Повернення українських різдвяних традицій

Свята більше не працюють «за інерцією». Для багатьох українців прикрасити ялинку — вже не просто поставити дерево в кутку й повісити перші-ліпші кульки. Це ритуал, у якому є пам’ять, вибір і дуже особисті сенси.

У декорі ми відходили від власних коренів майже три десятиліття, але тепер повертаємося до них свідомо. Українські символи, форми й орнаменти знову з’являються в інтер’єрах — не як ностальгія, а як мова ідентичності. «Люди хочуть не просто прикрасити ялинку. Вони хочуть зрозуміти, що саме вони на неї вішають, і чому це важливо», — каже засновниця бренду «Різдвяні історії», Марина Гукасова — Кожна прикраса стає не елементом декору, а маленькою історією про них самих».

Традиції, що повертаються додому

Ще кілька років тому український ринок ялинкових прикрас майже повністю складався з безіменного імпорту: стандартні пластикові кулі, універсальні візерунки, жодного зв’язку з місцем, у якому ми живемо. Це було красиво, але абсолютно безособово.

Після початку повномасштабного вторгнення все змінилося. Свята стали простором опори. Ми почали збирати навколо себе речі, що нагадують про дім, про свою землю, про стійкість. У декорі з’явилося бажання не «додати блиску», а закріпити сенси.

Марина (засновниця бренду «Різдвяні історії») зізнається: «Перший рік після вторгнення ми відчули справжній бум на автентику. Люди шукали іграшки з українською символікою, замовлень було стільки, що ми буквально не встигали розписувати кульки. Це був дуже чіткий сигнал: українці хочуть бачити на ялинці свою історію».

Декор як мова ідентичності

Ялинка все частіше виглядає як особистий moodboard: трохи дитинства, трохи родинної історії, трохи сьогоднішньої України.

Колись різдвяні символи в оселі були не декором, а оберегами: Восьмикутна зірка — про народження світла; Янгол — про захист дому; Солом’яні павуки — про гармонію й лад; Дідух — про зв’язок із родом; Пташки — про радість і коляду.

У 90-х і 00-х ці образи майже зникли з інтер’єрів — їх витіснили глянцеві кулі й фабричний блиск. Сьогодні вони повертаються вже не як «бабусин стиль», а як усвідомлений вибір. Це не «черговий тренд на етніку», це спосіб заявити: я знаю, звідки я родом.

«Різдвяні історії»: коли прикраса — це історія

На цьому тлі бренд «Різдвяні історії» став одним із маркерів нового святкового стилю. Команда свідомо працює з українськими кодами: орнаментами, мотивами, образами колядників, хаток, зірок.

«Ми хотіли повернути людям речі, які нагадують про коріння. Показати, що українське може бути і стильним, і дуже глибоким», — пояснює Марина. 

Як народжуються нові колекції

Робота над колекціями бренду — це завжди дослідження. Команда вивчає традиційні символи, їхній зміст, звичаї, з якими вони пов’язані. На основі цього з’являються ескізи та форми, що зберігають автентичність, але звучать сучасно.

У своїх прикрасах бренд використовує традиційні символи, що мають коріння в українській культурі; а також всі іграшки ручної роботи, унікальні, зі своєю фактурою й характером.

Їхні колекції — це мікс класичних символів і сучасної чутливості до контексту:

«Захисник / Захисниця» — знак вдячності й пам’яті.

«Херсонський кавун» з’явився тоді, коли ЗСУ звільняли Херсонщину, і став маленькою скляною метафорою першої великої перемоги. Після цього кавуни поїхали до тих, хто пережив окупацію, чекав новин з дому або просто хотів мати на ялинці символ повернення свого.

«Вареник» — починався як жарт, а перетворився на один із найбільш упізнаваних символів колекції. Вареник як метафора дитинства, святкового столу, бабусиної кухні. Авторка дизайну — художниця Лариса Ахундова — зробила його і одночасно ніжним, і дуже виразним.

Усі іграшки бренду — ручної роботи, кожна має свій характер та задум, які й роблять її живою. «Ми віримо, що символи мають силу. Особливо тоді, коли вони створені з любов’ю і повагою до традиції», — кажуть у «Різдвяних історіях».

Прогноз: автентика стає новою класикою

У найближчі роки «Різдвяні історії» прогнозують посилення двох ключових тенденцій — повернення до національних символів та оберегів та відмову від надмірності на користь сенсовності.

Українці дедалі більше цінують ручну роботу, локальних майстрів, екологічність та історичну глибину. Бренди, що відроджують національні ремесла та символіку, отримують особливу увагу — святкові прикраси стають не лише елементом декору, а частиною культурної ідентичності. Кожна іграшка — це історія, яка передається з покоління в покоління, оберіг і символ, який оживає на ялинці.

Декор стає частиною не просто інтер’єру, а самоідентифікації. Святкові колекції все частіше розповідають про національні традиції та ремесла і, схоже, наші свята нарешті отримують те, чого довго бракувало — власну історію й естетику.

Де побачити ці історії наживо

Побачити, як ці сенси виглядають у просторі, можна в Маєтку Різдвяних Історій — різдвяній локації поруч із Києвом, де за скляними кулями стоять не фабричні лінії, а живі люди, історії та ремесло.

Тут можна:

пройти екскурсію «Повернення Різдвяної Зірки»;

побачити процес створення скляних, ватяних та солом`яних прикрас іграшок;

власноруч розписати свою кулю;

зустрітись зі Святим Миколаєм;

привезти додому не просто сувенір, а ще одну особисту різдвяну історію.

 

Маєток розташований за адресою с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Весняна, 25. 

---