/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F193%2Faa2e365837cce2740f5f2c28a81770ef.jpg)
Грошей, які вкладаються в українську культуру, ніколи не було достатньо, - гендиректорка Мистецького арсеналу Островська-Люта
Про це заявила культурологиня та генеральна директорка Мистецького арсеналу Олеся Островська-Люта в інтерв'ю проєкту "Люди змін з Лесею Вакулюк" на Еспресо.
Вона відповіла на питання, чи було б зараз достатньо таких грошей на культуру, якби війни не було.
"Ні, їх ніколи не було достатньо, цих грошей дуже мало. Зараз так само мало, але з'явилось трошки більше міжнародних грошей. За попередні 30 років я пам'ятаю стан голоду як перманентний і само собою зрозумілий стан. Не тільки українська держава вкладала дуже мало грошей в культуру на якомусь найбільш базовому рівні. Хоча тут теж треба віддати належне, що все ж таки багато речей і збереглося", - сказала вона.
На думку культурологині, не було, можливо, дуже бурхливого розвитку в певних сферах.
"Але якщо ми подивимося на українське музейництво, то артефакти колекції належним чином збережені аж до цього моменту, коли їх почали росіяни або бомбардувати, або викрадати. Але весь попередній час зберігалися здебільшого колекції. Може, десь було непрофесійне збереження, десь був особистий недогляд, але систематично все це було збережено. Це теж українська держава, яка робила для культури, але треба розуміти, що дуже часто коштом конкретних людей в інституціях, які залишалися зберігати ці музейні колекції, незалежно від того, чи могли вони прожити на ті гроші, які ми як суспільство їм платили попередні 30 років", - зазначила Островська-Люта.
Вона додала, що є інший бік питання.
"Друга частина – це незалежне фінансування: або бізнесу, або від міжнародних організацій, або від громадських організацій. І ось цього в Україні в попередні 30 років практично не було. Щоб порахувати ці джерела, я думаю, навіть пальців однієї руки було забагато. Були періоди, коли взагалі не було жодних джерел, крім якихось суміжних. До прикладу, що робили люди дуже часто на культурній сцені – пробували робити якийсь проєкт, скажімо, про екологію, куди додавали ще трошки мистецтва", - наголосила культурологиня.
Островська-Люта заявила, що останні років 10, після Революції Гідності, ситуація почала ставати кращою.
"По-перше, український бізнес і меценати, навіть великі олігархи набагато більше почали думати в цьому напрямку. По-друге, з'явився великий такий ченджмейкер, – Український культурний фонд. Це надзвичайно важлива інституція. Навіть не маючи гігантських ресурсів, вона мала дуже великий вплив. Або, скажімо, з'явилися такі системні інституції, як Український інститут, який зв'язує українську культуру зі світовою сценою. А з початком великої війни теж з'явилася якась кількість міжнародних ресурсів на порятунок. Не йдеться про розвиток, не йдеться про те, що раптом всім стало чудово, але якщо порівнювати ось просто самі голі об'єми, так би мовити, то вони тут додалися. Йдеться про речі, яких би ми краще не мали: про евакуацію, реставрацію знищеного", - підсумувала вона.
