/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F2be879b9f04a6beac96588e51082695b.jpg)
Історичні проходи по Львові. Рецензія 1932 року
У 1932 році у Львові було видано історико-краєзнавчу працю видатного українського вченого, академіка Івана Крип’якевича “Історичні проходи по Львові”, яка і дотепер залишається надзвичайно актуальною та є у вжитку кожного екскурсовода Львова. У книжці-путівнику розповідається про цікаві факти з історії міста, про його історичні й архітектурно-мистецькі пам’ятки, а також описано повсякденне життя львів’ян. Ця праця вважається однією з найкращих книжок про славне місто Лева.
У 1991 (видавництво “Каменяр”), 2007 та 2009 роках (видавництво “Апріорі”) з доповненнями та новими ілюстраціями праця історика була перевидана. Але що ж про неї писали в часі першого видання. З рецензією на цю книжку, авторства українського громадського діяча в Галичині, редактора низки українськомовних видань Івана Німчука, що була опублікована у часописі “Діло” (№ 121 від 03.06.1932р.) ми і хочемо познайомити сьогодні наших читачів. Правопис тексту залишаємо оригінальним.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F0ea6ecc89b8899aa042b2faefb8c880c.jpg)
Про давній Львів.
Іван Крипякевич: ІСТОРИЧНІ ПРОХОДИ ПО ЛЬВОВІ. (З багатьома ілюстраціями). Накладом Товариства «Просвіта» у Львові. Львів, 1932. Стор. 165
Кожну нову появу з ділянки краєзнавства чи так зв. реґіональної літератури можна у нас лиш щиро повитати. Зокрема кожну публікацію, присвячену історії, культурі й побутові наших міст. Тому з великим вдоволенням беремо до рук нову працю д-ра Івана Крипякевича п. з. «Історичні проходи по Львові», що її кинула па днях «Просвіта» на наш книжковий ринок.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2Ff74445b769e0ce00588579710f2c2b17.jpg)
Говорити нашим читачам про вагу таких публікацій не приходиться. Про це була вже у нас нераз мова, і це розуміє, думаємо, гаразд кожний тямучий українець. На превеликий жаль, така реґіональна література у нас щойно родиться, тоді коли в інших народів можна подибати прегарні описи-моноґрафії не тільки поодиноких міст і містечок, а навіть дрібних сіл та осель. І треба собі сказати, що як довго ми самі не візьмемося за цю працю, як довго не виповнимо істнуючої здавна прогалини своїм рідним змістом, так довго наш загал блукатиме в темряві щодо найістотніших моментів української історії, так довго наше молоде покоління буде виховуватись під впливом чужих їй змістом публікацій чужих авторів, що освітлюють ріжні події з нашої бувальщини, весь наш вклад у культуру, менше чи більше тенденційно. Словом: як довго не витворимо питомої реґіональної літератури, себто українських монографій наших міст, повітів і взагалі важніших осель, так довго мусітимемо пізнавати їх з чужих джерел і в чужому освітленні.
Дотеперішній стан, себто велике вбожество такої літератури у нас, відбивається дуже сумно на національному вихованні нашого народу. Не знаючи гаразд історії найближчих нам місцевостей чи околиць – не знаємо й нашої загальної історії, не розуміємо багатьох подій і моментів з нашого минулого, не бачимо й не навязуємо дальше тої нитки, яка лучить нас з нашими попередниками впродовж цілої історії нашої Землі. Словом: ходимо наче сліпці – без провідника, без підпори.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2Faf9716f8051456d53647543f055b4644.jpg)
Щож торкається Львова, який відіграв і відіграє таку велику ролю в нашій історії, то тут справа остільки сумніша, що наші сусіди-поляки видали досі цілі десятки поважних наукових моноґрафій і цілі сотні популярних публікацій, присвячених його історії, культурі, поодиноким його будівлям, родам і т. д. і т. д., а ми щойно в останніх роках починаємо дещо ближче цікавитися колишнього столицею наших володарів. Заслугу тут мають у нас головно два автори: М. Голубець, якого провідник по Львові видала перед кількома роками «Червона Калина», і д-р Іван Крипякевич, що поруч інших праць про старий Львів дав нам і обговорювану саме книжку.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2Fd11a7fc992d9bdfdb482454eab525b28.jpg)
«Історичні проходи по Львові» складаються з 12 розділів. Це: 1) Княжий город, 2) Високий Замок, 3) Ринок, 4) Руська вул., 5) Середмістя, 6) Довкола середмістя, 7) Личаків, 8) Галицьке передмістя, 9) Від Полтви до Єзуїтського парку. 10) Св. Юр, Городецьке і Янівське, 11) Церкви княжого Львова, 12) Замарстинів, Клепарів, Голосько, Бруховичі. А в кожному з тих розділів зібрано цілу масу цікавих подробиць і фактів, переплітаних нерідко ширшими описами всяких звичаїв, обрядів та подій, що їх читаємо нині наче яку казку. Дуже добрими прикметами книжки д-ра Крипякевича є її популярний, легкий виклад, а також те, що він при кожній нагоді підносить наш вклад у цілу культуру міста, наші здобутки й досягнення, не забуваючи очевидно подати, серед яких важких зусиль, труднощів, перепон і переслідувань наші предки боронилися перед наступом на їх віру й національність. А вже просто зі зворушенням прочитуємо ті стрічки, в яких змальована довголітня боротьба українського міщанства Львова під проводом Ставропігійського Брацтва проти посягань на його права, на його церкву й народність. Цінною прикметою публікації є також богатий її ілюстраційний матеріял (кількадесять знимок), який безперечно підносить значно вартість тої праці.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F6c3ee4e4566ac8f5ddba51f24eadbc79.jpg)
Очевидно – є в книжці й деякі дрібні недостачі та пропуски, в такій праці зрештою зрозумілі. Так матеріал у деяких розділах розложений не зовсім рівномірно, одні дрібні події описані ширше, а інші, важніші, часами ледви відмічені. За багато теж уваги присвячено деяким памяткам і памятникам польським, а зате сказано замало або зовсім не згадано про деякі памятки українські. М. ін нема в книжці ніякої згадки про церковцю Н. Дому (СС. Василіянок) при вул. Зибликевича, про город Сокола-Батька, про мальовила в церкві Св. Духа пок. арт. Сосенка, про розмалювання каплиці в Дух. Семинарії пок. П. Холодним, про салю Лисенка, про масову присягу на площі св. Юра в березні 1923 р., про передмістя Сиґнівку, яке належить тепер до Львова, про монастир СС. Василіянок при вул. Потоцького, про стару церкву в Кривчичах і перенесену перед двома роками прегарну бойківську церковцю з села Кривки на поля Кривчич-кольонії (церква оо. Студитів) тощо. При згадці про Янівський цвинтар подано, що там лежить понад 200 могил українських стрільців, зам. ок. 1000; при згадці про колюмну Івана з Дуклі перед костелом Бернардинів не зазначено, що напис на тій колюмні історично зовсім невірний.
Одначе всі ті відмічені дрібниці не шкодять зовсім вартости книжки, яка є цінним вкладом у нашу популярну літературу про місто Львів і тому повинна найтися в руках не тільки кожного львовянина, але й кожного українця, що любить старовину і дорожить її памятками Авторові і Видавництву Т-ва «Просвіта», що обдарували нас такою гарною і повчаючою книжкою, належиться щире признання.
Іван НІМЧУК
