Велич і занепад станції Хирів або про залізницю, яку ремонтував Швейк

Станція Хирів-Посада.

Сучасне фото.

Автор Євген Громов.

Зараз у старовинному містечку Хирові на Самбірщині проживає трохи більше 4-х тисяч мешканців.

Перша згадка про Хирів датується 1374 роком, а у 1528 року Хирів отримав Магдебурзьке право.

У 1872 році через місто Хирів пройшла Перша Угорсько-Галицька залізниця, а уже через кілька років станція стала вузловою.

Цікаво, що саме на Першій Угорсько-Галицькій залізниці вперше на Галичині з’явилася друга колія.

Власне про розвиток і занепад станції Хирів сьогодні розповідатимуть Фотографії Старого Львова.

Кожен, хто побував у містечку Хирові на Львівщині, напевне, був здивований тим, як у такому невеликому місті, населення якого не сягає навіть 5000 люду, з’явився великий залізничний вокзал.

І це при тому, що місто навіть немає прямого залізничного зв’язку зі Львовом – тут до коронавірусного локдауну курсували лише приміські вантажно-пасажирські поїзди до Нижанкович та Старяви, а із весни 2020 року пасажирське залізничне сполучення узагалі відсутнє.

Схема української частини колишньої Першої Угорсько-Галицької залізниці через Хирів.

Річ у тім, що до кінця Другої Світової війни станція Хирів була важливим залізничним вузлом – через цю станцію щодоби проходило до п’яти десятків пасажирських і вантажних поїздів – через Хирів проходила траса Першої Угорсько-Галицької залізниці, яка пов’язувала Галичину із Угорщиною (до кінця 1880-х років це була єдина транскарпатська магістраль) і починалася у Перемишлі, а у Хирові від цієї магістралі відгалужувалася Дністрянська залізниця, яка вела до нафтових родовищ поблизу Дрогобича, а далі стала частиною Галицької трансверсальної залізниці, яка закінчувалася аж на російському кордоні в Гусятині.

«Фотографії Старого Львова» у свій час уже детально писали про історію Першої Угорсько-Галицької та Дністрянської залізниці (читайте тут – Перша Угорсько-Галицька, Дністрянська, Галицька Трансверсальна залізниця, а також Залізниця імені ерцгерцога Альбрехта), зараз згадаємо лише основні дати із історії цих залізниць:.

Вигляд на містечко Хирів.

На передньому плані – залізнична станція із вокзалом, спорудженим у 1888 році.

Фото початку ХХ століття.

1866 рік – рік Австро-прусської війни, під час якої було розірвано залізничний зв’язок між метрополією та Галичиною і Буковиною.

Саме тоді військова влада Австрійської імперії приймає рішення про будівництво першої транскарпатської залізниці від Перемишля до Лупкува і далі в Угорщину;.

20 травня 1869 року уряд Австрійської частини двоєдиної Австро-Угорської монархії затверджує проект залізниці Перемишль – Лупків, а 11 червня того ж року уряд у Будапешті затверджує проект угорської частини залізниці;.

Вигляд на містечко Хирів.

На передньому плані – двоколійна Перша Угорсько-Галицька залізниця.

Фото початку ХХ століття.

11 вересня 1869 року затверджено концесійний договір на будівництво нової залізниці із Акціонерним товариством Першої Угорсько-Галицької залізниці, усі формальності, пов’язані із початком будівництва залізниці залагоджено до 17 грудня 1870 року;.

5 вересня 1870 року видано концесію на будівництво Дністрянської залізниці, яка мала поєднати Хирів зі Стриєм і пройти через Самбір та Дрогобич.

Сподіваючись на прибутки від перевезення дрогобицької нафти акціонери Дністрянської залізниці не вимагали від уряду гарантій прибутковості нової залізниці;.

Вигляд на залізничну станцію у Хирові.

Листівка початку ХХ століття.

8 травня 1872 року завершено будівництво залізниці від Перемишля до Хирова довжиною 33,2 км.

Ця залізниця сягнула Лупкова 18 грудня 1872 року.

Відкриття залізничного руху між Перемишлем і Угорщиною затримувало будівництво Лупківського тунелю, яке тривало до 30 травня 1874 року;.

31 грудня 1872 року Хирів стає вузловою станцією – відкрито рух на Дністрянській залізниці Хирів – Самбір – Дрогобич – Стрий із відгалуженням до Борислава;.

8 листопада 1875 року Дністрянська залізниця перейшла в державну власність шляхом викупу;.

Залізнична станція і вокзал у Хирові.

Стара листівка.

На передньому плані видно колонку для заправки паровозів водою.

1882 – 1885 роки – будівництво нових ділянок Галицької трансверсальної залізниці;.

1888 рік – у зв’язку із значним потоком вантажів на Першій Угорсько-Галицькій залізниці укладають другу колію.

Відбувається реконструкція і розвиток вузлової станції Хирів та розвиток самого міста.

На початку ХХ століття тут проживало більше 3,5 тисяч мешканців, в тому числі понад 1,2 тисячі українці.

Серед мешканців міста було дуже багато залізничників.

Цікаво, що в межах міста Хирова знаходиться дві залізничні станції – власне Хирів із великим залізничним вокзалом та Хирів-посада (зараз – зупинний пункт).

За словами дослідника українських залізниць Олександра Рудоманова, історично-першою була станція «Хирівська посада», яка з’явилася у 1872 році – тут від Першої Угорсько-Галицької залізниці відгалужувалася Дністрянська.

Вокзал сучасної станції Хирів збудований у 1888 році – тоді у місті відкрили навчально-виховний заклад отців-єзуїтів (конвікт) через це значно зріс пасажиропотік.

Вокзал у Хирові у міжвоєнний період.

Розквіт станції Хирів припав на часи перед Першою світовою війною – в той час через станцію проходило біля чотирьох десятків поїздів – товарних та пасажирських.

Станція Хирів відігравала роль сортувальної – тут до товарних поїздів причіпляли цистерни із нафтою із Борислава та вагони із кам’яною сіллю із Дрогобича.

Також станція Хирів працювала і як пасажирський пересадочний вузол.

У перші дні Першої Світової війни, коли зі сходу на Галичину почала сунути російська армія, а на початку вересня російські війська уже зайняли Львів із його стратегічно-важливим залізничним вузлом, значення станції у Хирові зросло іще більше – у вересня 1914 року станція пропускала понад півсотні поїздів за добу.

Про важливість залізничної станції у Хирові може говорити те, що 28 листопада 1914 року тут побував спадкоємець престолу Австро-Угорщини Карл-Франц Йозеф (1887 – 1922), майбутній останній імператор Австро-Угорщини.

Наслідки німецького бомбардування станції Хирів у вересні 1939 року.

Хирів був таки зайнятий російським військами, цікаво, що тут під час візиту в Галичину побував і останній російський імператор Микола ІІ.

Під час бойових дій 1914 – 1915 року залізнична інфраструктура, в тому числі і станція у Хирові зазнали значних руйнувань.

З легкої руки чеського письменника Ярослава Гашека, до залізниці через Хирів доклався і бравий солдат Швейк: «Швейкові заманулося як слід побачити себе у водяному дзеркалі, і він довго ходив по греблі ставка, аж поки його знайшов там патруль польової жандармерії, який шукав російського полоненого.

Жандарми були угорці і, незважаючи на Швейкові протести, відвели його в етапний пункт у Хирові, де зарахували до транспорту російських полонених, призначених працювати на ремонті залізничної колії в напрямку Перемишля», – йдеться у книжці «Пригоди бравого вояка Швейка».

Ярослав Гашек згадує і низку інших станцій Першої Угорсько-Галицької залізниці – Нижанковичі та Добромиль – тут, до речі, теж збереглися історичні станційні споруди.

Пошкодження вокзалу в Хирові внаслідок бомбардування німецькою авіацією.

Вересень 1939 року.

Під час українсько-польської війни 1918 – 1919 років в районі Хирова точилися бойові дії між Українською Галицькою Армією та польською армією.

5 грудня 1918 року українські військові під командуванням генерала Антона Кравса зайняли Хирів і стратегічно важливий Хирівський залізничний вузол.

Проте уже 20 грудня 1918 року війська ЗУНР змушені були відступити із Хирова.

В результаті цих бойових дій залізниця знову зазнала руйнувань.

Залізничний вокзал у Хирові.

Вигляд зі сторони колій.

Сучасне фото.

Автор О.

У період між Першою і Другою світовими війнами значення станції Хирів, як і залізниці Перемишль – Лупків дещо знизилося – двоколійною лишалася тільки ділянка від Перемишля до Хирова, піденніше Хирова другу колію демонтували.

У самому Хирові працювало кілька великих підприємств – два тартаки, два млини, дві меблеві фабрики та цегельня, які забезпечували роботу вантажної станції.

Через Хирів йшли пасажирські поїзди в напрямку Загір’я (Загужу) та курорту Команча.

Залізничний вокзал у Хирові.

Вигляд зі сторони міста.

Сучасне фото.

Автор О.

У вересні 1939 року, у перші дні Другої Світової війни німецька авіація атакувала усі великі вузлові станції Галичини.

Бомбування зазнала і станція у Хирові.

Коли із Заходу на Польщу насувалися війська нацистської Німеччини, зі Сходу Другу Річ Посполиту підступно атакував Радянський Союз, який перед тим уклав таємні домовленості із гітлерівскою Німеччиною.

У вересні 1939 року вся заселена українцями Східна Галичина опинилася у складі СРСР.

Кордон між СРСР і Німеччиною тоді відрізнявся від теперішньго українсько-польського – Перемишль і містечко Устрики-Дольні були тоді у складі Української СРСР.

Залізничний вокзал у Хирові.

Навіс над пероном.

Сучасне фото.

Автор О.

Місто Хирів стало центром Хирівського району Дрогобицької області, а станція Хирів перейшла у належність до Львівської залізниці – до неї тоді належав увесь перегін Перемишль – Хирів і ділянка до містечка Устрики-Дольні, які стали Нижнє-Устріками.

Залізницю було «перешито» під радянський стандарт 1524 мм.

Спарована залізнична колія на станції Хирів.

Сучасне фото.

Автор О.

Уже в перші дні війни між СРСР і нацистською Німеччиною місто Хирів був зайнятий німцями.

Після війни радянсько-польський кордон змінився – місто Перемишль відійшло до Польщі.

Це вплинуло на діяльність Хирівського залізничного вузла, який почав занепадати.

У 1951 році СРСР і Польща провела обмін територіями, в результаті якого територія в районі сучасного Червонограда відійшла до СРСР, а Нижнє-Устріцький район Дрогобицької області до Польщі.

Залізничний вокзал у Добромилі.

Історичне фото.

За радянських часів через станцію Хирів продовжували проходити транзитні польські пасажирські і товарні поїзди – через Хирів проходила спарована залізнична колія стандартів 1435 і 1524 мм.

Через Хирів, щоправда без зупинки, до 1994 року проходив швидкий поїзд Варшава – Загуж.

До 2010 року діяло місцеве транскордонне сполучення між Хировом і Устріками Долішніми.

Спецпоїзд із Перемишля прибув на станцію Нижанковичі.

2018 р.

Фото Віктора Гальчинського.

У 2010-ті роки все пасажирське сполучення в Хирові було представлено вантажо-пасажирським поїздами Хирів – Нижанковичі та Хирів – Старява.

Їх рух припинився у березня 2020 року у зв’язку із запровадженням суворого «ковідного» карантину і більше не відновлювався.

Стара водонапірна башта на станції Хирів.

Сучасне фото.

Наприкінці 2010-х років з’явилася надія на відновлення транскордонного залізничного сполучення через Хирів.

За словами члена правління українсько-польської громадської організації «Лінія 102» Віктора Гальчинського, навесні 2019 року польська сторона була готова виділити 40 мільйонів злотих на реконструкцію залізниці від Перемишля до польсько-українського кордону.

Проте така інвестиція була можлива лише в тому випадку, якщо українська сторона підтвердить можливість курсування поїздів до станції Нижанковичі та буде підтримувати у відповідному стані залізниці Хирів – Самбір, Хирів – Нижанковичі та Хирів – Старява.

Гальчинський зазначав, що залізничний маршрут Перемишль – Нижанковичі був внесений до пріоритетних завдань Національної транспортної стратегії України на найближчий час.

Проте із тих пір змінилося керівництво Міністерства інфраструктури України та «Укрзалізниці», а Україну і Польшу «накрила» епідемія COVID-19, яка закрила усі кордони.

Антон ЛЯГУШКІН та Дмитро ЯНКІВСЬКИЙ.

Список джерел інформації.

Гороховский А.

Львовская железная дорога.

Годы, события, люди / Гороховский А.

– Львів: Каменяр, 1991;.

Львівська залізниця.

Історія і сучасність / [Гранкін П.

Е., Лазечко П.

В., Сьомочкін І.В., Шрамко Г.І.].

– Львів: Центр Європи, 1996;.

Перша колія.

До 150-річчя Львівської залізниці./ Томін Ю., Романишин Ю., Коритко Р., Паращак І.

– Львів: ТзОВ «ЗУКЦ», 2011;.

Ludwik Wierzbicki.

Rozwoj sieci kolej zelaznych w Galicyi od roku 1847 do roku 1890 / Ludwik Wierzbicki.

– Lwow: Zwiazkowa drukarnia, 1907.