/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F193%2F8c9c540639bc029197f59ca6078625fd.jpg)
Вікторії Амеліній виповнилось б 40: історія письменниці зі Львова, яка стала розслідувачкою російських злочинів
"Еспресо.Захід" розповідає більше про життя та спадок письменниці.
Життя і творчий шлях Амеліної
Вікторія Амеліна народилася у 1986 році у Львові. У 14 років вона емігрувала до Канади, проте згодом повернулася в Україну. У Львівській політехніці здобула ступінь магістра комп’ютерних технологій.
Працювала програмісткою та обіймала керівні посади в міжнародних IT-компаніях. Водночас Вікторія завжди мала хист до письма. У 2014 році вона стала лауреаткою національної премії "Коронація слова" та дебютувала в прозі романом "Синдром листопаду, або Homo Compatiens", який увійшов до десятки рейтингу "ЛітАкцент–2014". Наступного року роман перевидали, і він потрапив до короткого списку Премії Валерія Шевчука. Книга одразу привернула увагу критиків і читачів глибоким психологізмом та тонким відчуттям людських емоцій.
Наприкінці 2015 року Амеліна залишила кар’єру в IT, щоб повністю присвятити себе письменницькій діяльності. Її наступні твори — зокрема "Дім для Дома" та "Коханці юстиції" — утвердили її як одну з провідних постатей сучасної української літератури. Вікторія стала членкинею Українського ПЕН, а роман "Дім для Дома" визнали найкращою українською прозовою книгою 2017 року на фестивалі "Запорізька книжкова толока".
У 2016 році вийшла її перша дитяча книжка "Хтось, або Водяне Серце", а у 2021-му — "Е-е-есторії екскаватора Еки". Вікторія багато подорожувала світом — від Тибету до Кремнієвої долини, а також публікувала колонки в онлайн-виданнях "Збруч" і НВ.
У 2021 році Амеліна стала лауреаткою літературної премії імені Джозефа Конрада та заснувала Нью-Йоркський літературний фестиваль у селищі Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області.
З початком повномасштабного російського вторгнення вона долучилася до громадської організації Truth Hounds, яка займається документуванням воєнних злочинів. 26 лютого 2022 року, коли тисячі людей залишали Україну, Вікторія перетнула кордон у зворотному напрямку — щоб бути разом із тими, хто залишився. Упродовж усіх місяців великої війни вона збирала свідчення, допомагала постраждалим, виступала на міжнародних подіях, відвідувала прифронтові та деокуповані міста й документувала злочини російських окупантів.
![]()
У вересні 2022 року саме Вікторія Амеліна знайшла в саду в селі Капитолівка на Ізюмщині захований щоденник закатованого росіянами письменника Володимира Вакуленка. Згодом вона представляла його спадщину в Харківському літературному музеї та продовжувала дослідження війни й воєнних злочинів.
27 червня 2023 року Вікторія перебувала в Краматорську разом із делегацією колумбійських журналістів і письменників. Під час вечері в ресторані в центрі міста російські війська завдали ракетного удару по будівлі. Амеліна зазнала тяжких поранень і 1 липня 2023 року померла в лікарні Мечникова у Дніпрі.
У письменниці залишився син. Вікторію Амеліну поховали у Львові на Личаківському цвинтарі.
Спадщина письменниці
Вікторія Амеліна активно підтримувала розвиток української культури й мистецтв. Її твори були перекладені польською, чеською, німецькою, нідерландською та англійською мовами. Нещодавно роман "Дім для Дома" з’явився також іспанською.
У 2024 році у Великій Британії вийшла збірка, присвячена російсько-українській війні та пам’яті Вікторії Амеліної. Британське видавництво Jetstone опублікувало книжку "Писати під вогнем: поезія і проза з України та Black Country", до якої увійшли твори українських і британських авторів.
![]()
фото: Польський Інститут у Києві
У січні 2024 року письменницю посмертно нагородили орденом "За заслуги" III ступеня, а в березні цього року — премією Норвезької спілки письменників за свободу самовираження. Це перший випадок в історії премії, коли її присудили після смерті автора.
У лютому 2025 року у Великій Британії офіційно вийшла у світ книга Амеліної "War & Justice Diary: Looking at Women Looking at War" ("Щоденник війни і правосуддя: Дивлячись на жінок, що дивляться на війну").
У грудні 2025 року Вікторію Амеліну посмертно визнали почесною громадянкою французького міста Ліон. Цим статусом щороку відзначають правозахисників й активістів з різних країн світу — до Дня прав людини (10 грудня).
Премія Орвелла
У червні 2025 року Амеліна отримала премію Джоржа Орвелла у категорії Political Writing ("Політичний нонфікшн") за книгу "Дивлячись на жінок, які дивляться на війну".
"Незабутня картина людських наслідків війни", – сказав про книгу голова журі Кім Даррок.
Йдеться про незавершену книгу Вікторії Амеліної "Дивлячись на жінок, які дивляться на війну", що поєднує щоденникові записи, інтерв'ю, репортажі з місць воєнних злочинів та поезію. Книга вийшла у 2025 році у видавництві William Collins, а передмову до неї написала Маргарет Етвуд.
"Амеліна привносить у свою розповідь гостроту журналістки та майстерність природженої письменниці, що робить її справжньою спадкоємицею Джорджа Орвелла", – зазначив Кім Даррок.
Коли Росія вторглася в Україну у 2022 році, Амеліна працювала над романом, але невдовзі перейшла до поезії та документалістики. Вона надіслала подрузі останній варіант книги "Дивлячись на жінок, які дивляться на війну" незадовго до своєї смерті.
![]()
фото: The Orwell Prize
Після її смерті у віці 37 років група письменників разом з чоловіком Вікторії Алексом упорядкували матеріал – який, за їхніми оцінками, становив близько 60% від того, що планувала Амеліна – у зручну для читання версію, додавши виноски та іноді вставляючи матеріал з попередніх чернеток.
Від імені Вікторії Амеліної нагороду прийняв її чоловік.
Премія імені Джорджа Орвелла присуджується за твори, які "здатні перетворити політичний текст на мистецтво". Таке побажання залишив сам Орвелл у своєму заповіті. Призовий фонд премії становить 3 тисячі фунтів. Призові кошти будуть спрямовані на підтримку фестивалю, який започаткувала Вікторія Амеліна в Україні, Нью-Йоркського літературного фестивалю.
Нью-йоркський літературний фестиваль
Нью-йоркський літературний фестиваль (NЛФ) заснований письменницею Вікторією Амеліною для підтримки громади містечка Нью-Йорк Донецької області, а також для промоції справжніх Донеччини та Луганщини в Україні. Фестиваль вперше відбувся восени 2021 року.
Друзі Вікторії Амеліної продовжують розвивати проєкти Нью-йоркського літературного фестивалю, зокрема заснований нею конкурс есеїв для підлітків і табір для переможців конкурсу NYCamp.
"Були запити проводити фестиваль в американському Нью-Йорку. Але для Віки було дуже важливо, щоб локаційно ця подія відбувалася саме на Донеччині, саме в Нью-Йорку. Тому ми поки чекаємо деокупації цього міста. І сподіваємося, що з фестивалем ми повернемось найближчим часом.
Організація працює, продовжує створювати, творити конкурси есе. Ми розширили географію проєкту до Торецького району і запрошуємо підлітків з усюди подаватися. Я думаю, що організація часом ще буде розширювати діяльність і кількість проєктів, і в пам'ять Вікторії, і втілювати мету її роботи останніх років, і життя", — розповідала “Суспільне Донбас” подруга та колега загиблої Софія Челяк.
