Колообіг міністерств у природі, або Чому МКСК не врятує ні культуру, ні стратегічні комунікації
Колообіг міністерств у природі, або Чому МКСК не врятує ні культуру, ні стратегічні комунікації

Колообіг міністерств у природі, або Чому МКСК не врятує ні культуру, ні стратегічні комунікації

Старе нове міністерство 

Зміна назви міністерства може символізувати новий етап чи підхід. До прикладу, в Німеччині є традиція перейменовувати тамтешнє мінекономіки залежно від його пріоритетів, і зараз його назва – міністерство економіки й зміни клімату. Однак саме лише перейменування, звісно, не гарантує покращення роботи. Тим більше коли в українських реаліях ідеться про "перетрушування" уряду, центр ухвалення рішень якого розташовується в Офісі президента. 

Назва – це лише лейбл. Важливі цілі, які ставить перед собою міністерство, інструменти, які воно використовує, та результати, яких досягає. Коли обʼєднують такі різні напрями, як культура та інформаційна політика (або ж нині – стратегічні комунікації), очевидно, мала б бути якась спільна державна політика, мета й шляхи її реалізації.  

З одного боку, культура – це потужний інструмент "м’якої сили", який сприяє формуванню позитивного іміджу держави, зміцнює національну ідентичність та культурний діалог. З іншого боку, інформаційна політика та комунікації відіграють ключову роль у формуванні громадської думки, управлінні кризами та забезпечують ефективну взаємодію держави з суспільством. На перший погляд може здатися, що ідея обʼєднати ці напрями – не така вже й погана. Але що з того вийшло? 

Читайте також: Податок на некомпетентну владу: держава просить більше

Хотіли як краще, а вийшло як завжди  

Хай якими були наміри, та в реальності обʼєднання напрямів культури та інформполітики призвело до того, що культурні процеси підлаштувалися під політичні цілі, а інформаційна політика була провалена, що особливо критично в умовах гібридної війни. Розквіт ворожих наративів, фейків та дезінформації – все це свідчить про непослідовну, а подеколи й відсутню інформаційну політику держави. А отже – і про провалену роботу міністерства. Причина цього – різні цілі, субʼєкти та бажані кінцеві результати державної політики. Тепер же в назві міністерства зʼявилися "стратегічні комунікації". Як працюватиме вже нове поєднання? 

Культура має на меті підтримку творчості, збереження й примноження культурної спадщини. Культурна політика має займатися фінансуванням культурних проєктів, створенням культурних інституцій, організацією культурних заходів. 

Стратегічні комунікації держави – це спосіб, у який держава спілкується з громадянами та міжнародною спільнотою, щоб доносити важливі повідомлення, формувати позитивну громадську думку та протидіяти загрозам в інформаційному просторі. В сучасному світі, де інформація поширюється миттєво, вміння держави комунікувати стратегічно стає важливішим, ніж будь-коли.  

Водночас культура та захист культурної спадщини потребують особливої уваги та є геть іншим полем діяльності. Очевидною є необхідність розмежувати ці два напрями. А ще – припинити перейменування заради проєктування міністерств під конкретних людей чи задля ефектної назви. І мова зараз не лише про колишній Мінкульт. 

Читайте також: Дороги замість захисту: на що витратять ваші податки у 2025-му

Уряд – не пазл, щоб його перескладати 

Повномасштабна війна стала випробуванням усіх без винятку державних інституцій. Сильні міністерства, які проводять ефективну державну політику, критично важливі для того, щоб держава була здатною до боротьби на полі бою. Адже сучасна війна – це в першу чергу протистояння державних систем, їхньої стійкості та спроможності. Про яку стійкість державної машини може йтися, коли її елементи регулярно "тасують", перевідкриваючи під новими назвами? Бо ж задля перейменування треба ліквідувати стару й створити нову юридичну особу, порахувати кожен олівець, звільнити, а потім набрати заново всіх працівників. На практиці це означає, що тільки-но міністерство сяк-так налагоджує роботу, як його знову "перескладають". 

Водночас слід визнати, що нових переформатувань не уникнути, бо нинішні зміни неминуче породять низку проблем, які доведеться розвʼязувати. Відокремлення культури від інформаційної політики чи стратегічних комунікацій буде важливим кроком для забезпечення розвитку власне культури й напрацювання державної політики, яка зможе протистояти ворожим наративам.

Спеціально для Еспресо

Про авторку. Ірина Корженкова, аналітикиня Центру спільних дій 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.



Источник материала
loader