських пісень в радіоефірі показав, що всі станції виконують закон.

Зараз проводиться аналіз моніторингу телеефірів і про це буде повідомлено додатково.

Наскільки безпроблемно отримав дозвіл на зміну концепції мовлення канал «Ескулап», який став каналом «Україна 24»?.

Це не містило проблем і проходило по звичайній процедурі.

У каналу з’явився новий власник, нам подали заяву щодо зміни концепції, порушень та зловживань там не було закладено жодних.

Жодних підводних течій.

Нещодавно з’явилась новина, що змінює формат розмовне радіо «НВ».

Чи вони вже звертались до вас щодо зміни концепції?.

Я про це чула, але ще не звертались.

Там справа нібито не в карантині, а просто в незатребуваності формату, на яку вони посилаються.

Я особисто дуже шкодуватиму, коли зникатиме серйозне розмовне радіо.

Зміни в радіо «НВ», здається, дійсно, не пов’язані з карантином, очевидно – це особисті плани й розрахунки власника.

Не знаю, чи вони економічного штибу і чи «більш розважальний» формат ладен більше відповідати бізнесовим очікуванням власника.

У нас і так існує надзвичайно багато розважальних радіостанцій з не дуже вартісними, необов’язковими блоками сумнівних за свіжістю й виконанням новин.

Мене трохи тішить інший факт – надзвичайно цікаво розвивається суспільне мовлення.

Я з насолодою перемкнулася на програми Українського радіо, «Культури», «Променя».

Міцні стандарти мовлення, професійність, реально цікава інформація, повага до слухача, зв’язок із ним, моральний кодекс професії.

А це має створювати запобіжник проти маніпулювання свідомістю аудиторії.

І я покладаю великі надії на Суспільне, у якого, щоправда, зараз, як і раніше, надзвичайна біда з фінансуванням….

Так а звідки такий оптимізм щодо нього? Його зараз навпаки скорочують в регіонах.

Не скорочують.

На період карантину Суспільне поставило на паузу всі дії щодо кадрового реформування.

Хоча інколи можливість зупинитися дає змогу й подивитися на все спокійно збоку.

Нацрада, до речі, всіляко сприяла, аби вони вибудували свої мережі.

Хоча у Суспільного завжди було небагато політичних прихильників, бо це той вид мовлення, який передбачає найбільшу незаангажованість.

Їхні труднощі постійно цементуються недофінансуванням.

Зараз вони не змогли податися на навіть на черговий ФМ-конкурс, бо елементарно не мали грошей на сплату участі.

Сталося так, що через карантин ми цей конкурс скасували.

Можливо, вони пізніше знайдуть сили аби взяти у ньому участь.

Так як у таких умовах недофінансування можна казати, що вони успішно розвиваються, особливо з огляду на катастрофічні рейтинги?.

Дуже часто спекулюють навколо цього.

Того, що я сказала вище, переконана, достатньо, аби не повторювати мантру про невтішні рейтинги Суспільного як діагноз йому.

Суспільне мовлення в усьому світі не є учасником конкурентних змагань із комерційними каналами.

Некоректно змагатися з мовниками, яким уже десяток-другий років становлення.

Хай наші приватні компанії й потерпають зараз від кризи, та все ж, як кажуть, кому перли дрібні, а кому каша гірка.

Те, що всьому суспільному – і радіо, й інтернет-платформі, й телебаченню – вдалося зробити за відсутності нормального фінансування, є шаленим проривом.

До речі, чи всі мовники створили свої мобільні додатки та інші технологічні пропозиції, як це зроблено на Суспільному? І чи хтось краще за Суспільне радіо зараз подбав про аудиторію, аби заспокоювати, давати позитивні посили, розмовляти дружньо, довірливо, щоб долати проблеми, викликані вимушеним сидінням вдома та психологічними проблемами?.

Як ви оцінюєте закриття каналу міжнародного мовлення UA:TV і запуск замість нього каналу «Дім», який розповсюджується виключно на окуповані території? Наскільки його там дивляться?.

Не можу зараз оперувати цифрам, ми очікуємо дані від компетентних організацій.

Мені також відомо, що ще не всі великі телегрупи, які зобов’язалися надати контент для цього каналу, погодили можливості використання свого продукту.

Труднощі з мовленням на окуповані території завжди були і будуть, бо для цього людям елементарно треба спрямувати антени в бік наших телевеж.

І, звісно, треба завершити встановлення самих передавачів.

Національна рада в даному випадку не є головним суб’єктом цього процесу, але, розглядаючи звернення й сигнали у цій справі, ми всіляко докладаємо зусиль, аби підштовхнути можливість для мовлення на окуповані й анексовану території.

Зараз очікуємо поновлення роботи міжвідомчої комісії, що опікувалася мовленням в зону ООС – вона має тривати при Мінкульті, візьмемо активну участь в її роботі.

Минулого року Україна отримала 11 американських цифрових передавачів для мовлення якраз на ці території.

Це – чудова допомога Україні.

Проте жаль, що звіти про цю роботу переважно зосереджувалися в зоні піару.

Ефективність мовлення все одно залежить не так від кількості передавачів, як від прийому сигналу на тих територіях.

Його неможливо відмоніторити.

Проте, я впевнена, що чим більше буде веж, зусиль, спрямованих до наших громадян, що живуть в окупації, – тим більше можливостей пробиватися туди.

Ваша особиста думка: чи виправдано, що 23 години контенту цього каналу – розважальні, а не інформаційні?.

Телебачення – це, в принципі, кіно, розваги та інформація.

Очевидно, що мета цього каналу – привернути увагу людей не лише новинами, які, безперечно, дуже важливі, але й надати вітчизняний продукт для відпочинку, заспокоєння й психологічного розвантаження.

Ольга Герасим'юк фактично вже рік виконувала обов’язки голови органу, який регулює діяльність електронних медіа.

«В’їхати в новий сезон на старому продукті – це велика біда».

Ми запускаємо канал на окуповані території, а при цьому наші провідні медіагрупи кодують свої канали на супутнику.

Нацрада, починаючи з 2017 року, висловлювала свої застереження щодо ймовірності послаблення рівня інформаційної безпеки держави.

Адресувала свої звернення РНБО, розмовляла з великими медіагрупами щодо ризиків, які можливі після кодування та щодо ймовірної соціальної напруги.

Проте медіагрупи наполягали на необхідності запровадження європейської практики кодування супутникового сигналу та посилення захисту авторських прав на свій продукт.

Висловлювалися про необхідність у такий спосіб боротися з піратством та про потребу в запровадженні платного телебачення.

Також йшлося про зобов’язання перед міжнародними партнерами щодо трансляції невласного контенту на території нашої держави.

І чинне законодавство надало всі підстави для реалізації мовниками свого права на кодування.

Сьогодні єдиною можливістю для Нацради ухвалювати рішення про заборону кодування в інтересах держави, – це внесення змін до законодавства.

Проте варто відзначити, що регулятор видав 133 ліцензії на супутникове телемовлення, з яких 82 програми є доступними у відкритому доступі.

Втім, скарг після кодування отримано силу-силенну, і президент зустрічався з медіагрупами, де було ухвалено рішення, як зробити українське телебачення знову доступним для людей.

У результаті кожна група виділила по одному «інтернешнл»-телеканалу, який не підлягатиме кодуванню.

З 1 березня цього року телеканал «Уніан -ТБ» почав тестове мовлення у незакодованому вигляді – програми можна отримувати на всій території покриття супутниковим сигналом - зокрема в Криму, в Донецькій та Луганській областях.

Міжнародні версії каналів «Інтер» та «1+1» «Інтер +» та «1+1 International» виходять в незакодованому вигляді.

Медіагрупа «Україна» залишає незакодованим канал «Україна 24» – на всю територію держави, а також на окуповану її частину.

Медіагрупа Star.

Media запускає канал «ICTV Україна» в незакодованому вигляді, крім того, провайдери Extra TV та Viasat мають розробити соціальні пакети з мінімальною абонплатою.

Люди мають можливість дивитися телепрограми, використовуючи різни сервіси, і вони дуже активно туди переходять.

Медіагрупи тим же кодуванням шукали засоби задля збільшення доходів.

Але в умовах епідемії і незрозумілих подальших перспектив вони взагалі згортають зйомки своїх великих проєктів.

Я не можу сказати, що це був пошук доходів, вони неможливі зараз – швидше це шлях виживання в умовах цього стану ринку, шлях обмеження крадіжок продукту та пошук резервів для його виробництва.

Як я вже казала, на телеканалах зараз справді погана ситуація.

Не лише в Україні – увесь теле- та кіносвіт має подібний кризовий стан.

Всі продакшени зупинені, під питанням початок у сезону у вересні, який, як правило, відкривається з новим наповненням, новими серіальними лінійками, власним оригінальним продуктом… Тому нас усіх очікують великі проблеми: запаси закуплених програм не безмежні, в’їхати в новий сезон на старому продукті – це велика біда.

Рекламний ринок бідний, всі опинились під загрозою.

У вас є інформація, наскільки просів ринок? Бо багато контрактів були підписані заздалегідь.

Це треба запитувати в Індустріальному телекомітеті - ми не ведемо таких досліджень.

Але маємо багато сигналів SOS, зокрема, від регіональних мовників, прохань про зменшення податкових навантажень….

На фоні того, що всі мовники та продакшени потерпають, складається враження, що процвітають лише так звані «медвечуківські» канали.

Чи можете ви назвати їх монополістами в нашому полі інформаційних телеканалів?.

Не сказала б, що вони так уже й процвітають, і монополістами їх назвати не можна, адже крім них у відкритому, незакодованому ефірі є ще з п’ять інформаційних каналів.

Хоча якщо рахувати примітивно, то за сукупністю часток вони займають добру частину сегменту споживання інформації.

Якщо ви кажете про контент, то справді до цих каналів спрямовано багато гострої критики, зокрема, щодо стандартів формування інформаційної адженди й дражливих меседжів, які збурюють людей.

Інколи чую на цих каналах в разі порушення кимось у ефірі етичних вимог щось на зразок кокетливого – «ох, зараз до нас прийде Нацрада».

До речі, й на інших каналах мало дбають про етику й стилістику мовлення - прикладом того є й випадки на «Прямому».

І коли ми зробимо йому зауваження – точно будемо звинувачені в упередженні до патріотичного каналу.

Власне, до звинувачень з обох боків нам не звикати.

Як відбувалося ваше призначення головою Нацради і чому воно відбулося саме зараз, хоча ви вже давно виконуєте обов’язки?.

Обов’язки голови я виконувала протягом року, з часу, коли минулий голова Артеменко раптово пішов у відставку, бо чомусь дуже втомився.

Не так давно указом президента була звільнена заступник голови Уляна Фещук.

Таким чином регулятор фактично не мав повноцінного керівництва та жодної можливості заміняти на посту фактичного керівника в разі його відсутності.

Щодо мого обрання – всі мої колеги одноголосно проголосували «за».

Жодної політики, конспірології та припущень це не може містити.

Чи в нинішньому складі Нацради є консенсус для прийняття рішень?.

Так, в нинішньому складі є й кворум, і консенсус.

Обговорення вільні, голосування злагоджене й результативне.

Всі, хто цікавиться, можуть переглянути ці трансляції та переконатися.

Що зміниться після того, як ви з виконувачки обов’язків стали повноправним головою?.

Нічого кардинально, окрім можливості підписувати документи, без чого ставилося під загрозу функціонування Нацради – зокрема, її фінансування.

Те, що ми проголосували й обрали керівні органи, лише навело певний порядок у нашій структурі.

«Так, ми добрі приятелі з Ткаченком».

Чи вплинув ексгендиректор «1+1», а зараз голова парламентського комітету з інформаційної політики Олександр Ткаченко на ваше призначення та на той факт, що ви стали кандидатом на нову посаду члена Нацради від «Слуги народу»? Вочевидь, без цього не обійшлося, враховуючи ваше давнє знайомство та те, що ви працювали на «плюсах».

Таке припущення не зовсім має сенс, даруйте.

По-перше, давні знайомства в середовищі медійників, які давно в професії, – це явище незворотнє.

Назвіть будь-яке відоме в медіа ім’я – і можете записувати їх у мої «давні знайомі».

По-друге, конкретно згадане знайомство не може бути фактором впливу на внутрішнє голосування членами регулятора, які не є давніми знайомими пана Олександра, погодьтеся.

По-третє, мені приємно, що моя праця на «плюсах» так запам’яталася – значить, не даремно жила в професії.

Але я працювала там, коли творцем, власником і натхненником був пан Олександр Роднянський.

Тож, швидше, можна підозрювати його вплив на голосування членів регулятора, та я щось про це ще не чула.

До речі, після «плюсів» я ще працювала дві каденції в парламенті, виробляла програму для каналу «Україна», працювала на «Нашому радіо» та Суспільному телебаченні.

Знаю серед «монстрів ефірів» практично всіх.

По-четверте, так, ми добрі приятелі з Ткаченком, починаючи ще з програми «Післямова».

І зараз тішуся, що можемо обговорювати питання інформаційної політики з головою профільного комітету мовою медійників-однодумців, що не потребує довгих представлень.

Я в цьому бачу лише велику користь.

Щодо подання моєї кандидатури на конкурс фракцією «Слуга народу», то чи здивувало би когось так само, якби мені дала рекомендацію ще якась фракція? Підозрюю, що вирішуючи, кого рекомендувати, фракція зупинилася на моїй кандидатурі, бо, напевне, мала уявлення щодо мого тривалого існування в інформаційному просторі.

Я отримала таку рекомендацію після одного з засідань фракції, де вони обговорювали це питання, і їм вдячна.

Зокрема, за розуміння того, що така рекомендація не означає приватизації члена регулятора як сліпого виконавця завдань.

Так свого часу мене рекомендувала до Нацради фракція «Удар», а при голосуванні підтримали інші фракції та рекомендували Національна спілка журналістів та міжнародна громадська організація «Європейська платформа».

І що – хоч якимось чином мої «поручителі» просували свої інтереси через мою роботу?.

Ваші недоброзичливці звинувачують вас разом з іншим членом Нацради Олегом Чернишом в блокуванні її роботи в червні-липні 2018 року та ігнорування порушення мовних квот вже вищезгаданими «плюсами».

Як правило, я не коментую та не зважаю на доброзичливців.

Червень-липень 2018 року блокуванням можуть називати лише ті, хто перед виборами президента пробував використати Національну раду для забезпечення політичних нечистих ігор, які не мали нічого спільного з регуляцією інформаційного простору, його безпекою та дотриманням свободи слова.

Ми з Олегом Чернишем виступили проти певних підкилимних схем, проти того ж бездумного термінового відключення аналогового сигналу в країні перед виборами.

Держава мала нормальний план поступового переходу на цифрове мовлення, який розробила Нацрада раніше, але дехто вирішив знехтувати тим, що територія країни не повністю підготовлена до прийому цифрового сигналу.

Ми не мали права позбавляти людей інформації.

Але більшість у регуляторі тоді становили прихильники тієї політсили, яка мала плани на свою перемогу, тому й виникла така ситуація.

Щодо мовних квот – то мені взагалі дивно чути будь-які закиди на мою адресу на цю тему.

Профільний комітет Верховної Ради визнавав річний звіт Нацради незадовільним.

Це якось позначилось на вашій подальшій роботі?.

Я, до речі, на жаль, погоджуюсь з низкою зауважень щодо роботи за той рік.

Якраз проти цих недоліків ми тоді з паном Чернишом і виступали.

Найгірша ситуація – з так званим новим моніторинговим центром, на встановлення якого минулим керівництвом регулятора було змарновано 100 млн з державного бюджету.

Гроші були сплачені – але моніторинговий центр є купою «заліза», яке не працює.

І я була вимушена подати до правоохоронних органів заяву щодо цієї ситуації, внаслідок чого відкрито два кримінальних провадження.

Вони відкриті у Голосіївському та Шевченківському районних управліннях поліції Головного управління Нацполіції у Києві за статтями «Зловживання повноваженнями службовою особою» та «Шахрайство».

Суть в тому, що колишнє керівництво сплатило 100 млн компанії «Новітнє обладнання», яка мала поставити й запустити моніторинговий центр.

Компанія поставила обладнання, яке не повністю відповідало замовленню, та не змогла налагодити його.

В принципі й не дуже старалася.

В основному дбали про отримання грошей.

Артеменко сплатив чомусь їм ці кошти й достроково звільнився.

Залишив Нацраду без грошей на моніторинговий центр та й без нього.

Частину угод підписала звільнена президентом Фещук.

Слідство ведеться, але, треба сказати, дуже мляво.

Чому, на вашу думку, парламент тягне з призначенням членів Нацради за своєю квотою замість тих, в кого завершились повноваження? Нема голосів чи просто не до цього зараз?.

Коли завершувалась каденція трьох членів Нацради, парламент тільки формувався, і було зрозуміло, що до нового конкурсу справа дійде не відразу.

Відповідно, парламент ухвалив закон, який продовжив нашу діяльність до того моменту, поки не буде обрано членів Нацради вже нової каденції.

Адже інакше діяльність регулятора була би надовго заблокована.

Постійно маніпулюють нашою так званою «нелегітимністю» лише прихильники певних політичних сил, які підтримують мовників, до котрих у нас є серйозні претензії стосовно поширення проросійських меседжів пропаганди чи порушень законів, що бережуть інформаційну безпеку.

Те, що парламент досі не визначився зі зміною членів за своєю квотою, очевидно має свої пояснення.

Думаю, найголовніше – це підготовка нового закону про медіа.

Він буде усучаснювати регуляторну діяльність, зокрема, включивши в себе закон про Нацраду – суттєво реформувавши її завдання та сферу відповідальності.

Адже ми зараз живемо практично ще за радянськими регуляторними нормами – старий закон про телебачення та радіомовлення абсолютно не передбачає обставин теперішнього медіапростору.

Електронні медіа сьогодні – це не телебачення і радіо.

Це – мультимедійні платформи, штучний інтелект, соціальні мережі… Закон же поки регулює реальність в солом’яних хатках.

Новий закон про медіа, який, за моєю інформацією, винесуть на голосування вже в травні, враховуватиме ці нові обставини.

І гадаю, що це логічно - парламент планує дообирати склад регулятора, вже виходячи з цього нового закону.

Тобто Нацради в такому вигляді, як зараз, вже може й не бути?.

Думаю, вона буде реформована згідно з новими обставинами.

Павло Вуєць, «Главком».