/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F193%2F52daafcb6b2f0515e991eb3a7ae79ed5.jpg)
У Львові вшанували полеглу у війні молодь та захисників особливою музикою
Про вечір розповідає кореспондентка "Еспресо.Захід" Андріана Стахів.
Цей вечір присвятили 11 молодим людям, які так і не встигли домріяти свої мрії, проте мали високі цінності, активну позицію та ніколи не залишалися осторонь від важливих для країни подій. Тарас Матвіїв, Ірина Цибух, Дмитро Пащук, Богдан Кріль, Максим Василишин, Микола Забавчук, Орест Рись, Дмитро Сливка, Артемій Димид, Ростислав Шийко та Ярина Базилевич – ті, кого згадували піснею та думкою.
Композицію для кожного і кожної підбирали рідні й друзі, узгоджували виконання і різні деталі, аби обране якнайкраще відображало світ людини, про яку промовляють слова.
Фото: Андріана Стахів
Перед входом до Гарнізонного храму святих Петра і Павла, який вчергове став на цей час осередком пам'яті, хоч і в незвичному форматі, можна прочитати історію кожного з героїв вечора. Її ж розповідають перед тим, як виконати композицію.
Разом із оркестром на сцену цього вечора вийшли Міша Правильний, Женя Галич (O.TORVALD), Марина Круть, Павло Гоц і Ярослав Яровенко (NAZVA), Саша Буль, renie cares, Юля Юріна, YARMAK, Вʼячеслав Дрофа (OTOY), Катерина Павленко (Go A), Михайло Лундін (Брати Гадюкіни).
"Ми сьогодні співаємо пісню, присвячену Гармашу, Дмитру Пащуку. Це дуже наш добрий друг, співорганізатор весілля нашого з дружиною, хресний моєї собаки. Я не міг не долучитися. Просто це було неможливо. Сьогодні пісня про нього, вона так і називається "Гармашу". І все, тут не можна щось сказати, що ми могли чи не могли долучитися, хотіли чи не хотіли. Це так має бути і кінець, крапка", – ділиться учасник гурту NAZVA Павло Гоц.
Фото: Андріана Стахів
Музикант переконаний, що пам'ять важливо берегти вже сьогодні, і такі заходи дуже потрібні. А пісня, яку вони виконують точно сподобалася б тому, кому присвячена.
У вщент заповненому залі багато рідних та друзів молодих людей, чиє життя забрали окупанти. Зокрема це і мама Тараса Матвіїва – Валентина Матвіїв. Тарас загинув, боронячи Україну під час АТО, того дня він врятував побратимів, але віддав своє життя.
"Я подивилася на всіх хлопців і дівчат, яких сьогодні вшановуємо, і зрозуміла для себе, що поміж усіх Тарас єдиний буде сьогодні згадуватися, хто загинув до повномасштабної війни. Очевидно, це дуже важливо дати людям такий меседж, такий посил, що війна у нас триває не з 2022 року, а з 2014 року і власне, оці перші хлопці, дівчата, які йшли на захист України, вони дали можливість іншим підготувати себе до військової звитяги і десь навчитися, можливо, військовому ремеслу. І стати до лав, щоб замінити тих, хто впав або був поранений. І це теж дуже важливо", – наголошує вона.
Фото: Андріана Стахів
Валентина Матвіїв пригадує, коли готувався вечір, все ніяк не могла обрати пісню. Зізнається, що спочатку розгубилася, проте потім на думку прийшов один твір Тараса, який називається "Метро".
"Він його написав ще в часі, коли працював у Києві, і там є такі слова "я виходжу з метро, вмикаю навушники і слухаю Боба Ділана і його "Стукіт у браму раю"". І я швиденько знайшла цю пісню і точно згадала, як часто він її слухав і знайшла пізніше кавер українською і це було на розрив серця і однозначно більше варіантів не було", – ділиться мати воїна.
Як переконані учасники вечора пам'яті та його організатори, такий формат заходу є важливим та потрібним, адже ці пісні стали свого роду реквіємом, вони допомагають нагадувати і говорити про тих, кого Україна втрачає на своєму шляху боротьби і хто міг ще так багато зробити.
