Утримання дітей завжди було і залишається одним із найбільш актуальних питань до юристів. За час війни доходи більшості населення суттєво знизились, але чи є це підставою, що дозволяє не виконувати аліментні зобов’язання?
Відразу зазначу, що війна та всі принесені нею складнощі не звільняють платників аліментів від їхніх батьківських обов’язків. Саме таким є підхід держави та закону. Ба більше, не втрачають чинності положення законодавства, які передбачають відповідальність за прострочення сплати аліментів, зокрема у вигляді стягнення за рішенням суду неустойки (пені).
За загальним правилом на одну дитину стягується 1/4 частина доходу платника аліментів, на двох дітей — 1/3, на трьох і більше дітей — половина заробітку (доходу) платника аліментів. Аліменти можуть стягуватися або в частині від доходу платника аліментів, або в твердій грошовій сумі.
Зауважу, що станом на 2024 рік мінімальний гарантований розмір аліментів становить:
• для дітей до 6 років — 1 281,50 грн;
• для дітей від 6 до 18 років — 1 598,00 грн.
Безумовно, якщо дитина має потребу у стягненні на свою користь більших сум, а майновий стан платника аліментів це дозволяє, аліментні платежі будуть більшими.
Існують два основні способи розвʼязання питання про утримання дитини: судовий та позасудовий (договірний). У цій статті я коротко розповім про судовий шлях, а вже в наступній публікації прицільно розглянемо процедуру договірного врегулювання.
Як і в мирний час, в умовах воєнного стану є два способи звернення до суду для стягнення аліментів:
а) у порядку наказного провадження, що передбачає звернення із заявою про видачу судового наказу;
б) у порядку позовного провадження, що полягає у зверненні до суду з позовною заявою.
Суттєвою перевагою першого способу є більш швидкий (на практиці – близько місяця) та спрощений (без проведення судового засідання) розгляд заяви. У наказному провадженні можна стягнути аліменти у визначених законом частках від доходу, про які йшла мова вище. Розмір аліментів, що можна стягнути за наказом, обмежений 10-ма прожитковими мінімумами для дитини відповідного віку (це близько 25600 – 32000 грн на місяць). Тобто, навіть якщо відповідна частка від доходу платника перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму для однієї дитини, сума аліментів, що стягуються за судовим наказом, буде обмежена. В порядку наказного провадження можна також звернутися до суду із вимогою про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, а саме — у мінімальному гарантованому розмірі для дитини відповідного віку (1 281,50 або 1 598,00 грн).
Вдаватися до другого способу стягнення аліментів, а саме — звертатися до суду з позовом, варто в тому випадку, коли дитина має потребу в більших сумах утримання. Під час розгляду справи та визначення розміру аліментів суд враховуватиме як потреби дитини в утриманні, так і матеріальний стан платника аліментів.
Завдання позивача у таких справах — довести суду, що дитина має потребу у відповідній сумі утримання і надати докази наявності у платника аліментів можливості платити необхідну дитині суму. Масив доказів може бути доволі різноманітним, і саме від кількості та якості доказів залежить успішний результат. Допомогти з доказовою базою, зібрати необхідні документи та правильно їх оформити допоможе адвокат, який спеціалізується на сімейних справах та має досвід супроводу судових процесів.
Ще одна вимога, яку суд може розглянути в межах позовного провадження, — це стягнення додаткових витрат на утримання дитини. Така позовна вимога може розглядатися як разом із вимогою про стягнення аліментів, так і окремо, в межах іншого судового провадження. До додаткових витрат на дитину закон відносить витрати, викликані особливими обставинами — наприклад, потребу у розвитку здібностей і талантів дитини, її хворобу, каліцтво тощо.
Наступним етапом після отримання судового рішення про стягнення аліментів є його виконання. Якщо платник аліментів не виконує рішення в добровільному порядку, стягувач (той з батьків, з ким проживає дитина) повинен звернутися до державної виконавчої служби або до приватного виконавця для відкриття виконавчого провадження. На підставі відповідної заяви стягувача виконання рішення буде здійснюватися у примусовому порядку. Більш детально про те, як відбувається процес примусового виконання і які санкції можуть застосовуватися до боржника, я обов’язково розповім в одній з наступних публікацій.