/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F154%2Ffc99c019123c113b02b840287cec5e91.jpg)
Непрестижна робота — привід для сорому? Брехня!
«Я просто нянечка…» — навіть говорити таке не хочеться.
Ти соромишся відповідати на питання про те, ким ти працюєш, адже у тебе зовсім непрестижна професія….
Набридло бачити розчароване або співчуваюче обличчя співрозмовника у відповідь на твої слова про роботу? Як перестати переживати через чужу думку? І чи потрібно використовувати почуття ніяковості як стимул для саморозвитку?.
Дай зрозуміти, що в тебе інші принципи.
У той час як більшість оточуючих зосереджено борються за місце під сонцем і вимірюють свій життєвий успіх розмірами доходів і назвами посад, ти філософськи дивишся на цю гонку зі сторони.
Робота в хорошому колективі й недалеко від дому, нехай і за невеликі гроші, залишає час на сім’ю, улюблене хобі та на те, щоб просто насолоджуватися плином життя без дедлайнів.
Однак пояснити це людям з іншого «табору», котрі вважають тебе невдахою, дуже складно.
Але спробувати варто! Ось як це зробити:.
Якщо тобі подобається робота, і ти добре її виконуєш, це вже є приводом для гордості.
Знаючи про те, як зазвичай реагують люди, дізнавшись про твою посаду, постарайся придумати для неї солідну назву.
Погодься, що «оператор машинного доїння» звучить крутіше, ніж «доярка» (і у деяких викликає більше поваги).
Так тобі буде простіше знайти спільну мову з поверхневими людьми.
«Звичайна» робота — не означає непотрібна.
Якщо в один день зникнуть продавці, перукарі та няні, життя зупиниться.
Не варто довіряти всім словами, які ти чуєш про свою роботу.
Серед тих, хто націлений на кар’єру, є люди, які заздрять твоєму «простому» життю та мріють про просту роботу.
Тимчасові труднощі.
У кожної людини в житті буває чорна смуга, коли мова йде не про кар’єру і самореалізацію, а про банальне виживання.
Розпитування знайомих і їхня реакція на твою відповідь про роботу стають ударом по самолюбству.
З усім тим, не потрібно уникати їх, оскільки кожна розмова є стимулом до того, щоб розв’язувати наявні проблеми, а не ховати голову в пісок.
Подумай, чи дійсно ситуація не дозволяє тобі зайнятися кар’єрою або є можливість почати щось робити вже зараз?.
Щомісяця переглядай ту ситуацію, яка змусила тебе тимчасово відмовитися від побудови кар’єри.
Не шкодуй себе.
Якщо необхідно якнайшвидше розплатитися по кредитах, доцільно братися за будь-які підробітки, не дозволяючи нелюбій або важкій роботі закабалити тебе на довгі роки.
Використовуй будь-який шанс для просування по службових сходах, навіть якщо це тимчасова робота, яка зовсім не схожа на «роботу мрії».
Читай історії успіху людей, які пройшли через важкі випробування.
Вони не тільки заспокоюють і мотивують, а й вчать ефективним стратегіям і прийомам подолання труднощів.
Причина сорому — синдром невдахи.
Можливо, в дитинстві, коли у тебе виникали проблеми з навчанням, дорослі надто наполегливо пророкували тобі кар’єру двірника? В результаті ти ніколи не вірила, що здатна на якісь досягнення, і була рада роботі, не пов’язаній з прибиранням снігу та сміття.
Час від часу потрібно переоцінювати свої бажання і можливості, орієнтуючись на актуальну ситуацію, а не на давню критику людей, що погано розбиралися в педагогіці.
Не завжди побудова успішної кар’єри пов’язано з тривалим навчанням.
Іноді потрібно освоїти кілька важливих навичок, що складають основу обраної спеціальності.
Використовуй зустрічі з колишніми однокласниками та старими знайомими як джерело свіжих ідей і корисних знайомств.
Визнач час, який тобі потрібен для здійснення стрибка в кар’єрі, і послідовність дій.
Переможи синдром невдахи.
Для серйозних змін в житті необхідна величезна, навіть нехай нічим не підтверджений оптимізм.
Пишайся тим, чого ти досягла, не знецінюй свої заслуги.
А якщо хочеш стати успішніше — стань!.
