/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2Fa49856ff4859bf64cb87ff8da48eb8fc.jpg)
Крізь міліцейські кордони до національних гасел: Неофіційний Першотравень 1989 у Львові
1989 рік став справді переломним у суспільно-політичному житті України та у свідомості її громадян. Започатковані Михайлом Горбачовим процеси “перебудови” та “гласності” відкрили шпарину в тоталітарній радянській системі, дозволивши зародитися паросткам національного відродження. Львів, традиційно відомий своїми опозиційними настроями, опинився на вістрі цих змін. Підвалини радянської влади почали тріщати: люди, позбуваючись багаторічного страху перед всесильною системою контролю та примусу, дедалі сміливіше відкрито проголошували свої погляди.
Традиційна першотравнева демонстрація, на яку львівська комуністична влада десятиліттями “добровільно-примусово” організовувала працівників підприємств, у 1989 році набула абсолютно нового, несанкціонованого виміру. Вона стала останньою офіційною першотравневою демонстрацією в історії міста саме завдяки сміливості, ініціативності та патріотизму львів’ян, які перетворили обов’язковий радянський захід на маніфестацію національного протесту.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F3a53366cf86a191c91d6fff254b64767.jpg)
В умовах зростання національної свідомості та формування незалежних громадських організацій, національно-демократичні сили – щойно створений Народний Рух України за перебудову (РУХ), Товариство української мови ім. Т. Шевченка, Українська Гельсінська Спілка (УГС, яка діяла фактично як прото-партія) – вирішили не ігнорувати офіційний захід, а взяти в ньому участь, щоб голосно та відкрито задекларувати свої гасла, ідеї та національну символіку. Це був свідомий ризик, адже публічна демонстрація синьо-жовтих прапорів та національних гасел все ще була під суворою забороною і могла призвести до репресій.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F6bd742233f82b8f4d156034e46e87c36.jpg)
Колона прихильників національних змін почала формуватися на вул. Городоцькій біля церкви Св. Ольги та Єлизавети, що стало символічним кроком – збір біля храму підкреслював духовний аспект боротьби. Далі колона рушила вниз до центру.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2Fa1ded43b341b7e655138a7510a30f385.jpg)
На перших кадрах світлин Богдана Гладуна якраз зафіксовано момент, коли колона минула вул. Я. Мудрого. Одразу впадає в око (або: Привертає увагу) абсолютно разючий, відмінний від офіційного зміст та стиль плакатів і транспарантів, що несли учасники цієї альтернативної ходи.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F00971b263e0e3b08950da3c6beca4a0d.jpg)
Поруч із стандартними червоними прапорами та портретами Леніна з’явилися гасла, які ще недавно було страшно навіть вимовити вголос. Серед них були заклики до справжніх демократичних свобод: “Загальне пряме виборче право”, “Свобода друку, страйків, віросповідань”. Лунали програмні національні вимоги: “Без мови немає народу” (підкреслюючи значення української мови, яка пригнічувалася в СРСР), “Українській мові – державний статус!”. Були гасла, що виражали національно-визвольні прагнення: “Україно, вставай зі сну! Хай живе НРУ!”.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F45f57918eccdfc4e06a91bbc1e2baad7.jpg)
Особливо сміливими були заклики, пов’язані з відновленням ліквідованої радянською владою Української Греко-католицької Церкви: “Волю українській Греко-католицькій Церкві”, та вимоги звільнення політв’язнів, таких як “Свободу Івану Гелю!”. (Див. фото 01-09).
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F74145a4446706e70431ab2acfc9a2e9e.jpg)
Варто зазначити, що цього року Великдень припав саме на 1 травня, що додало події особливого духовного виміру. Тому абсолютно доречним і глибоко символічним виявився транспарант “Христос Воскрес!”, який порушував атеїстичну доктрину радянського свята.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F112fba14fa79c6eebe0dbb634e4e7c06.jpg)
Незважаючи на формальну “дозволеність” демонстрації, поява національної символіки та антисистемних гасел викликала паніку в місцевої влади та правоохоронних органів. Далі на світлинах Богдана Гладуна бачимо, як колону зупинила міліція нижче церкви Св. Анни.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2Ff3827b45ecac01d267ece8d100bae8c7.jpg)
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F256e2d5ee021ee6597c20f4070587625.jpg)
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F061de9a0c133d3e13ef6073f2990fa2f.jpg)
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F9b1e67ba3f9b8936700bc221d62636bb.jpg)
Вулицю було оперативно перегороджено вантажними автомобілями, які, однак, учасники ходи швидко використали як імпровізовану трибуну для позапланового мітингу, демонструючи не лише сміливість, але й винахідливість.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F27ffcc30801c4f71a53ffea2d395688a.jpg)
На одному з кадрів (фото 15) – надзвичайно промовисте поєднання, символ перехідної доби: на кабіні вантажівки поруч стоять люди з образами Ісуса Христа і Божої Матері, позаду них майорить синьо-жовтий національний стяг, а поруч – літній чоловік, що за звичкою або інерцією розмахує червоним радянським прапором із серпом і молотом. Це яскрава ілюстрація зіткнення епох та світоглядів.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2Fd62bf0c187a1fd7ff4bd5edd4a213ced.jpg)
Активну участь у демонстрації брали прихильники Івана Драча, відомого поета та громадського діяча, який став одним із засновників Народного Руху. Багато людей несли транспаранти “Львів за Драча”, який був кандидатом у депутати до Верховної Ради СРСР. Саме в цей період тривав процес висування та реєстрації кандидатів, і львівська комуністична влада, побоюючись популярності демократичного кандидата, всіляко блокувала реєстрацію Івана Драча. Ця ситуація викликала багатоденний мітинг біля львівської ратуші, який став важливою репетицією та додатково згуртував і мотивував львів’ян до участі в першотравневій акції.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F576839a4561986492cd9cef1f9b984d2.jpg)
Незважаючи на спроби міліції розігнати колону та застосування сили, зрештою учасникам вдалося прорватися через кілька міліцейських кордонів. Вони пройшли з національною символікою та своїми сміливими гаслами повз офіційну трибуну представників влади, тим самим відкрито кинувши виклик системі та продемонструвавши зростаючу силу національно-демократичного руху.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2Fad18eabe9050bcca902b3fa9b0c3bee3.jpg)
Цей день став важливим кроком на шляху до незалежності України, показавши як готовність людей до відкритого протесту, так і неспроможність радянської влади повністю контролювати ситуацію.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F65a11d4fd341aad0d2bc276e53b737fa.jpg)
Висловлюємо велику подяку учаснику цих історичних подій Богдану Гладуну, який не лише був свідком, але й зафіксував та зберіг ці надзвичайно цінні фотокадри для історії, давши нам можливість побачити той синьо-жовтий першотравень на власні очі.
Ігор ТКАЧИК
