/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F0f640f212bac0b5660728867dc7bbb4a.jpg)
Вічний вогонь – Auf Wiedersehen!
Декомунізація і ексгумація могил окупантів Франкового краю 1944-1947 рр. та найновіші дані науково-дослідницької співпраці фахових комунальних установ Львівської обласної ради
Ексгумація і наукове дослідження джерел є нерозривними в перепохованнях такого масштабу «визволителів», які сьогодні вранці також і археологічно підтвердилися в Дрогобичі, а ще раніше у Бориславі та Львові.
На підставі наших давніших наукових досліджень в історіографії, рукописних та фото-альбомних збірок фондів Літературно-меморіального музею Івана Франка КЗ ЛОР «АДІКЗ «Нагуєвичі», а також титанічної парці наших колег археологів КП ЛОР «Доля» маємо станом на 18 вересня 2025 р. достовірні факти про наявність реальних могил окупантів на окупаційному меморіалі «вічний вогонь» в Дрогобичі, про що ми неодноразово наголошували громаді ще з 2011 р.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2Fbab7fd7f0ed571d482fca0d0477305af.jpg)
Як ми повторно констатували у 2022 році, поховання тут дійсно мають бути, адже їх ніколи ніхто не ексгумував, зважаючи на досвід 5-ї колони у місті принаймні до 2022 року, яка ще в 2021 р. коментувала як громаді свої побажання, як саме треба класифікувати питання «Вічного вогню» – «Визволителі чи окупанти?». Епоха комуняк 1970-х, а також, на жаль, їх сумнозвісне повернення в крісла ратуші у 1990-х і 2000-х рр., в часи Незалежності, викликала ностальгію за цими окупантами, які вбивали наших героїв в усіх селах Франкового краю. На жаль чимало кращих учнів цих радянських бюрократів, сьогодні ще можна зустріти на посадах в «культурних» установах регіону.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2Fdfd876dd2bb1f20073067ceb126ca8df.jpg)
Як відомо з 2011 р. наша співпраця із археологами КП ЛОР «Доля» розпочалася із ексгумації жертв репресій на Франковій горі Тептюж, коли під час чергових розкопок давньоруського городища, було паралельно розпочато ексгумацію могил 1941 р. біля Млинок Шкільникових, де також була задіяна фальсифікація з Рук КГБ і Гестапо. В подальшому це були архівні і польові пошуки над похованнями в Дрогобичі, Модричах, Стороні тощо, а також на рівні архівів спільно з науковцем КП ЛОР «Доля» Остапом Козаком.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F1b77b54fd3aff138aa5a287eb48c7953.jpg)
Саме в цей час історик Василь Ільницький оперативно почав публікувати архівні матеріали з архіву КГБ, зокрема щодо поховань окупантів на теренах Дрогобиччини. У 2015 р. появилася його стаття «Фальсифікація радянських втрат у Карпатському краї 1940-х рр.» через увічнення пам’яті загиблих, яка не тільки містить поіменний реєстр усіх хто похований на вічному вогні чи осібних могилах на цвинтарях в Дрогобичі, але й з інших населених пунктів Бронниці, Вороблевич, Бистриці, Винник, Нижніх Гаїв, Дережич, Добрівлян, Колпця, Лішні, Летні, Меденич, Нового Кропивника, Опаки, Опарів, Підбужа, Раневич, Рихтич, Снятинки, Смільної Ступниці, Солонська, Стебника, Східниці, Урожа, Уличного та Нагуєвич (тоді Івана Франка). Ці матеріали стали підставою науковою базою для подальших архівних і польових пошуків.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F946bce3f5cb71ec3d9240904847f44ae.jpg)
Коли у 2017 р. Заповідник «Нагуєвичі» став ключовою логістичною і науковою експедиційною базою для дислокації археологів та дослідників КП ЛОР «Доля» на теренах Дрогобиччини, з’явилися нові важливі результати у пошуку плану поховань загиблих військових в Підбужі, Бориславі, Тюрмі на Стрийській, Нагуєвичах, Стороні та ін.
Скажімо у 2018-2019 рр. нам вдалося віднайти у Відні план військових поховань на парафіяльному цвинтарі в Нагуєвичах поруч із могилами батьків Івана Франка, які були поховані після «Нагуєвицького котла» між січовими стрільцями і 12-ю кінною дивізією генерала Каледіна 6 жовтня 1914 р. Більше того станом на сьогодні вдалося також там розробити проект і збудувати військовий меморіал згідно плану 1917 р.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F03acdc568f55d581b852be346657fc01.jpg)
Згодом команді дослідників вдалося віднайти місце загибелі російського окупанта 1914 р. на гірському хребті на південь від Нагуєвич, який утворений із схилів гори «Замала гора» і гори «Ліс». Саме там було проведену ексгумацію окупанта, який не зміг добратися до окопів січових стрільців. Хай спочивають з Богом, проте на цвинтарі!
Так само, як і під час ексгумації 78-ми жертв Тюрми на Стрийській у 2019 р. супутні артефакти початку ХХ ст. з розкопок зберігаються у спеціалізованому фондосховищі комунальних установ Львівської обласної ради.
В часі теперішньої вересневої експедиції 2025 р. під час наукових консультацій в Будинку літератора, ДІКЗ «Нагуєвичі», яка, як і раніше, є базою для дослідження, проживання і харчування археологів було проведено ряд консультацій та спеціальних досліджень фондосховища КЗ ЛОР «АДІКЗ «Нагуєвичі», адже тут зберігається два невідомі фотоальбоми із супутніми документами «Фотоальбом. Братські могили і індивідуальні могили воїнам ІІ світової війни на території Дрогобицького району» і «Односельчани Івана Франка, які загинули в боротьбі за радянську владу» поховань із колишнього радянського архіву військкомату Перший подарував до фондів, колишнє керівництво дрогобицького військкомату у 2018 р., а другий житель Нагуєвич В. Гром. Ці матеріали містять унікальні фотоматірали про точне розташування радянських могил до і після перебудови у 1960-х і 1970-х рр.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2Fe6a46f849bfa27cb3807cf078030892f.jpg)
Врешті сьогодні в ранці наші колеги натрапили на перші поховання, одне з яких було пошкоджено в часі капарного встановлення меморіалу за проектом 1977 р. авторства О. Федоришина і Р. Сметани. У аматорській інформації з Вікіпедії кладовище «містить 15 братських могил і 3 індивідуальні могили радянських воїнів; пам., скульптор В.Борисенко, архітектори О.Федоришин, Р.Сметана, (1977р, граніт, мармур. крихта), пам’ятка культурної спадщини України». Ще в 1973 р. за розпорядженням тодішнього міського голови Дрогобича, комуніста Григорія Бульби та погодженням першого секретаря міському партії комуніста Барібана, разом із архітектором комуністом Петром Сметаною ми приступили до створення меморіального комплексу. До речі в архіві виконкому Дрогобицької міської ради має досі зберігатися детальний план могил цих часів, який використовували будівельники і архітектори у 1970-х рр. Чи зберігся досі треба з’ясовувати.
Щоправда, як і в оригінальних даних реєстрів КГБ, так і в альбомах з фондів Музею Франка в Нагуєвичах, а також у документах 1970-х р. міського архіву було чимало фальсифікацій, зокрема про кількість загиблих, їх причини та час поховання чи доховань в пізніші роки, адже значна їх кількість була вбита захисниками Франкового краю з лав УПА. На сьогодні добре відомо, що більшість з них загинула від українських куль УПА, які боронили Франковий край у 1944 – 1947 рр., проте явно не під час так званого «визволення», як зазначалося в реєстрах 1944-1945 рр. мИНИСТЕРСТВА ОБОРОНЫ СССР ДРОГОБЫЧСКОГО ОБЪЕДИНЕННОГО ГОРВОЕНКОМАТА КГБ буквально для кожної могили.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F59983c9fcebafd8b7f92a5d334089cd7.jpg)
Отже, якщо на вічному вогні 19 вересня 2025 р. маємо знайдені кілька поховань вздовж південно-західної стіни меморіалу, то насправді їх має бути поіменно значно більше, а саме 137 окупантів, оскільки чітка загальна кількість в реєстрі 1944-1945 рр. КГБ становить 137 чоловік, а самих могил у документах зафіксовано документально 19. При цьому до окремих із цих 19 могил дуже багато доховували по кілька осіб в різний час до 1947 р. включно, які таким чином ставали попросту «братськими могилами» від куль УПА, так само, як це сьогодні удається із рашистами від куль Збройних сил України.
На той час це була спеціально відведена територія на незабудованій частині Лішнянського передмістя Дрогобича (дивіться план міста 1935 р.). Цю землю радянська влада відвела, між будинками і віллами ХІХ – першої половини ХХ ст., що знаходилися на ключі рогу розі вулиць Івана Франка і Самбірської, для так званої меморіальній площі ім. полковника Петра Ігоровича Давиденка «по улице Самборской», який нібито загинув в Карпатах «визволяючи» нас з Вами, і якому «визволителі» поставили спеціальний пам’ятник.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2Ff1e79d35596f879a13fc55694d5e205e.jpg)
Між 1960 і 1964 роками на площі із могилами окупантів було створено меморіал. Надмогильні пам’ятники різної конусної форми з вигравійованими прізвищами полеглих, які розташувались півколом. У центрі меморіалу встановили дві скульптури: першу – камінь із п’ятикутною зіркою та пам’ятною табличкою, другу – скульптуру пораненого радянського солдата, який тримає прапор. Перед другою скульптурою розмістили вічний вогонь. Згідно музейних документів, вздовж алеї, яка вела позаду самого першого пам’ятника «вічний вогонь з радянським солдатом, що лівою рукою піднімав вгору окупаційний прапор» були також і окремі ідеологічні таблиці. Сама ж алея була викладена вкраденою окупантами з інших дільниць міста, тесаною кам’яною білою бруківкою (30х30 см) часів бургомістра Раймунда Яроша. Ця алея вела «прохожих» до могил окупантів. Так званий «вічний вогонь» № 2 проекту 1973-1977 рр. до 2022 року був на тому ж місці, що й у 1944 – 1945 рр. на так званому «братському цвинтарі» площі ім. П.І. Давиденка.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F9ef803cf033e7d00e5a901987151c321.jpg)
За неофіційною версією, після того, як, дружина геренерал-майора Васильєва Івана Васильовича під патронатом КГБ таємно вивезла труп чоловіка з могили (на глибині 2 м), що стояла на південній дільниці площі ім. леніна наперед вікон нашої славної ратуші, гармату, яку запроторили у 1944 р. над «трупом» генерального майора окупантів Франкового краю. Цілком можливо, що кістяк Івана вивезли на болота у москву, але ж якщо його наші колеги все таки знайдуть, то буде велике чудо, яке можна буде мабуть і сьогодні використати для обміну. Якщо ж тут не буде його могили і ще одного лейтенанта Руцина, який був похований на міському кладовищі Дрогобича, то цифра похованих становитиме не 137, а 135 окупантів. Як відомо , гармата простояла джо 1990-х, коли її одразу перевезли на площу Давденка по вул. Самбірській і написали, що ця гармата є пам’ятником тому ж самому Васильєву.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F5b5eaa41fa722c621601e35b193e697c.jpg)
Щодо статистики можливої кількості, то час покаже. Хоча на те вона й археологія, – наука дуже не проста, методи, якої окупанти могли використати так само і в радянський час для фальсифікації числа «визволителів», знатних з яких могли таємно ексгумовувати їхні родичі, також знатні комуністи. Згідно усних тверджень Остапа Федоришина у 1973-1977 рр. на території меморіалу проводили розкопки і прихильники ліквідації меморіалу згодом стверджували, що під час його реконструкції було проведено ексгумацію поховань, через що статус ділянки як кладовища ставиться ними під сумнів. Однак жодних документальних чи інших доказів на підтвердження цих тверджень немає. За О. Федришином: в той час «було кілька індивідуальних могил – на похованні одного із вищих чинів стояв великий камінь із викарбуваним написом, а решта переважно були братські могили. Із міськвиконкому ми отримали кількість могил та план їх розташування. Пам’ятаю, що якісь розкопки там велися, навіть бачив одну труну. Пам’ятаю, що ці роботи велися за погодженням санепідемстанції. Але чи були якісь перезахоронення, не знаю».
Час покаже, База в Нагуєвичах і розкопки в Дрогобичі триватимуть як мінімум 2 тижні.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F795c65c263d02dbf7812ba94fbd64c18.jpg)
П.с. серед перших знахідок є розрубаний кістяк окупанта, який пошкодили в 1970-х р. при будівництві, ще декілька, і чимало супровідних знахідок, зокрема саперна лопата, кований цвях з епохи Якова Франка і фрагменти кахлів ,які так само, як і артефакти з Тюрми на Стрийській реєструються для зберігання у спеціальному фондосховищі фахових установ Львівської обласної ради.
Будьмо дужі, адже не личить давнім родам галицьких бояр ходити по кістках окупантів з московських боліт.
Далі буде!
Богдан ЛАЗОРАК
18.09.2025 р.
Вибрана література:
- Фонди ЛММІФ ДІКЗ «Нагуєвичі». – Спр.6047. – Група Запр-ф. – Інв. № 1716. – 57 арк.
- Фонди ЛММІФ ДІКЗ «Нагуєвичі». – Спр.16660. – Група Запр-ф. – Інв. № 3700. – 23 арк.
- Лазорак Б., Онищук Я. НКВС чи ГЕСТАПО?: масове вбивство цивільного населення на горі Тептюж біля Млинок Шкільникових у липні 1941 р. та суперечливі джерельні свідчення // Дрогобицький краєзнавчий збірник. – 2015. – Вип. Спец.вип.2. – С. 187-198.
- Ільницький В. Фальсифікація радянських втрат у Карпатському краї 1940-х рр. через увічнення пам’яті загиблих / В. Ільницький // Дрогобицький краєзнавчий збірник. – 2015. – Вип. Спец.вип.2. – С. 418-434, 447-450.
- Державний архів Львівської області. – Ф. П-5001. – Оп. 2. – Спр. 51. – Арк. 13 – 13зв.
- Галузевий державний архів Служби безпеки України. – Ф. 2-Н. – Оп. 55. – Спр. 5. – Т. 4.
– Арк. 407.
- Чопик В. Визволителі чи окупанти? Хто похоронений на «Вічному вогні» в Дрогобичі // Медіа Дрогобиччина. – 11 серпня 2021. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://drogmedia.net.ua/2021/08/11/vy-zvoly-teli-chy-okupanty-hto-pohoroneny-j-na-vichnomu-vogni-v-drogoby-chi/
- Бодняк О. У Дрогобичі зносять радянський меморіал «Вічний вогонь». – 20 квітня 2022. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zaxid.net/u_drogobichi_znesut_vichniy_vogon_ale_mogili_nkvdistiv_zalishat_n1541404
