/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F193%2Fe4af379c9c992334732d80a8d5660263.jpg)
6 експонатів виставки "МАТЕРІЯ MATTERS. Український арттекстиль" для залюблених в український стиль
До 1 вересня в Національному центрі "Український Дім" триває виставка українського текстилю "МАТЕРІЯ MATTERS". Проєкт присвячений різноманітним практикам українських художників, які працювали з текстилем — від традиційного гобелена до експериментальних робіт із використанням текстильних матеріалів.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F193%2F609813d832659f775a3acadcc3e2910c.jpg)
Сьогодні, коли питання збереження й перевідкриття українського спадку постає як ніколи гостро, текстильне мистецтво набуває нового значення і стає невід'ємною частиною культурного коду українських брендів. Мистецтвознавиця та співкураторка проєкту Тетяна Волошина зібрала шість експонатів з експозиції, які розповідають про формування українського стилю та надихають на його нові інтерпретації.
Ескізи до "Кам’яних вишиванок" Григорія Довженка, 1950-ті
Григорій Довженко, художник-монументаліст із кола бойчукістів, зміг уникнути арешту й вижити. Він органічно використовував образну мову, типову для художнього текстилю — килимів, вишивки, — вписуючи її в архітектурний план. Монументальний проєкт Довженка — "Кам’яні вишиванки", що прикрашають комплекс із близько 180 будівель у Новій Каховці на Херсонщині.
Ескізи унікальних декоративних оздоблень були розроблені автором на основі глибокого дослідження візантійських, барокових і народних орнаментів. Кожен ескіз унікальний. Повторюваний мотив у творах Григорія Довженка — чорнобривці. Ця ж квітка стала чільним елементом цьогорічної весняно-літньої колекції української дизайнерки Світлани Бевзи.
Костюми Людмили Семикіної, 1960–1970-ті
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F193%2F85de758de817e942ea9db6b5f6a2e061.jpg)
У 1960-х роках Людмила Семикіна, учасниця Клубу творчої молоді "Сучасник", звертається до створення одягу. Часті гості її майстерні — громадські активісти та культурні діячі. Київська художниця шиє їм свити, що стають своєрідним маркером однодумства. Таке "перевдягання" унаочнює спробу виокремити та проявити образ української спільноти. На початку 1970-х років Людмила Семикіна працює над образами до фільму "Захар Беркут", з цим періодом пов’язане її захоплення історичними строями. Відтоді костюм стає головним медіа для художниці, вона виводить його на рівень мистецького твору.
Килим "Щедрівка" Сергія Колоса, 1924
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F193%2F7c1bb1f9a5cf33274018825b636e3ff5.jpg)
Становлення національної школи гобелена тісно пов’язано з іменем бойчукіста Сергія Колоса. У 1920-х роках художник захопився текстилем, сприяв відновленню ткацьких центрів, як-от Дігтярі на Чернігівщині та Кролевецька артіль на Сумщині. У 1925 році засновує текстильне відділення при живописному факультеті Київського художнього інституту. Килим "Щедрівка" Сергія Колоса — один із найповажніших за віком на виставці. Основою сюжету стала обрядова пісня "Ой летіла зозуленька...". Декор складається зі стилізованих зображень квітучого дерева, які чергуються з архітектурними спорудами, так званими "теремами". У нижній частині кожної споруди розташовані фігури жінок, чоловіків або дітей. Вгорі та внизу "теремів" — відповідні написи: "...у першому ясне сонце...", "...у другому ясен місяць...", "...у третьому дрібні зірки...". Килим наданий Національним музеєм декоративного мистецтва України.
Ескізи інтер’єрів Олександра Саєнка, 1920–1930-ті
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F193%2F9bc50c638dd98d1b153a033a61a85483.jpg)
Олександр Саєнко — представник школи Михайла Бойчука, а також учень Василя Кричевського. В основу художньої практики Саєнка лягли ідеї синтезу народного та професійного мистецтва. У 1920–1930-х роках майстер розробляв орнаменти для вибійки, ескізи гобеленів та килимів. проєктував меблі й інтер’єри, зокрема кімнати робітників і колгоспників, поетів і художників, а також зали засідань і простори для відпочинку. Можна лише уявляти, якою стала б традиція оформлення українського помешкання, якби розробки художника не було знищено радянськими репресіями, спрямованими проти проявів національного стилю. На виставці в Українському Домі представлено понад 20 ескізів Олександра Саєнка.
Ескіз гобелена "Сім’я" Івана-Валентина Задорожного, 1987
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F193%2Fc7fc0f4ebc3b0c674275e962e10cc7d9.jpg)
Ескіз-картон "Сім'я" Івана-Валентина Задорожного, відомого представника руху шістдесятників, ретельно відреставрували спеціально для проєкту в Українському Домі. Повнорозмірний картон був шаблоном, за яким майстри та майстрині Решетилівської фабрики виткали гобелен для палацу культури села Рогізка у Вінницькій області. Образна мова монументальних творів Задорожного відсилає нас до середньовічного мистецтва — як книжкових мініатюр і фресок Київської Русі, так і старовинних англійських гобеленів. Прообразами персонажів у центральній частині гобелена стали члени родини українського філософа, етнографа та поета Володимира Данилейка, з яким Іван-Валентин Задорожний близько товаришував. Нині цей мистецький витвір зберігається у Вінницькому краєзнавчому музеї.
Вбрання Любові Панченко, 1960-ті
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F193%2Fb60a65fb7cab9d1051755e7e15311132.jpg)
Художники-шістдесятники наново відкривали образну мову народного мистецтва. Однією з них була всебічно обдарована модельєрка Любов Панченко, членкиня київського Клубу творчої молоді "Сучасник". Вона писала акварелі, друкувала лінорити, розробляла одяг, вишивала, створювала авторські аплікації з тканини. Працюючи художницею в Республіканському будинку моделей і творчо переосмислюючи народне мистецтво, вона вплітала квітковий і геометричний орнамент у декорування зразків одягу — свити, кептаря, шапки-"кубанки". Створювала оригінальне авторське вбрання й аксесуари, які привертали увагу до їхніх власників.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F193%2F68057adf44d83ffb4264ace05910434e.jpg)
У Донецьку 1968 року пройшла виставка дизайнерських моделей Любові Панченко; журнал "Радянська жінка" друкував схеми її вишивок, ескізи одягу та аксесуарів; художницю хвалили в пресі. Але ці увага й лояльність до її творчості були нетривалими: доба відлиги скінчилася швидко.
Фото: надано Національним центром "Український Дім"
