Краса — один із найближчих синонімів буття

Краса жовтого листя у жовтні. Краса облич твоїх дітей. Краса ранку, краса вечора. Краса рук, краса горизонту. Краса музики, краса тиші. 

Технологічні часи притупили відчуття краси. Мистецтво почало цінувати інші речі — інтелект, цікавість, суспільну значущість, провокацію. Це добре. Але. Але не коштом краси, будь ласка. 

Бо інтелект, суспільну значущість чи провокацію можна пояснити. А красу ні. Ти ніколи не можеш пояснити, що таке краса. 

Тому краса — один із найближчих синонімів буття. Бо ти не можеш пояснити, що таке буття. Буття — це те, що є. Краса — це те, що є. 

Читайте також: Про любов під час війни

Ти не можеш знайти для неї основу. Не можеш додати до неї суфікса. Означника. Прикметника. Не можеш відповісти на слово "чому". Бо вона сама є основою. Вона є коренем. Вона є "тому, що". 

Мені подобається старий живопис. Моє улюблене - XVI століття, 1500-і. Були непрості часи, часи великого світоглядного конфлікту. І в ці непрості часи зʼявляється так багато великої краси. 

Наприклад, портретне мистецтво. Раптом Дюрер, Гольбейн, Тиціан, Бронзіно почали малювати портрети. Не ідеальні обличчя, а просто обличчя. 

Портретами вони хотіли сказати просту річ: я більше не можу сконструювати вам красу. Я не можу вам намалювати ідеал. Бо мене затоплює краса, яка є. Я захлинаюся в ній. Я тону в ній. Мені бракує повітря. Ловіть її, поки я ще дихаю. 

Джерело

Про автора. Володимир Єрмоленко, письменник, голова Українського ПЕН

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.