Про це Укрінформу повідомили у театрі.
«Наша вистава – про випробування родинних стосунків у турбулентні часи. Якщо послуговуватись метафорами, на які багата п'єса, то ставимо про те, як двоє людей спершу утворюють своє унікальне “море” (з шаленими хвилями, глибиною), а згодом намагаються його зберегти – навіть у найскладніші часи, коли на їхньому “морі” настає “нудний штиль”, – розповів режисер Дмитро Леончик.
Жанр він визначив як “хвилювання на одну дію”.
Режисер зазначив, що твір Черняускайте відгукнувся йому саме зараз, оскільки багато українських родин роз’єднані через повномасштабну війну. І людям, які раніше мали спільну історію, щодалі складніше знаходити порозуміння.
За сюжетом молоде подружжя Фелікс і Лючя переживає кризу – стосунки втрачають емоційний шал, видаються нудними. Одного дня Лючя розповідає Феліксу, що закохалася в іншого. Зізнання дружини ніби повертає чоловіка в минуле і змушує пригадати складну історію кохання батьків, які відчували справжній вир пристрасті, але, зрештою, мали прийняти розчарування та зраду. Досліджуючи своє ставлення до драми батька й матері, Фелікс починає розуміти: до цього моменту він не міг щиро любити й бути коханим, адже "доросле" кохання не можливе без прийняття і прощення.
Назва вистави має кілька значень – це і одна з ключових локацій, і метафора ставлення героїв до життя.
«Ковзанка – це натяк на постійний рух води, полярні стани серця людини. Жага: коли ти закипаєш – виділяється пара. Згодом пара трансформується в дощ, який створює море - а потім воно замерзає. Від того, що нам бракує жаги, ми знову розкатуємо свою ковзанку – перетворюємо лід на пару. І це безкінечна така історія”, – зазначив Леончик.
У виставі грають Віталіна Біблів, Христя Люба, Артем Пльондер, Дар'я Пльондер, Інна Скорина-Калаба, Антон Соловей та запрошений актор – Юрій Кулініч (Малий драматичний театр).
Прем'єрні покази вистави відбудуться 20 та 21 грудня.
Твори Лаури Синтії Черняускайте перекладені багатьма мовами, зокрема словенською, болгарською, українською, італійською, англійською. "Ковзанку" (в оригіналі – Liučė čiuožia ("Лючя ковзає") авторка написала на початку 2000-х, окресливши у ній низку проблем і викликів у стосунках сучасної родини, як-от емансипація і як вона трансформує стосунки; відповідальність за власні вибори і повага до виборів партнера/рки; скороминущість закоханості і свідомий підхід до збереження кохання; вплив стосунків із батьками на особисте життя людини. У 2004 році драма стала переможницею берлінського театрального фестивалю Theatertreffen. Український переклад “Ковзанки” вийшов у 2020-му у "Видавництві Анетти Антоненко".
Фото надані театром «Золоті ворота»