Операції із звільнення Херсону тривала із весни, коли російські війська що вели наступ на Миколаїв, Вознесенськ, Баштанку та Кривий ріг зупинилися. Згодом українська армія розпочала свій наступ, але Херсонські степи це місцевість, яка одна із найскладніших для ведення війни. Врешті решт операція тривалістю у півроку дала свій результат, а зусиллями українських воїнів Херсон залишився цілим, на противагу містам, що “штурмувала” російська армія - стираючи їх у попіл.
Український степ, який розпочинається на правобережжі Дніпра тягнеться через весь Євразійський континент аж до Китаю,тисячі кілометрів.Кожна армія останні тисячі років намагалась, як найшвидше його подолати і рідко приймала бій серед степу. Українській армії випала одна із найскладніших місій, вести сучасну позиційну війну саме серед степу, при цьому активно наступаючи та маневруючи, і Українська армія впоралась із цією задачею.
Ми не знаємо, якою ціною був звільнений Херсон, але можна припустити що за це місто заплачено кров’ю сотень українських військових.
Причини російського “успіху”
Після того, як влітку українські війська завдали першого удару по Антонівському мосту, ймовірно Хаймерсами - доля російського угрупування на правобережжі стала передбачувана - відступ. Адже без логістики та поставок боєкомплекту, підкріплень, палива, провізії, евакуації поранених угрупування не могло утримувати правобережжя Херсонщини.
Після призначення генерала Суровікіна командувачем російської окупаційної армії, скоріше за все в Росії вирішили йти із правого берега. Організація відступу тривала близько місяця - з початку жовтня. Хоча фінальна фаза зайняла лише три - чотири дні з 8 по 11 листопада, коли російські війська почали відступати вже безпосередньо із лінії фронту затримуючи наших.
Поки невідомі подробиці проведення цієї операції, важко сказати про обсяги втрат російських військ при відступі та кількості залишеного майна - техніки та боєкомплекту. Але вже видно, що його не так багато, як на Харківщині, де окупанти панічно тікали.
Російські перспективи - туманні
Після звільнення Херсону українська артилерія і ракетні війська отримали можливість знищувати російську армію на всій дистанції до Криму.
Відсутність елементів рельєфу за які можна “зачепитись” для оборони ставить російську армію у незручне становище, адже загроза відступу до Криму постійно нависає над військами, якщо ми зуміємо форсувати Дніпро і створити плацдарм на лівому березі.
Але Хаймарси дістають тепере далі і з аэродрома в Чаплиці росія вже почала виводити свою техніку побоюючись її знищення.
Росія на лівобережній Херсонщині фактично опиняється у такому ж стані, як і влітку на правобережжі Херсонщини. Чому так трапилось?
Російська армія критично залежно від залізниці. І тут бачимо цікавий поворот. Всім військам на Півдні росіяни можуть “підвозити патрони” залізницею лише з Криму.
Залізнична мережа на півдні України - менш розгалужена ніж на Сході. Залізниця окупованого Півдня фізично не з’єднується із залізничною мережею окупованого Сходу.
Раніше їх поєднував вузол в районі Вугледару, за який зараз йдуть запеклі бої. Від долі цього містечка залежить чи може Росія покращити свою логістику.
Незважаючи на звільнення значних території Харківської області на сході є три точки в яких українська залізниця з’єднується із російською з півночі на південь це: перегін Валуйки — Троїцьке, Гуково — Червонопартизанск та Матвіїв-Курган — Амвросіївка.
В той час, як Південна залізниця зв’язана з Росією лише через пошкоджений Керченський міст - рух залізничного транспорту проводиться в човниковому режимі лише по одній колії.
Росія має кілька бригад та полків залізничних військ, які мають ремонтувати пошкоджені колії. Зараз навіть електрифікують ті рейки по яких раніше рухались виключно дизельні поїзди. Використовуючи для цього як свої інженерні війська так і цивільних працівників російської залізниці.
Південна залізниця також спирається на низку мостів - це Керченський міст, Міст через Сиваш - шлях на Мелітополь та міст біля Армянську - шлях на Херсон та Нову Каховку. Руйнування цих постів “відріже” російську армію, логістика якої зав’язана на залізниці. До того ж вся залізнична гілка від Сиваша через Мелітополь і далі на Бердянськ та Маріуполь - має багато мостів через річки. А її ізольованість від російської залізниці в районі Маріуполя дозволяє також обезкровити російську армію.
Звісно Росія має чималі запаси військової техніки, боєприпасів та обладнання в Криму. Але і ці запаси можуть бути вичерпані. До того ж не маючи стабільного сполучення через Кримський перешийок ці запаси здані мало допомогти на півдні, Росії вони знадобляться скоріше для оборони самого Криму.
Сили ССО України вже почали проводити свої операції на лівобережжі Херсонщини, інформації про це надто мало, але були свідчення про операції і на Кінбурнській косі, і в районі Олешек та Голої пристані. Також від посадовців лунають заяви, що Росія виводить значну частину своїх військ на 10 - 20 кілометрів від Дніпра в глиб Лівобережжя, залишаючи лише невеликі підрозділи в авангарді на першій лінії.
Якщо російська армія залишиться без стійкого залізничного сполучення - то плече підвозу складатиме більше 100 - 150 кілометрів. Це фатально для будь якої російської військової компанії. Російська армія використовує кілька десятків тисяч снарядів щоденно і їх стабільний підвіз одна із основ російської оборони. Якщо снаряди перевозити на значні відстані вантажівками - це просто відтягне відступ російських військ, але не врятує їх армію. Відстань на якій може діяти армія московитів без залізниці це 70 км.
Також російська армія концентрує війська біля Мелітополя - рівновіддалено від будь яких значних баз постачання в Криму або Таганрозі. Ці підрозділи мають “запобігти” українському наступу на Мелітополь, який є ключовим містом у звільненні півдня. Хоча це ж може стати фатальною помилкою для російської армії, яка фактично опиниться без логістики.
До того ж якщо російській армії потрібно перекинути значну кількість техніки та військ або інших матеріальних речей із Півдня на Схід, або навпаки і це за якихось причин неможливо зробити через південь України то зайвий гак від Сиваша до Мариуполя через Крим, Керч, Краснодар, Ростов-на-Дону, Таганрог складає більше 800 кілометрів.
Оборонятись серед Херсонських степів та полів - вкрай складно. Оборона має сенс або на березі Дніпра - зачепившись за протилежний берег, або на Кримському перешийку. Важко спрогнозувати скільки часу російська армія може оборонятись на лівобережжі Херсонщини та які будуть її подальші дії, але як тільки перша українська ракета вразить Кримський перешийок доля російських військ тут буде вирішена.
війна південь карта херсон залізниця