Суперечки, або як прийнято казати “срачі” у соцмережах здається були присутніми завжди. Але останнім часом вони набувають все більш загрозливих масштабів. Лунають взаємні звинувачення як на особистісному рівні, так і звинувачуються у чомусь цілі прошарки українського суспільства. ТЕКСТИ вирішили дослідити, як саме це відбувається, так що чи хто є рушійними силами подібних конфліктів.
Допис "Пташки"
Почалося все з того, що визволена з полону відома парамедик-доброволець Катерина Поліщук (“Пташка”) розмістила у себе в фейсбуці допис про нагородження її Володимиром Зеленським орденом “За мужність”. Одразу, наперед забігаючи, варто наголосити - Катерина Поліщук, яка витримали пекельні бої у Маріуполі, а потім з гідністю російський полон заслуговує на саму високу пошану та повагу. Та має повне право заявляти про свої політичні уподобання, як до речі і будь який інший громадянин України.
Хоча була у її пості одна фраза, який все ж їй можна закинути - “критикувати і поливати брудом можуть лише люди, які близько не уявляють масштаби його відповідальності і не спроможні відповісти навіть за себе та свої дії”. Насправді, критикувати народних обранців все ж потрібно і у цьому немає нічого поганого, так працює демократію у всьому світі. Додамо, критикувати, але не обливати брудом.
Допис Пташки викликав доволі неодначну реакцію у деяких її френдів. Пояснюється певно це дуже просто. Українці звикли бачити своїх героїв як персонажів якихось серіалів, де поведінка героя лінійна, і він завжди вчиняє саме так, як від нього очікують. Але життя набагато цікавіше від серіального “мила”. І живі люди поступають дуже часто по своєму, а не так, як хоче бачити публіка.
Під постом Пташки починають з’являтися дописи, де люди висловлюють свою незгоду з її думками. Напочатках ці дописи у своїй більшості не можна віднести до відверто хейтерських, люди скоріше намагаються заявити про своє ставлення до чинного президента. Але, звичайно, у декого не вистачає такту про це аргументовано розповісти, потроху починається перехід на особисті образи.
Чи мали люди моральне право висловлювати своє ставлення до того, що відбувалося? Кожен має повну свободу заявити, як він ставиться до Зеленського. Просто дати зрозуміти авторці і іншим читачам, що вони іншої думки, але не ображати нікого. От один з прекрасних прикладів подібних коментарів:
Наростання хейту
Але історії судилося піти дещо шляхом. Критичні коментарі стають все більш агресивними. І тут принаймні частково у цьому можна звинуватити ботів. Їх небагато, і що цікаво на початках вони дотримувалися досить поміркованої лінії відкрито не переходячи на особисті образи. Але в якийсь момент з’являються кілька активних ботів, які починають лишати абсолютно хамські коментарі. Мова йде про “ботів” з майже “чистою” історією дописів, за якою не можна встановити за які політичні сили вони раніше топили. Хоча вони намагаються дотримуватися певної стилістики, яку прийнято називати “порохоботською” у поганому сенсі цього слова.
(“Гадя” це зневажлива кличка Наді Савченко у певнийх кодах фейсбук-коментаторів, - прим ред)
Вочевидь, під дією подібних дописів кордони між висловленням своєї позиції і переходом на особисті образи у негативних коментарях щодо слів Катерини починають все більше розмиватися. Дописи стають все більш уривчастішими і хейтерськими.
Але якщо хто думає, що хейтерські коментарі сипляться лише з однієї сторони - той дуже помиляється. Починається активний хейт і з іншої сторони, при чому дописи абсолютно не відрізняються за вигадливістю та дотепністю. Ось один типовий з них:
Можна подумати, що ці дописи залишають якісь не дуже грамотні боти, але, насправді, дійсність набагато простіше - ці дописи зроблені живими людьми. Загалом, з десяти відверто хейртерських дописів як з приводу Пташки, так і з приводу “порохоскота” можна констатувати, що 8 - 9 написано живими людьми.
варто лише трохи “підштовхнути” людей, як вони радо зчепилися у сварці
Варто лише трохи “підштовхнути” людей, як вони радо зчепилися у сварці.
Читаючи коментарі я помітив, як хтось із ботоводів намагався виправити загальну тональність дискурсу який вже перетворювався у срач, вивести його з повного смислового піке. От цілком вдумливий допис, але коли заходиш на акаунт дописувача бачиш всі ознаки типового бота.
Звідки боти?
Від усієї цієї сварки програли всі сторони, але найбільше, звичайно, прихильники Петра Порошенка, яким було наліплено ярлик повної неадекватності.
У колах прихильників Порошенка побутує думка, що до цього мега-срача підключилася так звана “подоляківська” бото-ферма і якісь сліди її тут справді прослідковуються. Ось, наприклад, цікавий діалог здавалося між двома ідеологічними супротивниками.
Якщо зайти на фб-сторінку дописувачки “Оксана”, то стає зрозуміло, що перед нами справжній рафінований бот. Один френд, ніякої інформації. Але якщо вона бот, і відповідно намагається критикувати Зеленського, то чому вона це так тупо робить? Ну хто на рядовому рівні зараз пам’ятає про Баканова, якби по ньому були якісь методички для ботів, то вони б втратили актуальність ще як мінімум рік тому.
Таке враження, що вона спеціально віддає паса “Дмитрию”, і той ним одразу користується. Це страндартний прийом, старий як "живий журнал". Хто ж такий “Дмитрий”? Заходиш до нього на сторінку, так теж анонім, але ніби має якусь історію дописів та підписників. Проте, відмотавши певну кількість дописів назад у нього можна зустріти різноманітні цікаві речі -
Тому можна припустити, що “Оксана” і “Дмитрий” може уповні бути навіть однією людиною - з однієї руку (аккаунту) м’яча кинули, іншою зловили. Звичайно, все це на рівні припущення.
Але з якогось моменту стає зрозумілим, що ботоферми під самим дописом великої погоди вже не роблять. Таке відчуття, що люди туди заходять вже зарядженими. Справа у тому, що інформація про хейтерські коментарі під дописом Пташки почала активно шеритися у соцмережах. І тут знову таки - основну роль відігравали не не якісь боти, а достатньо розкручені у мережовому середовищі лідери думок.
Якими досить чітко було артикульовано месидж - хейтять Пташку, і хейтять зрозуміло хто. Ніби з однієї сторони вони робили добру справу - ставали на підтримку української героїні, але водночас прямо на очах створювали новий конфлікт.
І у цій новій конфліктній реальності було звинувачено вже не окремих коментаторів, а всіх без розбору прихильників однієї політичної сили. Відбулося таке собі узагальнення - вони всі погані.
Це при тому, що насправді хейтерські коментарі склали загалом дуже невелику частину - сотню може дві від загального обсягу коментарів, кількість яких перевалила за чотири тисячі. То можливо все ж перед тим, як починати звинувачувати всіх прибічників екс-президента у неадекватній поведінці варто було у голові просто прикинути, який відсоток від його прихильників складають хейтери, ще й відмінусувавши ботів перед цим. Але українські соцмережі живуть своїм власним життям - хвилі хейту тут накочуються з явною періодичністю, і є ті, хто ці хвилі намагається осідлати, подібно до серферів.
Певно вихід з цієї ситуації може бути один - більш толерантне ставлення одне до одного. Фактично вся країна у нас сьогодні з ПТСР. Для когось - це руйнування власного житла, шум вибухів чи звук тревоги, для багатьох - вимкнення електрики та руйнування звичного ритму життя, або перегляд новинної стрічки з щоденними втратами. І все це відбувається день за днем, нагромаджується, давить на психіку, часто непомітно для самих людей. Зростає роздратування, хочеться якось скинути цей стрес, і дехто знаходить вихід у шаленому протиборстві зі своїми ж співгромадянами на полях соціальних мереж. При цьому причини для хейту можуть виникати самі екстравагантні і не повязані з дійсно важливими діями і справами.
Думаю з часом вал суперечок, розборок лише зростатиме. Певно саме на це сподіваються наші вороги. Тому, перед тим як писати гнівний коментар чи самому відповідати на чийсь недолугий випад, можливо варто спочатку видихнути і хвилину подумати, чи справді воно того варте. Бо скоріш за все точно ні.
інфовійна соцмережі