Китайська головоломка. Якими приниципами керуються в Китаї і чому нам потрібно триматися США

Ця публіцистична стаття не претендує на всеохоплюючий і науковий аналіз принципів і методів, які притаманні китайцям, але дасть загальне розуміння, з ким нам доведеться мати справу найближчими роками. Викладені думки суб'єктивні і базують на особистому спілкуванні та моєму зацікавленні китайською класичною літературою, філософією, фільмами і взагалі Китаєм.

Всі ми бачимо вражаючи успіхи Чунго (中國, Середина держава — так Китай китайською ) за останні 30 років, за які ця країна із сірих злиднів піднялася у світові лідери. І у нас складається враження, що китайська система мегаефективна.

Чи ефективна китайська система?

Пропаганда Комуністичної партії Китаю (КПК) не любить про це говорити, але головний девіз кожного китайця: “Подбай про вигоду для себе”. Не про партію, імператора, державу чи компанію, а про себе. Пропаганда навпаки виставляє на публіку зразки самопожертви. І вони є і зараз, та й історичних прикладів багато. Та тисячі років історії держави з жорсткою і жорстокою вертикаллю влади навчили людей, якщо про себе не подбаєш, сам, то зі зміною курсу вгорі те що сьогодні вважалося чеснотою, завтра каратиметься, як смертний гріх.

Тебе закатують, а твою сім'ю включно із племінниками і слугами стратять, не залежно від твоїх попередніх успіхів і впливу. Тому перше за все: подбай про себе. Будуть гроші — буде шанс відкупитися від виконавців.

Звідси спосіб ведення справ у Піднебесній, які з нашого погляду виглядають мегакорупційно, але насправді це традиції, яким не одна тисячу років. Це описано і в класичній літературі. Я сам бачив, як серед білого дня місцевий начальник кричав на власника ресторану через те, що той вчасно не заплатив щомісячні данину. Ми сиділи в цьому ресторані буквально за десять метрів від них, крик стояв на все приміщення, наш перекладач шепотом перекладав, йому було страшно, чиновнику — ні. Це при тому, що в них смертна кара за корупцію.

Знаю інші приклади від українки, котра частину свого життя прожила в китайські провінції і до неї чимало місцевих ходило, як до психоаналітика, бо середовище дуже закрите, виговоритися немає кому, виїхати не можливо. (Китаєць із сільської місцевості не може легально приїхати жити у місто, хоче нелегалів у містах вистачає). Їй розповідали драматичні корупційні історії, про те, що людина не хотіла більше красти, бо нікуди вже було дівати гроші, а страшно. Але вийти з “бізнесу” їй не давали, погрожували убивством компаньйони-чиновники. Практично все так само, як і в літературній класиці, яка писалася в імператорські часи.

Цю традицію ведення справ, використовує навіть ЦРУ, нещодавно ми перекладали замітку, про те як американці підкуповували китайських чиновників і ті використовували гроші для своєї довгострокової стратегії посування по службі, планували підкуп вищестоячих начальників для отримання нових посад. Генсек КПК Сі Цзинпінь з цим бореться, звичайно, але таке рідко буває, щоб реформатор-правитель переміг тисячолітні практики. Можливо допоможуть всеохопні технології стеження, подивимося.

І як тут не згадати про те, що комуністи перемогли у громадянській війни через ненависть народу до тотально корумпованих чиновників Гоміндану, першої правлячої партії республіканського Китаю. Але цікаво, що у Тайвані, державі, яку створив корумпований Гоміндан зараз дієва демократія, ефективний держапарат і ми не чуємо про гучні корупційні скандали.

Стратегія

Історичні і сучасні приклади китайської корупції можна перераховувати довго, але в чому сила їхньої державної системи?

“Якщо колоди скинути із гори, вони котяться вниз. Так само із людьми”, - писав найбільш визначний військовий стратег давнього Китаю Сунь-цзи. Це значить, що якщо, у нашому випадку, чиновників поставити у певні ситуацію, то вони діятимуть певним передбачуваним чином і їхні особисті якості та чесноти не матимуть вирішального значення.

Для кращого розуміння Піднебесної розкажу, як Сунь-цзи став воєначальником місцевого, що дозволило його трактату поширитися і стати відомим. Переказую історію описану в класичному трактаті “Історичні записки” . Ван запитав Сунь-цзи, як ти доведеш, що твоя теорія дієва, ти ж ніколи не воював. Сунь-цзи віповів, що його мають призначити воєначальником над наложницями. Його призначили, він всіх вишикував і почав нашими словами стройову підготовку. Дівчата хіхікали і не дуже хотіли муштруватися. Тоді Сунь-цзи запитав хто улюблені наложниці вана. Йому сказали і він їх попри протести вана (князя) стратив, відразу на площі перед усіма. Далі “жіночий батальйон” виконував команди бездоганно. Повна історія тут

Сила китайців у стратегічному мисленні, гнучкості та тонкому знанні психології. Державні чиновники це дійсно найталановитіші люди. Не можна не враховувати тисячолітньої школи державної служби. Як писав Лі Кван Ю, лідери комуністів були вихідцями із сімей імператорських чиновників, тому передача знань і школа не переривалися. Індустріалізація Китаю, як стверджується у книзі “Чому Азії вдалося” відбувалася комуністами за десятитомним планом, який підготували чиновник ще Гоміндана.

В ієрархії традиційних цінностей “людина держави” стоїть набагато вище ніж бізнесмен, майстер бойових мистецтв чи хтось інший.

Для реалізації своїх планів у Піднебесній звикли продумувати і реалізують різні довгограючі стратегії. Для нас 36 стратегам це цікава екзотика, а у них привід обговорити чи достатньо добре їх принципи розуміє потенційна невістка.

Часто мета застосованої стратегії не зрозуміла. В цьому і суть, щоб ви не розуміли, що відбувається. Це все робиться майстерно і витончено. Створення ілюзії, лестощі, шантаж коли треба і т.п. нормальні засоби, їх можна використовувати без тіні сором'язливості, це не вважається чимось поганим. Раз ти дозволи себе обманути і використати, сам винен, що такий тупий. Це частина культури. І зрозуміло, що і державної політики.

Західні держави часто діють керуючись принципом “реальної політики”, а не моралі чи цінностей. Але в них ведуться дискусії де ця межа між “ріал політік” і моральними цінностями, від яких не можна відступати. Це наприклад дозволяло Україні тиснути на західних лідерів і отримувати від них підтримку пори їхнє бажання продовжувати бізнес із Росією. Для Китаю такої дилеми немає: всі дії високоморальні, якщо вони приносять Батьківщині додатковий долар і не несуть загроз на 1 долар і 10 центів.

В Китаю дуже популярна книга “Трицарство”, як прочитав в одному із спогадів про життя в Китаї, наскільки популярна, що історії з неї переказують бабусі внукам. Це художній твір написаний в 14-му століття про 80-ти річну війну між трьома китайськими державами у 3-му століття нашої ери. Один з популярних народних героїв цієї книги стратег Чжуге-лян, радник одного з “царів” Трицарства, даос політик і геніальний полководець. Був гуманним і дбав по добробут людей. Якось він пішов у похід на дикі народи і вокриставши військоу хитрість спалив їхні війська. І так пояснював свої дії, так я їх спалив і це не гуманно, і я поплачуся за це тим, що моє життя стане на 5 рокі коротшим, але це на користь держави і тому я пішов на такі свої втрати. В той час Римська імперія, тай пізніше європейці теж геноцидили багато народів. Але зверніть увагу на математичний підхід в оцінсці з нашого погляду етичної проблеми. До речі, після смерті Чжуге ляна, його держава програла. А виграла та, яку заснував негативний герой цієї книги Цао Цао, він у книзі і китайській народній культурі усособлення жорстокості, беззпринципності і цинізму. Але китайські комнуністи зараз нь нього ліплять культ просвітленого державника, який не зупиняється перед жорстокістю заради об'єднання держави. Це його хотіли убити у фільму “Убивці”, але не убили зрозумівши всю глибину його державницького мислення.

Цінності

В традиційній китайській етиці достойною вважається та людина, котра не прагне особистої вигоди, скромна в особистому житті, вічлива і м'яка з іншими та готова допомогти, постыйно самовдосконалюэться, не кидається у крайнощі та не захоплюється чимось надмірно до того д відкрита до нових знань, має широкий світогляд та допитлива. Ще потрібно дотримуватися складних правил обов'язку і субординації перед батьками, учителем, друзями, державою і так далі. Чесність і непідкупність видатні чесноти, але в давній літературі і сучасних фільмах такі герої, часто гинуть якраз через ці свої риси. Є й багато, вражючих прикладів відданості людяності і своєму обов'язку. Про одну з таких реальних історій є чудовий фільм “Квіти війни”.

Правила обов'язку бувають такі заплутані, що над ними насміхаються у китайських комедіях знятих у не комуністичних китайських територіях. В комуністичному Китаї насмішка над традиційними цінностями суворий гріх. Але і класична література теж дає широкі трактування. Відома історія, коли у війні між двома китайськими царствами високопоставлений чиновник тричі міняв сторону конфлікту і в результаті поставив на того, хто виграв. Історичний трактат віддавав належне розуму і умінню переконувати цього чиновника та констатував, що він вибрав кращого правителя, щоб за його допомогою дати про благо народу.

Це “дбати про благо народу” ключова цінність в усіх класичних настановах для імператорів і чиновників. І це не пусті слова. Якщо імператор не дбає по добробут народу, останній має право підняти бунт і його скинути, що періодично і відбувалося.

Та є ще один більш практичний аспект: китайська класична література з війни і держуправління доводить, що держава де влада не дбає про людей не стійка і швидко впаде під ударами ворогів.

Але вернемося до сильних сторін китайської цивілізації. В їхній культурі на відміну від українського принципу “на зло конудктору куплю квиток і піду пішки”, ніхто не рубатиме гілку на якій сидить, навіть, якщо сусіду від цього стане гірше. Ретельно зважується своя і ваша вигода, в ідеалі мала б бути ситуація коли виграють всі, бо усім жити далі. Але життя не ідеальне. Причому своя довгострокова, але помірна вигода завжди в пріоритеті перед бажанням зірвати куш тут і зараз. Це якщо ви освічена і впливова людина, а не якийсь забулдига із базару.

Читайте також: Українські стратагеми: «Виростити сад і викинути урожай»

Важлива цінність освіта і відкритість до нових знань. Це виливається і в нестерпно жорсткому темпі підготовки до їхнього аналогу ЗНО після школи і в масових поїздках китайців на навчання в кращі західні університети. Ось нещодавно керівник Huawei виступаючи перед працівниками сказав, що їм є ще багато чому повчитися в американців у плані розвитку високих технологій. Це при тому, що США систематично банить Huawei на своєму рику і практично веде з компанією війну.

Зараз Сі Цзинпінь у виступах цитує класиків китайської філософії, які обгрунтовували важливість дотримання обов'язку, навіть, як усі імператори, після вступу на посаду відвідав могилу Конфуція, яку зруйнували про Мао.

Але як ми всі знаємо із нашого досвіду комуністичний режим пригнічує хороші людські якості і розвиває гіршу сторону людини. Це підтверджує і Лі Кван Ю, який писав, що низька якість китайських товарів це наслідок правління комуністів, у його Сингапурі етнічні китайці завжди працювали якісно.

Нинішній псевдо-комуністичний Китай постійно переслідують скандали пов'язані з безалаберністю. Наприклад в 2018 році сотням тисяч дітей вкололи браковану вакцину. Гігантоманські проекти зі створення дамб і зміни русел річок шкодять екології і знищують місцеві громади. В 2015 році сталася гігантська пожежа в одному з портів, яку гасили 10 днів. Вигоріло все в радіусі 2 км. Про фабрики-потогонки на яких працівники втрачали здоров'я до 40 років виготовляючи айфони писалося десятки статей. І так далі і тому подібне.

Недавно сталася взагалі смішна історія. Офіційна пропаганда роздуває в китайців почуття вищості наголошуючи на унікальності різних традиційних китайських мистецтв. І на цьому фоні утворилося купа фейкових майстрів бойових мистецтв із багатьма послідовниками. Та знайшовся реальний майстер, який викликав їх на поєдинки і розкидав, як мішки соломи. Його захейтило спочатку суспільство, а потім почалися утиски від влади. Відео одного з таких боїв тут

В тоталітарних системах завжди це відбувається, адже для розвитку потрібна конкуренція і критика.

Поблизу Музею революції в Цзинганшані. Пенсіонери є звичним явищем у таких місцях “червоного туризму”.

Зрештою близько мільярда людей у нинішньому материковому Китаї живе і досі у злиднях, м'ясо їсть лише на свята. Підконтрольні медіа про це не говорить, художні фільми підцензурні там ці проблеми вже не побачите, а наприклад, письменницю, яка написала документальну книгу про початок пандемії у Вухані посадили, соцмережі жорстко цензуруються. Тому у світу і в нас складається враження супер ефективності КПК і її чиновників.

Китай сучасний. М'яка експансія у світі

Ще років 10 тому комуністи з Пекіну говорили про майбутню демократизацію, а паралельно через китайські великі корпорації скуповували західні компанії. До речі власність китайських гігантів, як стверджується у книзі “Чому Азії вдалося” не прозора і часто важко зрозуміти це приватна компанія чи державна і хто має там протокольний пакет акції. Поки Захід зрозумів небезпеку і почав вводити обмеження китайці непогано скупилися придбавши навіть компанію Вольво.

Наступним етапом нарощування впливу стали великі інфраструктурні проекти, які будувалися за урядові китайські гроші в рамках державного проекту “Один пояс, один шлях”. В теорії це інфраструктура із доріг та портів, яка б мала допомагати з одного боку біднішим країнам а з іншого спрощувати рух китайських товарів до своїх покупців в усьому світі. Біда тільки в тому, що коли Китай почав цей проект в різних країнах почали виникати корупційні скандали повязані з китайськими грошима. Китайці давали кредит під урядові гарантії, траплялося, що проект був наскільки дорогим, що не міг окупитися в передбачуваному майбутньому. А будували китайські фірми і фірми наближені до керівників країни де це все відбувалося.

Детально описано алгоритм у аналітичному звіті, котрий показує, як Китай “зайшов” у Сербію.

Ось лише одна цитата із звіту: Ще один наслідок проєктів за китайські гроші – це поява тривалої боргової залежності. Китайці справді дають кошти – але у формі не грантів, а позик під державні гарантії. Так, державний експортно-імпортний банк Китаю профінансував 85% (у грошовому вимірі це $1,3 млрд) проєкту сербської ділянки залізниці «Будапешт-Белград». На перший погляд це чудова інвестиційна ініціатива – якщо не знати, що окупиться ця залізниця мінімум за 130 років, а максимум – за 2500.

Тобто по факту Китай разом з експортом своїх послуг експортує по всьому світу корупцію. Ще важлива складова екологія. Індустріальні й інфраструктурну проекти під які дають європейські чи американські кредити вимагають детальної екологічної експертизи і зменшення негативного впливу на довкілля. Китайці цим не заморочуються.

А ось, як описує Нью-Йорк Таймс феєричну історію з будівництвом потру у Шрі-Ланці: “Кожного разу, коли президент Шрі-Ланки Махінда Раджапакса звертався до своїх китайських союзників за позиками та допомогою в амбіційному портовому проекті, вони казали: “Так”. Так, хоча техніко-економічні обґрунтування показали, що порт не працюватиме. Так, хоча інші часті кредитори, такі як Індія, відмовляли. Так, хоча борг Шрі-Ланки швидко нарощувався за пана Раджапакші.

Протягом багатьох років будівництва та переговорів з компанією China Harbor Engineering Company, одним з найбільших державних підприємств Пекіна, проект розвитку порту Хамбантота відзначився переважно невдачами, як і передбачалося. Із десятків тисяч кораблів, що проходили повз, по одній з найжвавіших у світі судноплавних ліній, у 2012 році порт залучив лише 34 кораблі.

А потім порт став китайським.

У 2015 році Раджапакса відстороненили від посади, новий уряд Шрі-Ланки намагався розплатитися за його борг. Під сильним тиском і після місяців переговорів з китайцями уряд передав порт і 15 000 акрів землі навколо нього на 99 років.

Такий спосіб погашення боргу дав Китаю контроль над територією всього в декількох сотнях миль від берегів його суперника Індії, і стратегічний опорний пункт уздовж критично важливих торгових та військових водних шляхів”.

Ми тут не згадуємо, як Китай ігнорував правила Всесвітньої організації торгівлі використовуючи його переваги для просування свого експорту, як крав інтелектуальну власність у американських компаній, що зрештою призвело до американського протекціоналізму часів Трампа, який продовжується і зараз і до торгових війн США з Китаєм

Військова напруга і загроза війни із США

Але в останні рік-два Китай почав показувати і військову міць. У травні минулого року спалахнув конфлікт на кордоні з Індією, корон не докінця розмежований і китайці увійшли в так звану сіру зону. Дійшло до рукопаших боїв, в яких загинукло загаом до 20 бійців, але сторони стягували місця конфорнації серйозні сили.

Китай побудував військові бази у Південно-Китайському морі на остовах на яких обіцяв це не робити, між Китаєм та Індонензію є постійна напруга з приводу економічних зон в морі.

Та найбільше під прицілом демократичний Тайвань. Країна яка разом із ще британським Гонконгом зуміла поєднати китайську життєву мудрість та підприємливість ізахідне верховенство права і демократію та давно досягла вражаючих успіхів як у економічному розвитку так і в підвищенні добробуту своїх громадян.

Британський The Economist нещодавно виніс на обкладинку тему ймовірної війни за Тайвань. Китайці регулярно нарощують військову присутність біля острова, їхні бойові літаки порушують повітряний простір республіки. США відправили на підтримку свого союзника потужний флот. Азійська і світова преса давно пише, що у повітрі витає передчуття великої війни між США та Китаєм. І Штати реально змінюють свої збройні сили готуючись до війни у тихо океанському регіоні та формують там "азійське НАТО" для стримування Китаю.

Китайські військові кораблі поблизу Тайваню. США теж підтягнули туди свій флот

Китай і Росія

Ці дві країни останнім часто виступають тандемом. «Ми констатуємо, що Росія і Китай останнім часом дедалі тісніше співпрацюють як у політичному, так і у військовому плані», - заявив генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберг. Він вважає, що Москва і Пекін координують свої дії в міжнародних організаціях, включаючи і ООН. Генсек НАТО додав, що країни також проводять спільні маневри, польоти бойових літаків, морські операції, активно обмінюються досвідом в області використання бойових систем і контролю над інтернетом, - повідомляє видання “Слово і діло”

І ось нещодавно Путін і Сі Цзинпінь на відеозустрічі домовилися “поглибити співпрацю в галузі кіберпростору”, що можн атрактувати і як координацію кібератак на країни вільного світу і як обмін досвідом у цензуруванні своїх громадян і слідкуванні за ними.

Цікаво, що коли Росія стягувала війська до кордонів України, то Китай активізував свої агресивні дії навколо Тайваню, відтягуючи на них увагу головного союзника України — США.

Висновки для України

В історії Китаю цю країну двічі завойовували народи менш розвинені і менш організовані. Також китайська держава багато раз у своїй історії занепадала і занурювалася в хаос Цьому сприяли системні недоліки організації життя в імператорському Китаї. Ці ж недоліки притаманні і Китаю комуністичному, хоча успішно вирішуються в Китаї демократичному, яким є Тайвань і був до останнього часу Гонконг.

Зараз існує ймовірність початку повноцінної війни між США та Китаєм. Це відбувається на фоні зменшення ролі США у світі (останній приклад вивід американських військ з Афганістану), та збільшення економічної потуги Китаю. Та нам варто пам'ятати, що внутрішня система США більш гнучка і стабільна ніж китайська та краще реагує на нові виклики.

І США і Китай формують навколо себе пул країн від яких може очікувати допомоги в разі конфлікту. При цьому Китай створює залежних васалів на яких вливає через корупцію і силу, США організовує коаліцію союзників, котрі занепокоєні ростом агресивності Китаю. Як правило це сусідні із Піднебесною країни Європа та англосаксонські країни, з яких поступово випадає Нова Зеландія через значний вплив на внутрішнб політику китайського бізнесу, котрий активно скуповує активи в країні. Росія зараз активно грає на боці Китая, та цілком можлива ситуація, що вона, як і під час Другої світової несподівано перейде у табір “світлих сил”, затребувавши Україну, як оплату.

Україна на сьогодні знаходиться на периферії американсько-китайського загострення, та все ж китайські інтереси є і в нас. Перш за все це технології і фахівці заводу “Мотор Січ”, який поки, що українська влада змогла зберегти.

Та попри периферійність цього конфлікту нам критично важливо зберігати добрі стосунки із США, адже це наш головний союзник і війні з Росією за нашу Незалежність, котра ще триває і не закінчиться швидко. Загравання з Китаєм у формі отримання від нього величезних кредитів чи хвалебні оди китайській системі, які виконує лідер фракції “Слуга Народу” Арахамія позбавляють нас нашої моральної сили та аргументів у конгресі США. А Україна залучить до своїх інфраструктурних проєктів китайські компанії та пільгові кредити. Про це йдеться в міжурядовій угоді, яку уклали офіційні Київ та Пекін.

Нам зараз вигідно рішуче ставати на сторону США та обмежуватися в торгівлі з Китаєм виключно рівнем комерційних фірм без участі держави. На рівні держави стосунки з КНР мають бути стриманими і підкреслено нейтральними. Також не припустимо брати великі гроші в китайських корпорацій. Торгуючи з Китаєм варто розуміти, що із загостренням стосунків китайські смартфони рано чи пізно перестнуть підтримувати американські інтернет сервіси, такі, як Гугл.

Під час протестів у Гонкогу, які програли, місцеві активісти надихалися фільмом про Революцію Гідності. Мао Дзедун заморив голодом мільйони китайців після того, як на Голодоморі в Україні побачив, що це працює. Сі Циньпін у недавній промові до 100 річчя КПК говорив, що КПСС була недостатньо рішуча у збереженні Радянського Союзу. Тобто, пошкодував, що нас, тих хто читає, писав і публікував цю статтю не втопили в крові ще 30 років тому.

Як писав Лао-цзи Небо до всіх ставить однаково, але допомагає справедливим. Пам'ятати хто ми, а хто нас убивав, пам'ятати про наш вклад у боротьбу людства за свободу та не розмінюватися на легкі гроші це і ознчає в нашому випадку бути справедливими та володіти “моральною силою Де”, про яку розмірковували давні китайські філософи.

війна Китай політика загроза кредити