/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F5f7b0f57993e491b7b534c03a0b26ce0.jpg)
Архітектори міста Стрия. Мечислав Січковський
В архітектурному дискурсі досі залишається недостатньо висвітленою тема внеску локальних інженерів-архітекторів у розвиток міст та культурної спадщини Галичини. Чимало з них, зокрема й у таких містах, як Стрий, залишили по собі визначні об’єкти, які і сьогодні формують обличчя урбаністичного простору. Однією з таких постатей є стрийський інженер-архітектор Мечислав Січковський, чия діяльність заслуговує на виствітлення та професійне дослідження. Ця стаття покликана не лише показати його творчий доробок, а й звернути увагу на ширшу проблему забутості локальних фахівців, які суттєво вплинули на архітектурну самобутність регіону.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2Feb939435a89c9c17a50e9720f0dfeeb3.jpg)
Безцінним скарбом в дослідженні історії Стрия є мапа, створена міським інженером-архітектором Мечислав Січковський (співавтор В. Віктор) у 1922 році (рис.1). Вона вирізняється точністю та детальністю, що робить її унікальним джерелом інформації про місто початку ХХ століття. На мапі позначені основні громадські будівлі, серед яких адміністративні установи, школи та сакральні об’єкти. Окрему увагу автор приділив фіксації військових і промислових об’єктів, що свідчить про стратегічне значення Стрия в тогочасному регіональному контексті. Для сучасних істориків та архітекторів ця мапа є незамінним інструментом у вивченні трансформацій міського простору. Завдяки роботі М. Січковського та В. Віктора, маємо можливість глибше зрозуміти архітектурний ландшафт та урбаністичну структуру міжвоєнного Стрия. Мапа не лише документує простір, а й зберігає пам’ять про суспільні процеси, які формували місто. Вона допомагає простежити, як змінювались функції окремих територій та будівель упродовж століття. Таким чином, спадщина інженера-архітектора є ключем до відновлення забутих сторінок стрийської урбаністичної історії.
Мечислав Січковський народився у 1882 році в селі Бортники, що нині належить до Стрийського району Львівської області (рис.2). Свою освіту він розпочав у гімназії, яку закінчив у 1902 році в місті Бучач. Після цього вступив на інженерний відділ Львівської політехніки, де здобув ґрунтовні знання з технічних наук і архітектури. У 1907 році Січковського прийняли на технічну службу у Стрию, де він розпочав професійну діяльність як інженер. Завдяки наполегливій праці та високому рівню фахової підготовки він швидко здобув визнання. Згодом йому було довірено очолити міське будівельне управління Стрия, що стало важливим етапом у його кар’єрі та дозволило реалізувати низку значущих архітектурних проєктів для міста.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2Facf32f7c38646267302732eae0936a8a.jpg)
На жаль невідомий повний список робіт Мечислава Січковського у Стрию, проте все ж вдалося віднайти унікальні проєкти виконані інженером-архітектором для Соломона Шварцберга та Ефройма Краммера. Це дві зблоковані чиншові кам’яниці при вулиці Бандери (давня – вул. Ягеллонська) виконані у стилі пізньої сецесії (рис.3). Пізній етап характеризується більшою стриманістю фасадних рішень, меншою кількістю декору. Проте фасадні рішення зберігають основні стилістичні характеристики сецесії. Ці будівлі при давній вулиці Ягеллонській були запроектовані та реалізовані у 1912 році (рис.4). Кам’яниця під номером 43 має один головний фасад, що виходить на давню вулицю Ягеллонську.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F63478d7180b042358bc1230ea407f4de.jpg)
Головний фасад трьохосьовий, з боків має ризаліти. На потужному цоколі розміщений партерний, перший поверх, який є рустованим. Руст плавно перетікає до вікон другого поверху, створюючи єдиний композиційний простір. Головний вхід зміщений від центральної осі, таке рішення зумовлене плануванням кам’яниці. Збережена вхідна брама, яка вирізняється витонченістю та пишністю різьбленого декору, є домінантою стилево стриманого фасаду. Другий поверх містить два балкони на ризалітах. Не збережені металеві сецесійні консолі які підтримували балкони. Другий поверх перетинає фриз, який складається з ритмічних геометризованих рядів. Фасадну композицію підкреслює в центральні частині карниз з рослинним декором, а ризаліти завершені лаконічними фронтонами з характерними півкруглими вікнами. На другому поверсі частково збережена автентична столярка, з характерним вирішенням стулок (рис.5). Також на вікнах другого поверху збережені тримачі для квітів, графічне виконання яких перегукується з балконним огородженням даної кам’яниці. Планування кам’яниці є типовим для рядової зблокованої забудови, а саме складається з головної частини та офіцини. Помешкання були запроектовані у відповідності до тогочасних норм та мали такі планувальні особливості, які давали власникам можливість змінювати площу квартир у відповідності до потреби орендарів.
Будинок під номером 45 є наріжним та відповідно має два фасади, які виходять на давні вулиці Ягеллонську та Конопницької (рис.6). Ця кам’яниця є ще більш стриманою у виконанні фасадів. Перший поверх на високому цоколі є рустованим. Ризаліти та основна частина містять пілястри. Другий рівень підкреслений геометризованим фризом, який перетинає ритмічний ряд вікон. Увінчує другий поверх профільований карниз з ритмічним рядом кронштейнів. В наріжній частині другого поверху міститься балкон із сецесійним огородженням, в якому чітко прослідковуються рослинні мотиви. В плані кам’яниця П-подібної форми. В інтер’єрах обох сусідніх кам’яниць частково збережені автентичні п’єци та паркети. Сходові клітки були декоровані кованими перилами та плиткою з геометричною орнаментикою.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2F12a419841cd52dad68f66b5f9daacda4.jpg)
Ще один яскравий проєкт, який виконав Мечислав Січковський у 1912 році – це дві чиншові кам’яниці для Арона Розенберга при вулиці Поштовій (давня – вул. Красінського). Власник мав дві сусідні парцелі на яких інженер-архітектор запроектував зблоковані будівлі (рис.7). З давньої вулиці Красінського, окрім центральних входів, були запроектовані на першому поверсі комерційні приміщення. Стильово Січковський у вирішенні фасадів застосував ті самі принципи стриманої сецесії, що і в своїх проєктах при давній вулиці Ягеллонській. Проте кожна кам’яниця мала свої неповторні елементи та унікальні фасадні рішення. Ці проєктовані будівлі були зблоковані з великим приміщенням пекарні Станіслава Бара (пізніше – Візельтіра), яке тягнулося аж від давньої вулиці Словацького.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2Fa09f0edb7811f4b2d178873949161474.jpg)
У дослідженні архітектурної спадщини Галичини надзвичайно важливо звертати увагу на діяльність локальних фахівців, таких як Мечислав Січковський. Його професійний доробок не лише формував міське середовище Стрия у першій третині ХХ століття, а й заклав підґрунтя для подальших урбаністичних трансформацій. Збережені кам’яниці та створена ним мапа міста 1922 року є яскравими свідченнями високого рівня його інженерної та архітектурної культури. Стильова стриманість пізньої сецесії, застосована у проєктах, поєднана з функціонально продуманим плануванням, демонструє прагнення поєднати естетику з практичністю. Архівні згадки та аналіз збережених об’єктів дозволяють реконструювати його творчий підхід і оцінити внесок у формування архітектурного обличчя Стрия. Цей матеріал має слугувати поштовхом для подальших досліджень постаті Січковського та інших локальних інженерів. Адже саме такі фахівці залишили по собі вагому спадщину, яка й до сьогодні формує ідентичність міського простору. Попри невелику кількість відомостей про його проєкти, навіть відомі об’єкти дають змогу говорити про виразний авторський стиль цього непересічного інженера-архітектора. Варто також звернути увагу на збереження та охорону таких будівель як частини безцінної культурної спадщини.
Архітектор Данило Гринькевич
