Війна – це означення, в якому найруйнівніша та найстрашна не тільки дія, а й навіть слово, на всіх мовах світу! Починаючи з найдавніших часів та до сьогодення, від списів до атомних бомб і біологічної зброї.

Але війни не починаються самі по собі, їх починають люди, які вирішують долі народів, життя мільйонів людей.

Саме в цей день 5 років тому, 22 травня 2015-го, після 124 днів ув’язнення, офіцера Олега Володимировича Кузьміних, який не зрадив присязі й Батьківщині, було звільнено.

Олег Володимирович Кузьміних – військовослужбовець Збройних Сил України, підполковник.

Командир 90-го батальйону 81-ї аеромобільної бригади (2014—2015 рр.).

Людина, яка про війну та полон знає не з книжок, а на собі особисто все відчула.

З початком подій на сході України підполковник брав участь у відсічі збройній агресії Росії.

Олег Володимирович командував підрозділом легендарних «кіборгів».

Найбільш відомою є участь легендарного «кіборга» у захисті Донецького аеропорту, який українські війська героїчно утримували 242 дні.

Бої за Донецький аеропорт тривали з вересня 2014 року до 22 січня 2015 року і стали одними з найзапекліших у війні на сході України.

20 січня 2015 року Олег із 14 побратимами потрапив у полон до проросійських сил.

І навіть у полоні довів, що місце для подвигу може бути не тільки на полі бою, а й в полоні.

Його підрозділ поїхав рятувати своїх поранених побратимів, намагаючись їх вивезти з поля бою, таким чином Олега полонили.

22 січня російські «ЗМІ» продемонстрували відеозапис знущань росіян із полонених «кіборгів».

Олег Володимирович Кузьміних – один із тих, хто звільняв Слов’янськ і Щастя.

Брав участь у легендарному 400-кілометровому рейді своєї 95-ї бригади в серпні 2014 по тилах супротивника, коли бійці бригади прорвали лінію оборони сепаратистів, здійснили марш-кидок до Маріуполя, повернулися вздовж кордону, знищили кілька російських батальйонів, які перебували вже на українській стороні кордону, забрали їхню зброю і обладнання та повернулися із рейду практично без втрат.

На думку колишнього президента Петра Порошенка, цей легендарний рейд зупинив агресію Росії у вересні 2014 р., змусивши Кремль сісти за стіл переговорів у Мінську під тиском США та ЄС.

У 2014-му році Олег Володимирович уже готувався до виходу на заслужений відпочинок у званні майора, аж раптом – війна! Він брав участь у всіх визначних операціях, звільненні Слов’янська та інших населених пунктів у червні-липні 2014 року, боїв за Савур-Могилу, знаменитому рейді 95-ї бригади….

На наступний день після того, як Олега Кузьміних було звільнено з полону проросійських терористів, президент України Петро Порошенко підписав указ про нагородження підполковника Олега Кузьміних Орденом “За мужність” III ступеня за надзвичайну хоробрість і відданість, яка була ним проявлена ​​в питанні захисту державного суверенітету і територіальної цілісності України, а також за вірність військовій присязі.

Спілкуючись з Олегом Володимировичем, розумієш, що для цієї людини, для цього військовика дійсно важливо захищати нашу рідну країну.

«Щоб зберегти цілісність нашої держави, я готовий пройти цей шлях ще не один раз! Якщо буде така необхідність! Найголовніше, військовий повинен бути патріотом на захисті своєї Батьківщини.

Це безумовно й не підлягає обговоренню.

Патріотичне виховання повинно бути сильним.

Офіцерів виховують бути саме офіцерами.

Я потомствений військовий.

Люди мого складу та порядку, коли вступали до військового училища, завжди хочуть себе перевірити в дії, така юнацька романтика.

Але взагалі ніколи і не думалося про війну з Росією.

Можливість такої війни ніколи, на жодному навчанні, не розглядалася – і коли я навчався, і потім, коли служив.

На сьогодні я і надалі продовжую служити і хочу бути максимально корисним для своєї країни», – зазначив Олег Кузьміних.

Історія Олега Кузьміних та його підлеглих, – це суцільна трагедія, адже вони пережили не лише тортури, багато хлопців загинули, зазнали важких поранень, і про це повинні знати не лише в Україні, а й за її межами.

І мабуть, це надихнуло на створення благодійного фонду Реабілітаційний центр братів Кузьміних для ветеранів АТО, передусім з ушкодженнями опорно-рухового апарату.

Центр Кузьміних почав працювати лише наприкінці січня 2017-го, а вже тепер на його базі відбуваються семінари для реабілітологів і колишні фронтовики отримують допомогу.

«Фонд братів Кузьміних вже набув досвіду і має успіхи у реабілітації українських військових, які повернулися з війни.

Але проблема повинна вирішуватися також на загальнодержавному рівні і її не треба не приховувати.

Необхідно приділяти увагу ветеранам, щоб вони відчули увагу з боку держави до тих негараздів, які у них існують.

Далі необхідно брати за основу відповідні системи захисту ветеранів, які вже давно успішно пройшли випробування у багатьох країнах світу.

Йдеться про такі системи, що забезпечують курси реабілітації для військових, які повернулися після участі у бойових діях, та мають забезпечити відновлення їхньої працездатності й гідного статусу в суспільстві.

Найбільший успішний досвід у цій сфері мають США, Велика Британія, деякі інші країни.

І там це працює.

Необхідно лише брати стандарти цих систем і адаптовувати до українських реалій», – акцентував Олег Кузьміних.

П’ять років – це багато чи мало?.

Можливо мало, щоб забути всі жахи війни й полону та багато, тому що вже 5 років, а війна на сході України ще триває….

«Так війна триває.

І головне завдання військових – це забезпечити порядок на фронті, а цивільні в свою чергу повинні навести порядок в тилу.

Армія повинна бути професійною.

Мобілізований солдат сам не налаштований на війну.

Його просто мобілізували, вручивши повістку, це вважайте, що у вас немає солдата, він не налаштований зі зброєю в руках воювати та захищати свою землю.

Він тягар, і будь-якими заходами знайде спосіб піти з частини – через хвороби, психлікарні, фантазія спрацює.

Якщо людина йде воювати за контрактом і отримує за це гарні гроші, за які можна купити квартиру собі, дітям, машину, заплатити за навчання, ця людина буде знати, на що і для чого йде на війну.

Завдяки хорошій зарплаті військовослужбовець, коли приїздить додому, в тил, не почувається тим дурником, якого кудись послали.

Йому не треба принижуватися в маршрутках чи «вибивати» собі субсидії», – зауважив Кузьміних.

«Я і надалі продовжую службу.

От якби мені на Донбасі відірвало ногу, то не пішов би.

А так – чому ні? Як кадровий офіцер просто зобов’язаний у ці непрості часи, коли така ситуація в країні, служити до тих пір, поки держава не скаже: «Ми ваших послуг більше не потребуємом».

А допоки я можу принести користь для своєї держави, буду виконувати свій військовий обов’язок», – наголошує легендарний «кіборг» Олег Кузьміних.

Только экстренная и самая важная информация на нашем Telegram-канале.

Поделиться сюжетом
https://m.me/nakolinaperedukrainoy