Жінки, які несуть надію: інтервʼю з рятувальницею-водолазкою ДСНС Оксаною Чехместренко

Війна, безумовно, докорінно змінила нашу реальність, і, щоб жити й творити далі, повинні були змінюватися і ми самі. Сьогодні, коли Україна змушена відстоювати свою незалежність, щоденно стикаючись із викликами та смертельною небезпекою, неможливо не помітити ту надзвичайну силу духу, яка таїться в кожній українській жінці, та бажання сяяти навіть у найсуворіших обставинах. 

ELLE у партнерстві з ювелірною мережею «Золотий Вік» у межах спецпроєкту «Жінки, які несуть надію» розповідають про жінок, які заслуговують найкращого і варті найдорожчих коштовностей світу. Волонтерки, жінки, які служать у Нацгвардії, громадські діячки та рятувальниці ДСНС — це героїні нашої сучасності, які не лише рятують життя українців, але й відкривають перед нами новий погляд на справжню жіночу силу та красу.

На Оксані: каблучка з червоного золота, сережки з червоного золота, каблучка з червоного золота, все — прикраси «Золотий Вік»

Про героїню

Повне імʼя: Оксана Чехместренко
Вік: 35 років
Скільки працюєте в ДСНС: 6 років
Звання: молодший лейтенант служби цивільного захисту 

Служба рятувальників працює без перерви 24/7, і введення воєнного стану не змінило цього факту. Завдання рятувальників розширились, включаючи розбір завалів та ліквідацію пожеж після ракетних обстрілів, більше розмінування та евакуацію людей із зон бойових дій. Наша сьогоднішня героїня — сильна жінка, рятувальниця-водолазка Оксана Чехместренко, єдина рятувальниця в місті Києві, яка власним прикладом доводить, що жінка може все, бо кожна жінка — особлива і заслуговує найкращого. Перед її щирим прагненням приносити користь відкрилися всі двері: її омріяну роботу виключили зі списку «заборонених» для жінок, і тепер Ксенія може займатися справою свого життя — рятувати людей. 

Про діяльність під час повномасштабної війни, про те, як це — бути жінкою-рятувальницею попри всі перепони, особливості цієї роботи, її вплив на фізичне та психологічне здоров’я, а також про жіночність, красу, мрії та плани Оксана розповіла Катерині Поповій в інтерв’ю у проєкті ELLE x «Золотий Вік».

На Оксані: золота каблучка з кулями, срібні сережки-підвіски, кольє якірного плетіння зі срібла, все — прикраси «Золотий Вік»

Служба 

Як ви прийняли рішення стати рятувальницею? І як давно ви працюєте у структурі ДСНС?

Ще змалку мріяла бути рятувальницею як в серіалі «Рятувальники Малібу», із захопленням дивилася цей серіал. Вони оперативно рятували людей, які тонули, майже завжди вчасно приходили на допомогу. Себе уявляла такою самою рятувальницею. Але з часом зрозуміла, що не все так просто: треба чекати, коли скасують закон про заборону жінкам опановувати «чоловічі» професії. 

Згодом я подумала, що якщо не можу бути рятувальницею на воді, піду в пожежні-рятувальники, але і там мені відмовили, сказали, що таку роботу можуть виконувати лише чоловіки. Запропонували альтернативу — працювати бухгалтером, оскільки я за освітою бухгалтер. Крок за кроком, рік за роком я не покидала надію опинитись у лавах рятувальників. Тим часом я навчалась, працювала. У 2017 році був скасований наказ МОЗ,  який визначав перелік з 450 заборонених для жінок професій, чому я була безмежно рада. У мене вже був диплом водолаза, а навчання я пройшла у Київській морській школі у 2017 році, ще до зняття заборони. З лютого 2018 року я на службі.

Як відреагувало оточення на ваш вибір професії?

Багато хто не вірив у те, що я, дівчина, зможу впоратись із тим обсягом важкої роботи. Були й ті, хто вірив, бо знали мій характер і те, що я не слабка. У рідних питання було лише одне — наскільки це небезпечно.

Професія водолаза у системі ДСНС України стала можливою для жінок не так давно. Скільки жінок на таких посадах є сьогодні?

Зараз в Україні вже є жінка сапер-водолаз, і ще одна дівчина проходить навчання на водолаза, можливо, буде працювати. Мало відкритих вакансій, але якщо і є, не всі фізично можуть витримати навантаження. Хоча якщо є бажання та покликання серця, за умови гарної фізичної форми все можна витримати!

На Оксані: каблучка з червоного золота, кольє з червоного золота, сережки-підвіски з червоного золота, все — прикраси «Золотий Вік»

Як сприймають вас колеги-чоловіки зараз? Чи були прояви гендерної дискримінації?

Зараз стосунки чудові, як і раніше, просто спочатку у хлопців був страх того, що я не зможу виконувати їхню роботу, і вони думали, що я частіше буду давати інтерв`ю чи просто займатись документами, але щодо того, щоб підіймати трупи або займатись пошуками тіла на різних глибинах під тиском, — не вірили, що впораюсь. Однак мені багато часу не знадобилось: у мене було два місяці випробувального терміну, і я його пройшла на відмінно.

У чому полягає ваша робота сьогодні? 

Сьогодні я начальник водолазно-рятувального відділення. Робота полягає в постійних тренуваннях, відпрацюванні ситуацій на воді та під водою, обстеженні пляжних зон, пошуково-рятувальних заходів з виявлення тіл, речових доказів тощо. Надання допомоги людям, що терплять лихо на воді, — наприклад, наше відділення (і не тільки наше, і не тільки з Києва) було направлено на допомогу в Херсон, коли росіяни підірвали Каховську ГЕС. 

Що найскладніше у вашій службі?

Найскладніше, думаю, це робота з документами: їхні обсяги постійно збільшуються — це як журнал на журналі та ще журнал, щоб вести реєстрацію журналів. І звісно, важко діставати тіла дітей, особливо маленьких… це найважче — дістати тіло дитини та передати його батькам. 

Як робота водолаза впливає на здоров’я? І що потрібно, щоб стати водолазом?

Наша професія входить у список найшкідливіших: є понад 15 професійних захворювань та травм водолазів. А щоб стати водолазом, треба пройти навчання, відпрацювати практичні навички, пройти барокамеру в будь-якій школі, де є ліцензія, та отримати диплом. 

Війна

Якими були ваші перші думки та дії вранці 24 лютого?

24 лютого я прокинулась від вибухів та смс-повідомлень у вайбері. Пам`ятаю, це було десь о 5-й ранку, я дуже злякалась, бо було дуже голосно. Ми якраз жили на Героїв Дніпра, я швидко почала будити дітей та збиратися, і ми повернулись до гуртожитку пожежної частини, бо там було бомбосховище. Речі, аптечка і продукти на перший час у мене вже були напоготові. І почалось інше життя, коли не знаєш, чи прокинешся ти завтра, чи ні.

Як змінилися ваші обовʼязки під час повномасштабної війни? 

Стало більше викликів про самогубства, на пошуки речових доказів та тих, хто потонув. Більше стало документної роботи. Більше проводимо навчання, як діяти в різних ситуаціях — наприклад, при зустрічі з ворогом чи виявленні ВНП (вибухонебезпечного предмета).  

Що вас найбільше вразило під час повномасштабної війни?

Не вірилось, що колись буде війна, не для того наші бабусі та дідусі воювали. Всі стали більш дружні, привітні та допомагали одне одному — це дійсно приємно вражає.

Мрії та відчуття жіночності 

Як війна змінила ваше відчуття краси та жіночності? 

Частіше хочеться бути в зручному одязі та взутті: хвостик завʼязала, кеди взула і пішла. (Посміхається. — Прим. ред.) Але за собою все одно слідкую, більше часу стала приділяти здоровʼю. Жіночність завжди є, коли треба і коли на то є час. Все решта — це купа справ, тому треба бути строгою, стриманою та твердою в рішеннях. 

Що для вас означають прикраси? Чи змінюють вони ваше відчуття себе?

Прикрасою і є те, що ми — жінки, як ми себе відчуваємо, як ми себе показуємо світові. Не кожна жінка може себе відчути і гармонійно показати всю цю красу, що є всередині. Але коли ми одягаємо прикраси, то це, звичайно, підкреслює наші риси, характер. 

Чи часто ви носите прикраси у повсякденному житті? Які частіше за все обираєте?

Так, я постійно ношу прикраси. Я люблю золото, воно мені найбільше пасує та імпонує. Сережки, ланцюжок з кулончиком, який мені подарувала мама, — це те, що зі мною завжди. А також на мені завжди каблучка — принаймні хоча б одна має бути. Знімаю прикраси тільки тоді, коли іду занурюватись під воду. Без прикрас відчуваю себе наче оголеною. (Посміхається. — Прим. ред.)

Як ви себе відчуваєте у прикрасах мережі «Золотий Вік»? 

Так збіглося, що у повсякденному житті я якраз і ношу прикраси від «Золотий Вік». Зараз на мені сережки та кулон — це те, що я одягнула на знімання, а вдома ще є багато прикрас. Ця мережа мені дуже подобається. І я там завжди знаходжу те, що шукаю. У прикрасах від «Золотий Вік» я відчуваю себе розкішною жінкою, більш впевненою у собі. І для того, щоб тонко підкреслити себе як особистість, не обовʼязково одягати багато золота.  

Що не дає вам впасти духом? 

Віра і бажання перемоги! Мої діти (а в мене їх троє), моя робота, моя любов до життя. Навчилась цінувати кожен день та кожну хвилину свого життя. Тому не можу собі дозволити падати духом. Навпаки, намагаюсь бути прикладом для багатьох жінок (я знаю, що з мене і чоловіки беруть приклад), підтримую всіх військових, займаюсь волонтерством, іноді мені навіть кажуть, що я могла б бути гарним психологом. Є цілі та мрії, до яких я йду крок за кроком, і це не дає мені падати духом. Ще багато чого потрібно зробити: для себе, для дітей, для нашої країни. 

На Оксані: жорсткий браслет з червоного золота, все — прикраси «Золотий Вік»

Де ви черпаєте силу для допомоги іншим і як ви відновлюєтеся?

Сили беру в собі: допомагаючи іншим, я отримую задоволення, на це завжди є сили, навіть коли я втомлена і здається, що сил вже немає. Жінки дуже витривалі й можуть все.

Які цінності ви вважаєте найважливішими у житті?

Здоров`я, добробут, гармонія в сім`ї, взаємоповага.

Що б ви порадили українським жінкам?

Ніколи не опускати руки, завжди йти до своїх цілей, найти себе за покликанням душі й серця, робити те, що приносить задоволення, і ніколи не повертатись туди, де було погано чи боляче.

Як змінилися ваші пріоритети та бажання після повномасштабного вторгнення РФ?

Дуже змінилися. Зараз важливо допомагати нашій армії, робити все, що наближає нас до перемоги, наскільки є сил.

Про що ви мрієте сьогодні?

Мрію про перемогу, а ще про власне житло.

Що ви хочете сказати сьогодні українцям та світу?

Бережіть себе та своїх близьких, бережіть та цінуйте тих, хто поруч, любіть себе та робіть добро. Війні не місце у світі. Це кров та біль, а цього не має бути. Має бути щастя, кохання, тиша, а не звуки гармат за вікнами та думки, куди летить та ракета. 

Про ювелірну мережу «Золотий Вік»

Вже 24 роки поспіль мета ювелірної мережі «Золотий Вік» — підкреслити своїми прикрасами природну вроду та неперевершеність жінок. Українки вражають та надихають своєю красою та внутрішньою силою, які ще більше проявилися  в часи випробувань і війни.

Кожен образ, кожна прикраса від «Золотий Вік» створені для того, щоб доповнити жіночність, що відображаються в симбіозі тендітності та сили. Героїні нашого спецпроєкту втілюють сучасний образ сильної та елегантної українки, і ми сподіваємось, що кожна жінка знайде у них натхнення та підтримку. Адже кожна українська жінка — і є найдорожчою коштовністю, в якій велично поєднані сміливість, сила та краса.

Команда:

Фотограф — Андрій Пилипець
Стиль — Ольга Дмитренко
Асистент стиліста — Євген Ващук
Макіяж і зачіски — Дарʼя Діброва
Продюсування — Felik.agency

На Оксані усі речі — Intertop Fashionshop