Про "Західну Україну" і чому мене ця фраза забембала
Про "Західну Україну" і чому мене ця фраза забембала

Про "Західну Україну" і чому мене ця фраза забембала

Ну, частково це навіть могло звучати нормально і коректно. Є Захід, Схід, Центр, Південь. Кажуть же про Північ і Південь Італії, наприклад. Є прогноз погоди, в якому країна ділиться на частини. Або описуються якісь особливості, ті ж кліматичні. На Півдні краще ростуть кавуни, а на Півночі — картопля. Ну, на кшталт такого.

Але у стосунку до фрази "Західна Україна" так зазвичай не працює. Бо це такий зросійщений конструкт, який позначає щось однорідне, особливе й окреме, не наше.

Читайте також:Молодь стала пишатися родинними діалектами

Наприклад, коли мене запитували, коли я збираюся їхати додому, то казали: "Когда ти на Западную?". Я на початках навіть не розуміла: вот, а фак. Яку ще нахрін Западную? Я їду в Сарни, а не в тур по "Западній". 

Водночас, у Сарнах мене ніколи в житті не запитували: "Коли ти їдеш на Східну?". Бо такого взагалі немає. Я навчалася і їхала конкретно в Запоріжжя. Хтось до нас приїздив конкретно з Харкова. Або ми їхали відпочивати в Одесу. Не в Південну. 

Існує лише якась Західна. У свідомості багатьох людей це було щось єдине. Хоча Рівненщина відрізняється від сусідньої Львівщини так само, як від далекої Дніпропетровщини. Як Тернопільщина від Закарпаття чи Буковини. 

Понад те — багато людей, принаймні у нас на півночі Рівненщини, взагалі не зараховували себе до західняків. А до полішуків. А західняки — то вже львівʼяни чи франківці. І тут, до речі, теж проявлялася зросійщеність, бо нерідко в таких рефлексіях читалося "вони більші українці, які більше дбають про культуру і традиції". І це, до речі, великою мірою було так. 

Колись, памʼятаю, на уроці української мови вчителька почала розповідати, як українською правильно називати громадянку Німеччини. Але згадала, що у класі є хлопець, батьки якого з Львівщини, тому він точно має знати й зараз усім нам розкаже, що "німкеня". 

Від львівʼян часто чула: "А шо це у вас за російський акцент?". І "А, ви з Рівненщини. То вже більше до Білорусі".

Читайте також:Українські діалекти: чи є галицизми "спольщеною святою говіркою"

У моїй свідомості кожне місто і кожен регіон по-своєму особливий. Харків зовсім не такий, як Дніпро. Бо в першому я люблю гуляти й ходити в театр, а в другому завжди маю офігєнний шопінг. Ну, і гуляти теж. Одеса — це взагалі безумовна любов, попри купи сміття біля Привозу. 

Тернопіль — величезне красиве озеро і класно оформлені вітрини в центрі міста (а це геть не дрібниці. Чернівці — прекрасні ресторани та погані дороги (і те, й інше у моєму оточенні давно вже мемне). А ще — дуже ввічливі водії, які вас пропустять значно частіше, ніж в інших містах. У Франківськ треба їхати на два тижні, просто аби щовечора ходити в їхній театр, один з найкращих в країні.  

Ви запитаєте: а чого, ти, Лєно, знову вкурвилася? Хто тебе знову покусав? 

А я і відповім: Знову любимий "95 квартал", Засновники якого — з Кривого Рогу чогось, а не зі Східної.

Панство в березні нам презентує нову комедію "раша гудбай" і твердить, що це буде "прививка від руського миру. Що просто максимально іронічно.

Бо чого раптом "руській мір", якщо він "русскій"? Чи "кварталівці" мають щось проти Русі?

В описанні сказано, що головна героїня  "через непередбачувані обставини потрапляє на захід України". Хоча в трейлері вона потрапляє конкретно в Ужгород. 

Читайте також: Не тільки "Квартал-95", а й "Дизель-шоу"

Я думаю, що Ужгород — місто достатньо красиве і цікаве, аби заслуговувати на більшу субʼєктність. Там у центрі люди не склять балкони (принаймні я не бачила), лише це заслуговує на усіляку увагу. 

Згадайте тепер американські фільми. Там постійно наголошується на містах, в яких живуть головні герої. І ці міста нерідко самі є героями фільмів чи серіалів. Ми бачимо особливості Чикаго, Лос-Анджелеса, Маямі, Нью-Йорка. Не дивина, коли вони навіть у назви стрічок виносяться: "Рятувальники Малібу", "Таємниці Лос-Анджелеса". 

А, ну да, про Північ-Південь США ви можете теж почути. У "Звіяних вітром". Там не лише про дівчину, яка може зі штор пошити круту сукню, але і про громадянську війну у США, якщо памʼятаєте. 

Тому я б закликала дати спокій тій Западній і бачити кожне місто, кожну область як щось особливе, що має своє обличчя. Особливо у масовій культурі, яка має величезне значення і вплив.

Та, боюся, що від "95 кварталу", який збирається комусь давати якісь прививки, очікувати в цьому сенсі чогось хорошого не варто. Памʼятаєте скандал із Сіськадовськом? Уся ж справа була в тім, що автори тих жартів взагалі не розбиралися, що то за Скадовськ. Просто назву можна постібати. Вони навіть не знали, де воно розташоване, зокрема під окупацією.

Те саме і зі скандальною серіальною "дівчиною з Коломиї". Коли автори навіть у Вікіпедію не глянули, аби зрозуміти, що це за місто і що це місто взагалі. А не село. Якась Западная просто.

Бо у наших серіалах Западная вічно була як окремий персонаж, обовʼязково архаїчний, екзотизований та карнавальний. 

Але є і хороше. В трейлері "раша гудбай" головну героїню, яка з Горлівки потрапляє в Ужгород, прямо на вокзалі не зустрічають люди у віночках. І стоять автобуси й таксі, а не брички з волами та кіньми. Я вважаю, що це перемога і прогрес.

Джерело

Про автораЛєна Чиченіна – журналістка.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.



Источник материала
loader