Рецензія на фільм «Суперники»
Рецензія на фільм «Суперники»

Рецензія на фільм «Суперники»

В США теніс вважається одним з найпрестижніших видів спорту, тож про нього знімають багато фільмів (мабуть, більше знімають тільки про баскетбол). І ось навіть відомий італійський режисер Лука Гуадан'їно, який давно співпрацює з Голлівудом, піддався чарам цього виду спорту. Проте для нього теніс у стрічці «Суперники» стає інструментом, який допомагає глибше дослідити природу людських амбіцій та пристрасті. А також те, що відбувається, коли спортсмени вирішують їх змішати...

Новий фільм Гуадан'їно, відомого за стрічками «Назви мене своїм ім'ям», «Суспірія» та «Кістки та інше», є психологічною драмою про спорт та людські стосунки, що тісно переплітаються в його «Суперниках». Це історія трьох тенісистів, однієї дівчини та двох хлопців, які знайомляться на початку своєї кар'єри, коли обидва хлопці закохуються у цю дівчину, яка є майбутньою зіркою великого тенісу. Вона спочатку зустрічається з одним, а через роки виходить заміж за іншого, проте професійне та особисте цієї трійці так тісно переплітається, що цей любовний трикутник не відпускає їх і в дорослому житті. І ось ці колишні друзі дитинства виходять на корт, щоб грати один проти одного і нарешті довести собі та своєму супернику, хто з них кращий (причому не тільки у тенісі).

Головною героїнею «Суперників» виступає Таші Данкан, яку просто блискуче втілила зірка «Дюни» та «Людини-павука» Зендея. Нарешті вона грає у кіно головну роль, а не «головну жіночу роль», як у більш відомих франшизах, бо саме Таші дає їй можливість продемонструвати весь свій драматичний талант. Причому зробити це по-дорослому, адже тут Зендея грає не тільки молоду дівчину, а і зрілу жінку, матір та дружину. Її героїню не випадково порівнюють з силою природи, бо її розум, амбіційність та внутрішній стрижень роблять її неймовірно цікавою та магнетичною особистістю. Її Таші часом навіть жорстока, проте нею неможливо не захоплюватися. Вона пережила тяжку травму, проте амбіції не дали їй скласти руки, тож вона спрямувала усю свою чемпіонську енергію на свого чоловіка. Але чи зможе він виправдати її надії? Чи зможе він втілити в життя усе те, про що вона мріє щоночі? І чи буде їй цього достатньо?

Життя Таші перевертається з ніг на голову, коли вона перед коледжем знайомиться з Патріком та Артом. Вони щиро захоплюються нею та її грою, і спочатку вона зустрічається з Патріком, з яким у неї дуже пристрасні та напружені стосунки, а тоді одружується з Арті, який закоханий у неї по вуха і готовий слухати усі її поради, щоб стати кращим тенісистом. На ці ролі Гуадан'їно покликав зірку «Корони» Джоша О’Коннора (він грав там молодого принца Чарльза, тож любовні трикутники для нього не новина) та зірку «Вестсайдської історії» Майка Фейста. На них з Зендеєю буквально тримається весь фільм, і чим більше ми дізнаємося про історію Таші, Патріка та Арта у вигляді флешбеків, тим більше стає очевидно, що «суперниками» тут є не тільки Патрік та Арт на корті чи поза ним, але й усі вони утрьох. Таші та її амбіції – бурхлива, часом навіть небезпечна суміш, бо вона не зупиняється ні перед чим, щоб досягти свого. І обидва тенісисти для неї є просто інструментами для втілення цих своїх амбіцій.

Хоча, якщо копнути глибше, мова тут іде навіть не про любовний трикутник, а про любовний чотирикутник, адже єдиним коханням усього життя Таші є не Арт і не Патрік, а... теніс. Вона народилася чемпіонкою, проте трагічний випадок позбавив її цього, тож через своє тренерство вона намагається втілити в життя всі ті амбіції, які у неї були щодо себе. І в цьому вона безжальна, чим і захоплює. Героїня Зендеї тут нагадує деяких королев з серіалу «Гра престолів», і якби у неї була армія, то вона б точно відправилася завойовувати Залізний трон. Цікаво, що її шалені амбіції (поки що) не поширюються на її доньку, адже часто буває, що батьки нав'язують своїм дітям те життя, якого самі не мали. Як батько Венус та Серени Вільямсів у байопіку «Король Річард» з Віллом Смітом (за який він нещодавно отримав «Оскар»). Якби не та травма, Таші точно стала б зіркою тенісу їхнього масштабу, проте доля внесла свої корективи. І жоден чоловік ніколи не зможе зайняти в її серці чемпіонки те місце, яке займає теніс, як би вони не намагалися.

У «Суперниках» Гуадан'їно досліджує нерівноправні стосунки, коли хтось один кохає, а інший – лише дозволяє себе кохати, амбіційність спортсменів, що штовхає їх до межі, а також чоловічу дружбу, що стикається з найскладнішим своїм випробуванням у вигляді фатальної жінки. Звичайно, трейлер стрічки інтригує еротичним підтекстом і натякає на «секс утрьох», проте, на щастя, його тут немає, бо цей фільм значно глибший за звичайні сцени сексу. Та й ця сцена, коли Таші дражнить обох хлопців, вправно маніпулюючи їхніми почуттями, красномовно розкриває характер головної героїні. Хоча Тому Голланду, хлопцю Зендеї, все ж краще не дивитися «Суперників», бо пристрасних сцен тут вдосталь (і вони зняті зі смаком). А шкода, бо він пропустить один з найкращих фільмів про спорт, амбіції та одержимість усіх часів та один з найкращих фільмів цього року. Навіть якщо ви також мало цікавитеся тенісом, сама атмосфера шаленого суперництва та пристрасних почуттів не дають знудитися під час перегляду. Особливо інтригує фінальний матч Арті та Патріка, адже на кону стоїть дуже багато для усіх трьох.

Водночас ця спортивна драма нагадує, що не потрібно плутати роботу чи спорт з особистим, особливо, коли мова йде про таке жорстоке професійне (і особисте) суперництво. Інакше усі страждатимуть, проте, здається, ця трійця якраз і прагне страждань, вони їх мотивують, адже кожен з них міг давно розірвати це порочне коло, але ніхто цього не робить. Бо кожен з них гадає, що вийде з цього турніру, що триває вже 13 років, переможцем, хоча й не до кінця уявляє собі, якою має бути ця «перемога». Складно передбачити, чи принесуть «Суперники» Зендеї номінації на престижні нагороди (адже вона вже має 2 премії «Еммі» за серіал «Ейфорія»), проте це зріле кіно для зрілого глядача точно виводить її на нову акторську висоту, і якщо вона продовжуватиме братися за такі сміливі ролі в майбутньому, то «Оскар» точно одного дня буде її.

Кажуть, що спортсмени мають залишати особисте поза полем, поза кортом, поза змаганнями, проте інколи саме особисті переживання штовхають їх вперед і роблять їх нестримними на чемпіонатах. Головне, навчитися керувати цією шаленою одержимістю та амбіційністю і перетворити їх на свою перевагу, інакше будь-який спорт повністю проковтне спортсмена і перетворить його на свого раба. Чи рабиню, як у випадку Таші.

Источник материала
Поделиться сюжетом