Терористична Україна та підступна Вірменія. Моніторинг росЗМІ за 12 – 18 вересня
Терористична Україна та підступна Вірменія. Моніторинг росЗМІ за 12 – 18 вересня

Терористична Україна та підступна Вірменія. Моніторинг росЗМІ за 12 – 18 вересня

Минулого тижня в російських медіа розгорнулася цілеспрямована кампанія мобілізації населення на війну. Ворожі пропагандисти побивалися через відступ Росії на Харківщині та вкотре доводили, що Україну потрібно зруйнувати як державу. Також ми зафіксували сплеск антивірменської пропаганди. Вірменію звинувачують у віроломстві та розпалюванні конфлікту, ймовірно через те. що не можуть їй допомогти. Читайте про це та інше в новому випуску нашого моніторингу російських державних ЗМІ та маніпулятивних сайтів, які прицільно поширюють російську дезу.

Інформаційна підготовка до мобілізації

Блискавичний наступ українських військ на Харківському напрямку значно зменшив кількість новин про війну та бойові дії в російських ЗМІ. Однак риторика та загальний тон цих публікацій стали набагато небезпечнішими та агресивнішими.

Російські пропагандисти вкотре стали закликати до ударів по «центрам принятия решений», а також обґрунтовували необхідність знищення української цивільної інфраструктури: «на Украине оставшейся, не освобожденной, нет гражданской инфраструктуры? Там нет ЛЭП? АЭС там еще есть, узлы, много разной всякой инфраструктуры … России следует уничтожать гражданскую инфраструктуру нацистской Украины, чтобы вывести ее из строя как государство. В противном случае … общество требует объяснений, почему этого не происходит».

Ворожі оглядачі та коментатори розмірковували, що мається на увазі під «перегруппировкой» (термін за яким приховали відступ на Харкіщині – ред.) та який такий «хитрый план» російських воєначальників може за нею критися. Більшість із них відверто сумнівалась, що відступ росіян на Харківщині дійсно допоможе якось посилити угрупування РФ на Донецькому напрямку, і це стало гарним фоном для закликів до загальної мобілізації: «в России пора не только мобилизовать сознание людей, но и постепенно ставить экономику на военные рельсы».

Щоб заохотити населення йти на війну, російські пропагандистські ЗМІ звернулися до старого наративу про «терористичну Україну»: «Украина очередной раз показывает, что стала настоящим террористическим государством. Восемь лет они осуществляют геноцид по отношению к жителям Донбасса, постоянно обстреливая их, прибегая к актам запугивания и прямым убийствам. Сейчас при полном покровительстве США и Европы Украина пытается запугивать нас дальше».

Також залякували людей можливістю перенесення війни вглиб Росії: «… сегодня как никогда близка к переходу в реальную плоскость перспектива переноса боевых действий непосредственно на территорию РФ… у ВСУ есть все возможности устроить полноценную войну малой интенсивности непосредственно в российском приграничье … сейчас в заложники возьмут людей вместе с территорией, сделав их предметом шантажа и расторговки».

Не бракувало й шокуючих історій про «зверства украинских карателей», ними теж очевидно заохочували до мобілізації.

Окремим підвидом виправдально-мобілізаційної пропаганди були розповіді про те, що насправді Росія воює не з Україною, а з НАТО та США: «в наступлении на Харьковскую область участвовала сборная НАТО. В соцсетях все новые и новые видео, доказывающие, что в украинском наступлении на Харьковщине участвовали иностранцы. Американцы записывают ролики у стелы Изюма, британец в лесопосадке демонстрирует приклад своего автомата, который прошила пуля. Негр «селфится» на фоне стреляющей гаубицы», «есть сведения, что американские военные действуют в рядах ВСУ в своей военной форме со знаками различия, не таясь. Все эти факты говорят о смертельной ненависти Соединенных Штатов к нашей стране, о серьезности положения и фактически открытой необъявленной войне против РФ».

Насамкінець зазначимо, що в пропагандистських ЗМІ стало ще більше неприхованої критики дій російської влади. Російських провоєнних коментаторів передусім обурює відсутність нормального інформування: «Мы делаем одни и те же ошибки… От того, что мы молчим, начинают читать хуторские помойки, которые занимают откровенной психологической накачкой … наши СМИ противоречат друг другу, ну это же дичь полная … Медиапространство надо контролировать в условиях СВО точно так же, как оно контролировалась в условиях контртеррористической операции на Северном Кавказе».

Вірменія хоче спровокувати конфлікт між Росією та Туреччиною

Схоже на те, що відновлення бойових дій між Вірменією та Азербайджаном в першій половині вересня стало несподіванкою для російських медіа. Вони назвали чергове загострення конфлікту «неожиданным и странным». РосЗМІ одразу ж вдались до пошуків винних: «две стороны между собой в принципе могут договориться, но есть одно препятствие — за свои интересы в регионе борются не только Баку и Ереван», «Это реализация пантюркистского турецко-азербайджанского проекта главным образом, турецкого по доминированию Турции на всем пространстве так называемого тюркского турецкого мира».

Але пропагандисти звинувачували в розпалюванні війни не лише Анкару. Окремі російські політологи поширювали тези, що «непосредственное участие в конфликте могут иметь западные лидеры. Он объясняет это тем, что коллективный Запад пытается создать обострение и в ряде других регионов».

Вірменія, як член ОДКБ, запросила військово-політичної допомоги з РФ, мотивуючи це обстрілами власне вірменських міст, а не лише території Нагірного Карабаху. Однак Росія, котра сильно потерпає від війни в Україні, не поспішає надавати Єревану допомогу.

Ймовірно саме тому росЗМІ почали кампанію з вигадування причин чому Москві не варто було допомагати Вірменії. Найголовніша причина – небажання конфліктувати з Туреччиною. Окрім цього, пропагандисти не забували вказати на антиросійські настрої у Вірменії, котра може обрати євроатлантичний шлях розвитку: «Оказав военную поддержку Армении, Россия получит конфликт с Турцией, которая выступает на стороне Азербайджана; в противном случае Армения, где живы антироссийских настроения и не только среди оппозиции, как в Грузии, Армения, имеющая сильную диаспору во Франции, Австралии и США, может лечь на евроатлантический курс, как соседняя Грузия и Украина».

Російські новинарі відкрито заявляють, що Єреван мусить піти на поступки: «Если Армения не пойдет на уступки, какие предлагает Россия, то через три года Азербайджан просто не продлит трехстороннее соглашение от ноября 2020 года. В результате российские миротворцы потеряют мандат на пребывание там и уйдут, и тогда азербайджанская армия просто вступит на территорию Карабаха».

Ну й насамкінець за однією з теорій, Вірменія своїми відмовами в територіальних поступках нібито бажає спровокувати конфлікт між Росією та Туреччиною: «Армяне, конечно, не хотели бы такого сценария, они хотят по-другому все это сделать — чтобы был конфликт между Россией и Турцией. Они вообще интерпретируют этот конфликт не как борьбу Азербайджана и Армении за Карабах, а как борьбу Турции против России за доминирование на южном Кавказе».

Також писали:

Знову доводили, що ЄС всіляко залежний від США: «единстве и консолидации ЕС говорить уже не приходится. Целый ряд субъектов Евросоюза больше ориентирован на Вашингтон, чем на Брюссель», «Тем самым Европа отдала контроль над принятием многих решений и в экономической сфере тоже». Поряд з цим твердили, що «политика ЕС из федеральной превращается в имперскую».

Деякі новинарі розповідали, що Казахстан – квазідержава: «После распада СССР Казахстан, как и большинство отколовшихся от исторической России постсоветских квазигосударств, начал осуществлять активные попытки по выстраиванию «национального государства». Називали Казахстан «сырьевой колонией» та «удобным инструментом для проведения антироссийской […] антикитайской политики». І звичайно ж переконували, що гарантом збереження існування казахського устрою може бути лише Китай та Росія: «А эти интересы объективно могут быть гарантированы лишь при тесном стратегическом сотрудничестве с Россией и Китаем».

Слідкуйте за трендами російської дезінформації на нашому інтерактивному дашборді “Деза Війни”

Методологія

Ми зібрали всі матеріали з російських та окупаційних сайтів (майже 25 тисяч новин), які завантажились для традиційного моніторингу дезінформації. До кожного абзацу застосували алгоритм автоматичного визначення тем. Серед цих тем (груп схожих за змістом матеріалів) визначили ті, що стосуються війни або її наслідків для Росії. Далі отримали дані для кожного матеріалу на сайті щодо згадок певної теми. На цих даних та прикладах абзаців з теми і будували висновки.

Сайти: tass.ru, riafan.ru, lenta.ru, russian.rt.com, life.ru, aif.ru, donbasstoday.ru, news-front.info, slovodel.com, kommersant.ru, ruinformer.com, politnavigator.net, sevastopol.su, politobzor.net, antifashist.com, dni.ru, kafanews.com, anna-news.info, lugansk1.info, c-inform.info, dnr-pravda.ru, rusdnepr.ru, naspravdi.info, comitet.su, time-news.net, vsednr.ru, 3652.ru, nefakt.info, odnarodyna.org, meridian.in.ua, doneck-news.com, xvesti.ru

дезінфомонітор росзмі дезінформація

Источник материала

Оригинальная версия

Поделиться сюжетом