![Величний і величезний костел-пам’ятник в Ковелі не “прожив” і десяти років](https://thumbor.my.ua/pY197Ph8mCHYyZxsbZ0wl6Z2uwI=/800x400/smart/filters:format(webp)/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2Fc5cc4a0672ba5ff20e2774a2aed47d8a.jpg)
Величний і величезний костел-пам’ятник в Ковелі не “прожив” і десяти років
Унікальний католицький храм у Ковелі мав бути пам’ятником усім полякам, які здобували державність для своєї країни. Він так й увійшов у історію сакрального будівництва міжвоєнної Волині — тодішніх Східних Кресів Польської Республіки — як костел-пам’ятник. Однак оцінити цей шедевр архітектури сучасники можуть лише за старими світлинами.
Ковельський костел Крові і Хвали святого Станіслава Біскупа та Мученика — одна з найбільших втрачених неоготичних споруд в Україні, яка була ще й найбільшим костелом Луцької римо-католицької єпархії. Його будівництво тривало майже 15 років, — з 1924-го до 1939-го — але повністю роботи так і не завершилися.
Передісторія появи костелу-пам`ятника
На початку 20-х років ХХ століття полонізація новоприєднаних до Польщі територій Волині та волинського Полісся була одним із головних завдань польської влади. Як наслідок — бум будівництва римо-католицьких костелів на нових теренах. Причому стилістика храмів повинна була якнайвиразніше втілювати так званий “дух польськості”. Саме такий храм намагалися звести й у повітовому Ковелі. На початку 1920-х років Ковель був третім за кількістю населення після Рівного та Луцька містом Волинського воєводства. Вигідне географічне розташування на перетині важливих залізничних магістралей (у східному напрямку Рівне-Здолбунів, у західному — Люблін-Варшава, в північному — Брест-Сарни-Камінь-Каширський, у південному — Львів) сприяло розвитку міста. До Ковеля, як і в інші міста Східних Кресів, масово переселялись поляки для “освоєння” цих територій. Що, в свою чергу, сприяло зростанню чисельності католицьких громад. Для задоволення їхніх духовних потреб місцевою владою за погодженням з Міністерством релігійних визнань і публічної освіти було ухвалено рішення про зведення в Ковелі нового костелу. Причому це мав бути храм-пам’ятник на пошанування усіх полеглих за відродження польської державності. Одним із ініціаторів і сподвижників цієї ідеї був місцевий незаперечний моральний авторитет священник Фелікс Шнарбаховскі. Ідея костелу-пам’ятника йому була особливо близька, бо його батько був учасником польського січневого 1863 року повстання проти російського панування. Отець Фелікс був відомим другом і захисником євреїв і українців. Його обрали головою Комітету побудови храму.
![Фелікс Шнарбаховскі](https://thumbor.my.ua/Q8nmUQef2OkNVCWnLkn5Qsg2yzc=/600x/smart/filters:format(webp)/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2Feaff45f2807ae5436eee83adb6a29da7.jpg)
Про будівництво писала польська преса. У березні 1925 року Фелікс Шнарбаховскі на сторінках “Polski pomnik kresowy” (щомісячний бюлетень, присвячений актуальним справам на Волині), що виходив у Ковелі, закликав громадськість долучатися до збору коштів на спорудження костелу-пам’ятника.
![Бюлетень “Polski pomnik kresowy”, що видавався у Ковелі](https://thumbor.my.ua/NaTzAVylcLG0DGXxSNnmtcBxCmg=/600x/smart/filters:format(webp)/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2Fc95026d7aab2198e52ea0c03ec1a10dc.jpg)
А в 1928 році в статті Адама Чекальского “Будівництво костелу-пам’ятника в Ковелі” (часопис “Przewodnik Katolicki” № 48 від 25 листопада 1928 року) йшлося вже про заслуги в будівництві костелу самого Фелікса Шнарбаховского. Фундамент костелу-пам’ятника заклали “на піщанистому пагорбі, де, як гласить легенда й оповідають історичні хроніки, лежать кістки французів і поляків із наполеонівської армії та останки польських повстанців 1831 року. Тож він буде вічно живим монументом пам’яті про наших героїчних предків, які полягли на рубежах Речі Посполитої, захищаючи Християнство і Польщу”, – писав репортер.
![“Przewodnik Katolicki” № 48 від 25 листопада 1928 року](https://thumbor.my.ua/_WqCICBhdzY36S7iCbr-5C7oN_4=/600x/smart/filters:format(webp)/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F798b33f9a87e94bdfea59dea20f6067b.jpg)
![“Przewodnik Katolicki” № 48 від 25 листопада 1928 року](https://thumbor.my.ua/x0kb_NahrJ-4g0rXak4pVMIkCJw=/600x/smart/filters:format(webp)/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F72e3153533eec5a249baa23450c3b922.jpg)
Отець Фелікс не дожив до завершення будівництва. Його не стало в 1931 році. Похорон священника перетворився на велелюдну маніфестацію волинян усіх віросповідань і національностей. Поховали отця біля ще недобудованого костелу. А опіку над будівництвом перебрав ксьондз пралат Маріан Токажевскі. У 1940 році ув’язнений “совєтами” і помер у тюрмі.
Проєкт майбутньої святині створив відомий польський архітектор Стефан Шиллєр за участі Вєслава Кононовича.
![Стефан Шиллєр](https://thumbor.my.ua/0YMVauhn7Vkosz-peseQPcae008=/600x/smart/filters:format(webp)/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2Fdc1faa9d254596b238de9ad4b0544a5b.jpg)
Утім, за припущеннями деяких дослідників, Вєслав Кононович допрацьовував проєкт після смерті Шиллєра в 1933 році. На спорудженні храму працювали надзвичайно кваліфіковані майстри, серед яких муляри Анджей Ходак і Юзеф Кардаш, інженер Ізидор Сєдлєцкі.
![Підпис гласить, що на фото – керівники і працівники на будівництві костелу в Ковелі, 5 вересня 1932 року](https://thumbor.my.ua/vbT2Ivw1vv4FvwesFHxc5qFhjGQ=/600x/smart/filters:format(webp)/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F68e2f64472d222e03fba4912021dc878.jpg)
Місце для монументального храму обрали в самісінькому центрі Ковеля (нині на місці костелу розташований стадіон). Будівля костелу Святого Станіслава (повна назва — костел Крові і Хвали святого Станіслава Біскупа та Мученика) була найвищою в малоповерховому Ковелі. Цікаво, що, наприклад, за станом на 1931 рік, у місті було всього сім триповерхових і один п’ятиповерховий будинок. Однак ані будівничі, ані громадськість не передбачали, що зведення величної католицької святині стане справжнім довгобудом, який так і не буде завершено остаточно.
![Стан будівництва на листопад 1932 року](https://thumbor.my.ua/FrV8EWjN1M1n3RwTGY7QNJNfotk=/600x/smart/filters:format(webp)/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2Fed6657c13ae2b7fc37269f4e4623a725.jpg)
![Нервюрне склепіння костелу ще неоштукатурене](https://thumbor.my.ua/4gMjXKTMbmbAiHwi0eHKbRZH0lY=/600x/smart/filters:format(webp)/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2Ff15ca025dd2cc1e39985b63f24d52458.jpg)
За пожертвами їздили навіть до Америки
Будівництво храму фінансувала польська держава, однак роботи все ж таки кілька разів зупиняли через брак коштів. Велика вартість храму пояснювалася зокрема необхідністю надміцних і складних фундаментів під таку грандіозну споруду. Забігаючи наперед, зазначимо, що на початок 1939 року вартість будівництва сягнула двох мільйонів злотих — нечувано великої суми для того часу. Водночас держава не відмовлялася від цього амбітного проєкту й неодноразово зверталася до громадськості по фінансову допомогу. Так, наприклад, було випущено поштову марку під девізом:”Уся Польща — на костел-пам’ятник у Ковелі на Волині”, придбавши яку, можна було внести благодійні кошти на будівництво.
![Марка, придбавши яку, можна було жертвувати на будівництво костелу](https://thumbor.my.ua/fCbmiFsDBG7ws_knLP39QdpfRiM=/600x/smart/filters:format(webp)/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F4d45291451a60effd0994c9533adf4c7.jpg)
Активну участь у пошуку фінансування брав уже згадуваний ксьондз Фелікс Шнарбаховскі. У 1925 році очолюваний ним Комітет у Ковелі випустив листівку із закликом жертвувати на костел-пам’ятник.
![Листівка із закликом жертвувати на костел-пам’ятник](https://thumbor.my.ua/hVwJLNp7Ia42QXBK8QzY7QVReX8=/600x/smart/filters:format(webp)/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F123b98c809f26f182371f46e19d45bba.jpg)
![Ковельські діти також допомагали на будівництві](https://thumbor.my.ua/sSM27L28lIijnP1u9E_9LaHaPdA=/600x/smart/filters:format(webp)/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F3cee797ff643c0f73bd9af360b8ad511.jpg)
![Стан робіт на листопад 1928 року](https://thumbor.my.ua/08bpMU3lI8iSP2Pp5Aygt8OlSX0=/600x/smart/filters:format(webp)/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F71d1bfb9994668608b8813421b22804d.jpg)
Хоч і недобуд, але величний
Попри незавершеність будівлі, костел Святого Станіслава в 1935 році все ж таки освятили й почали богослужіння. А будівельні роботи тривали. Потрібно було завершити оздоблення інтер’єрів. Не встигли встановити над входом статую головного святого костелу — Станіслава, а на фасаді вівтарної частини — Розп’яття. Так і залишилося нез’ясованим, чи були викінчені різьблені вівтарі та ліпні деталі внутрішнього оздоблення.
Та, попри всі недоробки, храм був прекрасним. Він велично підносився над низькоповерховим повітовим містечком.
![Підпис на фото гласить: “Дивіться, вельмишановні фундатори костелу-пам’ятника в Ковелі на Волині! Сьогодні, першого грудня 1931 року, завдяки вашим невеличким пожертвам ось так виглядає католицька святиня на Кресах. Іменем Христа просимо допожіть нам закінчити вашу власну справу”. І подається рахунок для пожертв](https://thumbor.my.ua/IwCwlz8S6QRp2OYpKctYL6NIrz4=/600x/smart/filters:format(webp)/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F6b1583b9739d28ebda550c5303f6fe09.jpg)
![Стан робіт на 1932 рік](https://thumbor.my.ua/mYOisbAUCsuaT0_QSN5ljUzvdVg=/600x/smart/filters:format(webp)/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F17789695902c19241eb347488273fc46.jpg)
Деякі його параметри певно були б гідні книги архітектурних рекордів того часу. Довжина костелу становила понад 60 метрів, ширина разом з каплицею та основою вежі 43 метри. Головна вежа сягала 72-х метрів заввишки. Висота основної нави (зали) сягала 18-ти метрів. Костел постав на кам’яних фундаментах, цегляний із залізобетонними елементами конструкції.
![Костел з ще недобудованою головною вежею](https://thumbor.my.ua/EsPa6gh8J1PD8Lx_cnL34mYBaZo=/600x/smart/filters:format(webp)/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F3773cfec4b132da09dfccba173441e55.jpg)
![Костел станом на перше грудня 1931 року. У написі на фото – прохання про пожертви і номер рахунку](https://thumbor.my.ua/SThiY-JuQ-3P7oLwCoGgPIMOo0U=/600x/smart/filters:format(webp)/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F786a619e0a421a24e04638608acadb3c.jpg)
Церковний майдан мав площу приблизно 1,65 гектара. Внутрішні стіни та стеля були покриті благородною білою полірованою штукатуркою. На хорах було встановлено орган. Костел міг вмістити до семи тисяч парафіян.
![Фото з соціальних мереж Ковеля](https://thumbor.my.ua/5tjni7BiVIb4Aa_BCtT_sPVTyLU=/600x/smart/filters:format(webp)/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F4167c5acb4264c0718c09d8fcf2ae8cb.jpg)
Рівненська професорка архітектури Ольга Михайлишин у статті “Архітектура костелу в Ковелі як втілення ідеї національного стилю архітектора Стефана Шиллєра” (“Архітектурна спадщина Волині”, зб. наук. праць / НУВГП, Рівне, 2008 рік) писала:
“В образі костелу вдало поєднані неоготичні та необарокові елементи. Асиметрично вирішена брила храму – це нескінченний рух об’ємів навколо високого масиву головного нефу: низьких, накритих розвиненими дахами бічних нефів, що прориваються назовні критими ґаночками масивних галерей і входів, ярусних гранчастих башт, башточок і каплиць з різноманітними варіантами завершень. Бароковий рух фасаду виразно підкреслює вертикаль триярусної башти над південним входом у храм, завершеної бароковим “шоломом”-куполом вишуканого силуету, обрамленим посередині висоти чотирма граційними башточками, що є яскравим свідченням зв’язку з архітектурною традицією храмового народного будівництва. Розширення стін до основи костелу, наявність контрфорсів, облицювання їх тесаними гранітними блоками, масивний черепичний дах над цегляними стінами посилюють загальне враження монументальності”.
![Діючий костел, 1935 рік](https://thumbor.my.ua/KX9MCr2E55_JVegG7aBtbmyEoj0=/600x/smart/filters:format(webp)/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F7a4f88369738b2f68e4979ef9a8ebcae.jpg)
“На символіці обраних для будівлі святині форм і стилю наголошувала і тодішня преса, підтверджуючи велике ідеологічне значення будівництва ковельського костелу. Так, в газеті “Католицьке життя” зазначалось: “Виразом духу кресів” є неоготичний стиль, що є втіленням західної культури, окрім близькості східних зразків. Надвіслянська готика підкреслює польський характер, а вежі храму у вигляді оборонних башт символізують твердиню і є пам’ятником полеглим польським солдатам”, – йшлося у статті Ольги Михайлишин.
![Підпис унизу листівки: “Костел-пам’ятник у Ковелі на Волині. На головній вежі бракує верхівки, оскільки не вистачає коштів на її завершення”](https://thumbor.my.ua/E9pQSlrEw9eOCNB8qOrhC5Nw4LI=/600x/smart/filters:format(webp)/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2Fbcb024f7eedcdd2d2f7ed376af0e2b88.jpg)
![Ще одна листівка, на якій зазначається, що внутрішні роботи не закінчені через брак коштів. Подібні листівки випускав Комітет з будівництва костелу, аби їх могли придбавати і вносити пожертви (див. наступне фото)](https://thumbor.my.ua/v85DoAgVZHsZ2urkBuDdl6kr9MU=/600x/smart/filters:format(webp)/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F7d2629ecc97d6b501b19bcd295a9a9be.jpg)
Коротке життя храму-пам‘ятника
Монументальна споруда, зводили яку майже 15 років, і на яку витратили шалену кількість коштів, так і не була остаточно завершена до початку Другої світової війни. Однак навіть у такому незавершеному вигляді унікальний костел у Ковелі приваблював не лише прихожан, а й численних туристів краю. На екскурсію до костелу привозили й дітей з усього Ковельського повіту, причому, незалежно від віросповідання.
![Навіть ще незавершений храм вражав своєю монументальністю](https://thumbor.my.ua/Ro1V-yTpp4II02Jh-WdFp-eZ5dM=/600x/smart/filters:format(webp)/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2Fd6e1c42870910fd5477b2421527569dd.jpg)
У 1939-1944 роках костел був діючим. Ані “совєти”, ані німці богослужіння не забороняли. Мешканці ховалися в храмі під час обстрілів і бомбардувань.
А шостого липня 1944 року, в день зайняття Ковеля радянськими військами, костел, уже понівечений внаслідок артилерійських обстрілів та бомбардувань, був дуже сильно зруйнований. За версією місцевих краєзнавців, головна костельна вежа була висаджена в повітря німецькими окупантами, щоб позбавити війська червоної армії вдалого спостережного пункту.
![Руїни костелу, фото з соцмереж](https://thumbor.my.ua/36nsgNW8781gpXbl36OmruMcNEU=/600x/smart/filters:format(webp)/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2Fc34adb8e326d567601a8bade009d4bcb.jpg)
У 1945 році руїни монументальної споруди костелу-пам’ятника розібрали. Будівельний матеріал, як стверджують ковельські краєзнавці, використали для ремонту і добудови тюрми НКВС. А на розчищеному місці, де не залишилося бодай сліду колишнього величного храму, постав стадіон.
Так завершилась історія унікального архітектурного шедевру, який міг би бути туристичною родзинкою сучасної Волині. І нині лише старі фотографії, дбайливо збережені в польських архівах та приватних колекціях, дають можливість оцінити усю велич і красу знищеної святині.
Світлана КАЛЬКО
Джерело: РівнеРетроРитм
![loader](/files/images/preloader.gif)