Гортаючи давню періодику у пошуках кавової недільної цікавинки, знайшов цікавий допис про те, як у травні 1938 року журналіст місячника “Зборівські вісті” завітав українського кооперативу “Суспільний Промисл” у Львові з метою написати репортаж. Але вийшла цікавезна екскурсія якою, разом з незмінним партнером Торговою Маркою Кава Старого Львова, хочу поділитися з вами.
Ця стаття була надрукований в газеті “Зборівські вісті” за травень 1938 року. Хто ховався за акронімом П. Л. наразі я встановити не зміг. Для збереження атмосферності залишаю текст без змін і правок.
З проходів по українськім промисловім Львові. “Суспільний Промисл” (Репортаж)
В найновіших часах чимраз ширше розповсюднюється по наших селах кава, чай, какао … Ще до війни ніхто зі селян не уживав цих фабрикатів, а сьогодні вони вже загальні: в кожній хаті пють каву… До 1932 р. український селянин купував різні чужі продукти як Енріля, Франки, Кольби і т. п. Кажу, до 1932 р., бо того року появились на ринках домішки до кав виробу української кооперативи „Суспільний Промисл”. — Тут і початок цеї фабрики. Сьогодні по 6 літах „Сусп. Промисл” зо скромних початків розвинувся в значний промисловий осередок у Львові. При вул. Жовківській 138. стоїть гарний, двоповерховий будинок, нової залізо-бетонової конструкції — це власність кооперативи і фабрика.
З тою фабрикою хочу саме сьогодні читачів блище познайомити — тому підходимо : сторож питає до кого і відчиняє та спроваджує до канцелярії „Торговельного відділу”. П. Ф. Заяць, референт того відділу витає і представляється.
— Я хотівби зробити репортаж про Вашу фабрику до „Зборівських Вістей”. Думаю, що зволите показати мені…
— Але дуже радо! Наша фабрика стало оголошується в „Зборівських Вістях” — то й радо побачимо ширшу згадку про вас.
Ще по кількох вступних реченнях ми почали оглядати.
На другому поверсі магазин. Простора 70 m довга заля. В двох рядах у мsшках броварний ячмінь; на одній, другій і третій купі сушена цикорія. П. Заяць перекричуючи гуркіт щось трох млинків, що тут в русі, дає пояснення. Довідуюсь, що цикорія подібна до буряків, а для фабрики управляють її селяни з околиці Жовкви. Там теж кооператива має власну сушарню, а сюди спроваджується дрібно покраяну й висушену цикорію і тут її перемелюється. Відтак ми переходячи перший поверх і партер звиділи як то чиститься і сортується, кришиться мелеться, пражиться і холодиться ця цикорія. Як то автоматично переходить через ряд млинків, вальців і бубнів, поки насиплеться в пуделка й запакується. Це послідне діється в великій залі на першому поверсі За столами чисто прибрані робітниці пакують і заліплють. Інші обслугують машини, що самі відважують і насипають, другі мішають і т д. Тут і є осібна темна заля „солодільня”, де кільчиться ячмінь, що його пізніше пражуть в залізних бубнах на „солодову каву”.
Сходячи вниз заглянули ми до одягальні й відпочивальні робітниць: шафки, умивальні — у відпочивальні образи, на столі якісь цвіти — чисто… Нижче поверх одягальня й відпочивальня робітників.
— Звичайно .. каже провідник менче дбають про порядок… Мають тут робітники й осібну залю на збори, вечерниці і т. п.
Ще на партері вступили ми до магазину, звідки висилається товар до купців. Повно деревляних пачок, на кількох читаю адресатів: Айзенберг, Брунгольц ..
— То навіть вони у Вас беруть?
— Бачите! Даємо товар добрий; хто такого потребу 6 мусить у нас взяти.
І встидно робиться за деяких наших людей, що часто уживають ще тепер чужих виробів, коли свої найкращі, навіть для чужинців.
Ми знову сіли за бюрком у канцелярії. Передімною продукти „Сусп. Промиску”: 1. Цикорія „Луна” 2. підмінка кави „Пражінь” 3. „Солодова кава” 4. Чеколядова домішка „Луна”.
— Ще позвольте кілька інформаціяй? На яких покупців обчислені Ваші фабрикати?
— „Солодова кава” виключно для міста, бо селянин може сам собі спалити ячменю чи жита. Так само чеколядова домішка більше для міст. А найвідповіднішим фабрикатам для села є правдива цикорія „Луна” і домішка „Пражінь”. Цикорія колись в середних віках, лічнича ростина і сьогодні в фабричному перетворі не стратила відживної, а навіть лічничої вартості. Тому добре і здорово є їх споживати, а спеціяльно „жолудковцям”, а навіть дітям…
— Кілько робітних рук затруднює тепер фабрика?
— Шістьдесять.
— А гуртові прогульки звиджують фабрику?
— Так, навіть тому здається рік чи два, була прогулька зі Зборова. Ми дивувавались, що фірами …
— Які маєте п ляни і побажання?
— Пляни ?… усміхаються значучо п. Заяць — піднести наш суспІльний промисл. А побажання ?— Як би ми виробляли 50% того, що український консумент споживає , тоді ми моглиб в 10-теро збільшити фабрику.
— Дай Боже, щоб Ваші бажання як найскорше сповнилися. Сьогодні українці вже дійшли до такої національної свідомости, що ніхто не повинен купувати чужого товару, а лиш свій ! — Дякую Вам за дозвіл оглянути фабрику і інформації і з того, думаю, скористають читачі „Зборівських Вістей”, бо пізнають, як росте український промисл.
П. Л.
Мені ця мандрівка в часі дуже сподобалася. Маю на що вам також. Тому буду продовжувати пошуки далі.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
Джерело:
З проходів по українськім промисловім Львові. “Суспільний Промисл” : (Репортаж) / П. Л. (акронім) // Зборівські вісті. – 1938. – Травень (Ч. 5). – С. 2.