Дорослі героїні на великому екрані: як кіно переосмислює вік

Ще кілька десятиліть тому образ старості в кіно найчастіше зводився до стереотипів – слабкість, хвороби, самотність, забуття. Проте впродовж останніх років режисери дедалі частіше показують старших героїнь як особистостей, здатних любити, ризикувати, шукати новий сенс життя і розпочинати нове. У центрі цієї трансформації — людяність, тілесність і гідність, а не лише вік. 

З нагоди виходу фантастичного роуд-муві «Блакитна стежка», 80-річна героїня якого кидає виклик усталеній системі, ми розповідаємо, як змінювався образ старших жінок у кіно. 

Від маргінесу до головної ролі

Початок XXI століття став переломним у тому, як кіно говорить про старість. Якщо в класичних драмах попередніх десятиліть, як-от «На золотому озері» (1981) Марка Райдла, старші персонажі залишалися переважно на периферії — у ролі мудрих спостерігачів чи дбайливих батьків — то тепер вони дедалі частіше опиняються в центрі сюжету.

Наприклад, у фільмі «Любов» (2012) Міхаеля Ганеке старість постає не як тінь минулого, а як поле морального вибору. Його герої, Жорж і Анна, стикаються з неминучістю фізичного занепаду, але фільм говорить не про смерть, а про любов — таку, що залишається навіть тоді, коли тіло відмовляє. 

Фільм «Любов»

Сучасне кіно відмовляється бачити похилий вік як занепад. «Найекзотичніший готель Меріголд» Джона Меддена чи «Книжковий клуб» Білла Холдермана показують старших жінок, які шукають пригод і нових почуттів. У цих фільмах їхній вік стає не фіналом, а другим актом життя — сповненим гумору, дружби, навіть еротики.

Японська стрічка «План 75» (2022) Тіє Хаякави показує, як суспільство може прагнути «оптимізувати» старість, перетворивши її на статистику. Фільм болісно ставить питання: чи має право суспільство визначати, коли людині час іти? І чи можливо старіти гідно, коли соціальні інституції цього не дозволяють? Стрічка «Блакитна стежка», яка здобула Гран-прі журі цьогорічного Берлінале продовжує цю ж тему. 

Фільм «План 75»

Нові герої — нова тілесність

Важливо, що сучасне кіно вчиться дивитися на старість не лише через психологію, а й через тіло. У «Глорії Белл» (2018) Себастьяна Леліо Джуліанн Мур грає жінку, яка не погоджується з «невидимістю» після п’ятдесяти. Її тіло — не символ втоми, а джерело сили, бажання, життєвої енергії. Подібну відвертість демонструє французьке кіно. У «Вихорі» (2021) Ґаспара Ноє старіння показане як фізичний процес, болісний, але правдивий. А в «Анатомії падіння» (2023) Жустін Тріє зрілість героїні — це не тягар, а її зброя: досвід, який дає їй внутрішню стійкість у світі, що судить.

Фільм «Анатомія падіння»

Гендер і старість: подвійний стандарт

У кіно старіти чоловікам завжди було легше. Їхній вік асоціювався з авторитетом, досвідом, владою. Натомість жінок після 50 років традиційно «викреслювали» з ролей романтичних партнерок. Лише останні роки зруйнували цей дисбаланс.

У фільмах «Успіхів тобі, Лео Гранд» (2022) Софі Гайд і «80 для Бреді» (2023) Кайла Марвіна літні жінки нарешті дозволяють собі бажати й діяти. Вони не соромляться свого віку, тіла чи минулого, і це робить їх живими.

Українське кіно також починає звертатися до теми старіння. У фільмі «Мої думки тихі» (2019) Антоніо Лукіча старший вік говорить не про безсилля, а про зв’язок поколінь. Мати головного героя у виконанні Ірми Вітовської — сильна, іронічна, здатна до емоцій, що рятують. 

Майбутнє екранного віку

Сьогоднішнє кіно робить старість людяною. Воно дозволяє бачити в зморшках не слабкість, а історію, у сповільненні — спокій, у втраті — пам’ять. І якщо колись молодість була синонімом життя, то тепер це лише його певна стадія, а не вершина.

Фільм «Блакитна стежка»

Старіння більше не є «темою табу», а старші героїні не обмежують екранним функціоналом матерів, бабусь чи домогосподарок. Навпаки, ця тема стає полем для нових режисерських пошуків і суспільних дискусій. 

Сьогодні ми бачимо героїнь, які йдуть на конфронтацію, мають бажання і сили, шукають романтику, люблять, страждають, але й прагнуть дії. У свіжій стрічці режисера Ґабріеля Маскаро «Блакитна стежка» 80-річна Тереза постає головною героїнею антиутопічної історії та кидає виклик державним обмеженням. Уряд країни переселяє літніх людей до ізольованих колоній, щоб молоде покоління могло зосередитися на продуктивності та розвитку.

Фільм «Блакитна стежка»

Щоб не миритися зі своєю долею, Тереза рушає в подорож Амазонією. Вона здійснює останнє бажання перед втратою свободи та відкриває для себе новий етап життя. Подивитися на її пригоди можна з 30 жовтня в українських кінотеатрах. 

---