Юрій Руф: третя річниця загибелі поета і воїна 24-ї ОМБр, який боровся словом і зброєю

Про оборонця України словом і зброєю згадує "Еспресо.Захід"

Початок шляху: як народжувався поет і борець

Юрій Руф (Юрій Дадак) народився 26 вересня 1980 року в Бережанах на Тернопільщині у сім'ї науковця Романа Дадака. Проте основні роки свого зростання провів у Львові – закінчив Львівський ліцей № 93 та опісля навчався у Національному лісотехнічному університеті України, де здобув диплом інженера-технолога. Проте сферу освіти після того не полишив: 2008 року захистив дисертацію і став кандидатом технічних наук. Був доцентом кафедри технологій лісопиляння, столярних і дерев'яних будівельних виробів.

Тим часом поезією зацікавився ще у юному віці – почав писати вірші, коли йому було 14 років. А свій псевдонім – Юрій Руф – обрав у 2011 році, коли готував до друку збірку "Багряна лірика", яка була видана вже 2012 року. Після неї на світ з'явилися "Час Революції" (2014 року) та "На зламі епох" (2015 року), яка присвячена воїнам нової російсько-української війни.

Того ж 2015 року майбутній захисник заснував ГО "Літературно-просвітницький проєкт "Дух нації"". Він також був і одним з ідеологів українського наступального націоналізму та мілітарної rock-сцени. А от до більшості української поезії Юрій Руф ставився критично: вважав, що українців там надто часто зображують бідними й згорьованими. Тому своєю творчістю намагався пропагувати патріотизм, застосовуючи зокрема і войовничу містерію. 

Окрім того, встигав він теж випускати український концептуальний одяг під брендом "Ґwear". 

Не оминав у своїй письменницькій роботі й молодших читачів. У 2018 році вийшла ілюстрована книжка "Казковик", яка вкладалася в його концепцію проактивної педагогічної роботи з юнацтвом і розповідала дітям про українських міфічних героїв. Власне, сам Юрій Руф витрачав багато часу на виступи перед підлітками як у школах, так і вишкільних таборах різноманітних націоналістичних формацій.

Останньою перед початком повномасштабного російського вторгнення вийшла його книжка "Ваніль чи сталь?!", яку серед інших сьогодні можна знайти у книгарнях.

Фото: Юрій Руф/Facebook

Юрій Руф – воїн 24-ї королівської бригади

У перші дні початку російського повномасштабного Юрій Руф добровольцем пішов боронити Україну від загарбників. Став стрільцем 24-ї окремої механізованої бригади імені Короля Данила. У складі королівської бригади він воював на Луганщині.

Проте 1 квітня 2022 року захисник загинув від ворожого мінометного обстрілу. А 9 квітня Юрія Руфа поховали на Личаківському цвинтарі.

"Він був успішною людиною. Бізнесмен, науковець, спортсмен, сім'янин. І міг би спокійно насолоджуватись цим успіхом і сімейним спокоєм. Але в його голові була сформована чітка конструкція того, що не можна почувати себе комфортно будучи частиною репресованої нації. Нації, яка потребує лікування від національної амнезії", – написав про друга у третю річницю його загибелі ветеран Антон Петрівський.

Антон Петрівський також опублікував відео із перших днів війни, на якому тоді двоє бійців 24-ки – Юрій Руф та Юрій Олійник (загинув 23 березня 2022) передавали символічні вітання побратимам із 80-ї ОДШБр.

 

Після загибелі враження, які під час боїв записував воїн, його батьки знайшли у телефоні. Свої нотатки він записував з першого дня перебування на лінії фронту. 

"Разом з Юрою нам привезли і його телефон, – розповідала мама воїна Надія Дадак. – Він був трохи побитий, але інформацію на ньому вдалося відновити. Для нас ці нотатки дуже важливі, тому що ми, коли переглянули ці записи, отримали для себе багато відповідей. Ми до нього приходили, питали, як так сталося, і саме із записів ми все зрозуміли". 

Сьогодні у Львові іменем Юрія Руфа названа вулиця, а також планують назвати на його честь спортивну школу на Сихові. Його пам'ять вшановують, збираючись на спільні вечори, а його книжки читають дорослі та діти.