Андрій Кузьменко народився 17 серпня 1968 року Самборі на Львівщині. Пізніше його родина переїхала в м. Новояворівськ, де він і почав свій творчий шлях. Також Кузьма вчився в 4 школі у місті Новий Розділ, де зʼявилася його мрія стати водієм сміттєвоза. Мати була вчителькою музики. Андрій закінчив музичну школу за класом фортепіано. Закінчив факультет стоматології Львівського медінституту. Йому було нецікаве навчання там, однак довчився на прохання батьків.
Цими днями Кузьма з друзями святкував би свій 56 день народження. Його друзі діляться спогадами про свого Кузьму.
Українська співачка Ольга Лізгунова, яка працювала з Кузьмою в гурті Скрябін та Пающіє труси, згадує музиканта теплими словами і каже, що Андрія дуже не вистачає: «Я б хотіла знову познайомитись з Кузьмою, як тоді на студії звукозапису Володимира Бебешка. Ми записували першу пісню для Пающіх Трусів, і в якісь момент Андрій просто влетів у приміщення. Мені він на той момент здався дуже великим. Я не встигла навіть вдихнути, він сказав: Привіт. Андрій. Готова? Я відповіла, що готова, і ми одразу почали запис. Шкода, що знову таке не повториться», – розповідає артистка. Вона зазначила, що Кузьма завжди був справжнім другом для всієї України. «Він ураган, цунамі, квазар. Це – людина-енергія, навколо якої все оберталося, у прямому значенні цього слова. Після його смерті назавжди зник величезний уривок життя. Це неможливо передати», – з ностальгією згадує Оля.
Відомий продюсер Володимир Бебешко займався гуртом Скрябін, бо вважав, що Кузьма не грав попсу, а виконував дуже альтернативні панкові речі. Він мав власну естетику і був справжнім. «Мені сьогодні не вистачає Кузьми. Без нього в українців почало занепадати почуття гумору, зате з’явився несмак. Та він, мабуть, і не зникав», – зазначив Володимир Бебешко.
Ігор Кондратюк, який співпрацював з Кузьмою на різних проектах і був добрим другом музиканта, сказав, що йому не вистачає нових пісень Андрія – іронічних, актуальних, глибоких. «Кузьма і сьогодні був би скептичним щодо нинішньої української політичної еліти, хоча завжди бажав їй удачі в розбудові країни. Він мав проєвропейську політичну позицію і не уявляв, як Україна може не стати частиною загального цього простору», – додав Ігор Кондратюк.
Після смерті Кузьми, Олександр Пономарьов на кожному концерті співає пісню “Сам собі країна”. «Я дуже багато не встиг йому сказати, бо було замало часу. У мене з Кузьмою є вдосталь теплих історій, починаючи ще з фестивалю Таврійські ігри. Сьогодні друзі надіслали багато фото з Андрієм – мені його не вистачає. Ми втратили дуже світлу людину», – розповідає музикант. Олександр згадав історію, як уперше вийшов на сцену у 1993 році. Це був фестиваль Червона рута у Донецьку. Там він і познайомився з Кузьмою. «Я переміг на тому фестивалі і на фуршеті всі почали нас вітати, я ще подумав, що вранці наступного дня вже прокинуся знаменитим. Потім ми їхали додому. Пам’ятаю як ми стояли у тамбурі плацкартного вагону з Кузьмою та Сашею Богуцьким і обговорювали майбутнє українського шоу-бізнесу», – додав Олександр Пономарьов.
Українська співачка Ірина Білик каже, що слухаючи пісню Старі фотографії, завжди підспівує Кузьмі та згадує дитинство. «Пригадую як ми дуріли, коли їздили разом на гастролі. Мені дуже шкода всіх нас тому, що ми залишилися без Скрябіна назавжди», – підкреслює артистка.
Ростислав Домішевський (колишній учасник “Скрябін”) розповідає: “Андрій був надзвичайно яскравим хлопцем, зачіска, прикид – він вирізнявся з інших в школі, і це притягувало людей. Ми познайомились на сцені театру гумору й сатири “Спринт”, і Кузьмич там просто унікально грав. Поруч зі сценою була кімнатка з апаратурою, де він проводив репетиції з хлопцями. На свята вони грали у школі якусь популярну мелодію, а у вільний час експериментували і палили колонки панк-роком”.
Віталій Бардецький (продюсер, вперше вивіз гурт “Скрябін” за кордон) згадує: “Коли я навчався на львівському журфаці, товариш, який працював на радіостанції, приніс касету. І каже – “оце чувак з Новояворівська”. Я був сильно вражений, хоча це всього-на-всього демо, і напросився на знайомство. Одного дня Кузьма без стуку відкрив двері до моєї кімнати в гуртожитку і сказав: “Привіт, я – Кузьма”. Вже на другій хвилині знайомства було зрозуміло, що ми будемо друзями надовго”.
Остап Панчишин (гурт “Panchyshyn”) ділиться спогадами? “Ми з Кузьмою є земляками, з Нового Роздолу, і я фанатію від нього ще з 1995 року. Як на мене, він став основоположником української музики, не подібним ні до кого. Це український Depeche Mode. Молодь мусить знати про ранню творчість гурту “Скрябін”, там кожен знайде для себе багато цінного, відвертого та емоційного”.
«Кузьма ввійшов в історію української музики назавжди. Разом з його колегами, які зробили гурт «Скрябін», були одним з перших прикладів якісної української музики і перевернули весь шоу-бізнес. В тому числі «Океан Ельзи» в буквальному сенсі на цьому виріс. Він створив величезний вплив на всю українську культуру», – впевнений Святослав Вакарчук.
Співачка Руслана згадує, що не могла повірити в смерть музиканта. Вона присвятила пісню його пам’яті.
«Шкода, що ми не встигли його пізнати. Тоді б дивились не на чувака, який нас бавить, а на чувака, всередині якого Всесвіт, і він нам його давав. За тими жартами було багато серйозних речей», – вважає Руслана.
Наталка СТУДНЯ