Між вибухами та книжковими полицями: як КнигоЛенд будує культурний опір під час війни
Між вибухами та книжковими полицями: як КнигоЛенд будує культурний опір під час війни

Між вибухами та книжковими полицями: як КнигоЛенд будує культурний опір під час війни

2025-й рік для мережі книгарень КнигоЛенд став роком контрастів. Це рік, коли вибухова хвиля вибивала вікна в харківських книгарнях, але наступного ранку двері знову відчинялися для відвідувачів. Рік, коли відкривали нові точки по Україні, організовували десятки благодійних акцій і культурних подій, попри те, що працювати доводилося під постійною загрозою. Рік, який став доказом, що можна не просто вижити під час війни, а розвиватися, творити й нести книжкову культуру людям.

Поки стіни стоять — працюємо

Цього року один з снарядів прилетів всього за сто метрів від однієї з харківських книгарень мережі. Вибухова хвиля вибила вікна, половина книжок повилітала з полиць. Десь о п'ятій ранку працівниці прокинулися від вибухів. А вже до дев'ятої прибирали скло і розставляли книжки.

КнигоЛенд

«Якщо стіни стоять — працюємо» — це вже принцип, за яким живе команда. Світла немає? Вмикають ліхтарики. Вікна розбиті? Затягують плівкою чи фанерою. Для харків'ян книгарня давно стала більшим, ніж торговою точкою, а радше, це острівець нормальності, де можна на годину відчути себе людиною, а не мішенню.

Серпень і листопад випробували на міцність багато київських і харківських закладів культури. Книгарні КнигоЛенду також зазнали пошкоджень від нічних атак. Але щоразу команда швидко відновлювала роботу, бо розуміє, що зараз кожна відчинена книгарня — це маленький акт опору проти великої війни.

Команда, яка адаптувалася до війни

З початку повномасштабного вторгнення робота змінилася кардинально. Колектив став переважно жіночим, а це означає більше навантаження: дівчата розвантажують важкі коробки, розставляють книжки на полиці, працюють з клієнтами. Жартують, що тепер вони «і вантажники, і продавці, і психологи в одній особі».

Психологічний тиск постійний. Перші місяці війни багато хто тремтіли від кожного звуку. Зараз організм адаптувався, але страх нікуди не зникає. Допомагає підтримка колег, коли після кожного обстрілу в загальному чаті пишуть: «Дівчата, ви як?». Багато ходять до психолога, і це стало нормою, про яку не соромляться говорити.

Найбільше працівниць рятує сама робота . Кажуть, що коли спілкуєшся з відвідувачами, допомагаєш обрати книжку, бачиш їхні усмішки, діти біжать до полиць з казками, то і розумієш, заради чого все це.

Місія повертати книги в регіони

Найамбітніше досягнення року — відкриття десятка нових книгарень по всій Україні.Мережа активно розширюється, несучи книжкову культуру не лише у великі міста, а й у райцентри, де книгарень роками не було.

«Для нас КнигоЛенд — це не лише про велику книгарню-кав'ярню у Києві, а про любов до книжок і культури загалом, — каже Ігор Зарудко, директор мережі. — Відкриття книгарні в містечках — насамперед соціально відповідальний, а не виключно бізнесовий крок. Якщо подивитися на інтерактивну мапу книгарень УІК, можна побачити багато білих плям. Книжкові крамниці є в обласних центрах, а маленькі містечка біліють. Ми хочемо це змінити».

КнигоЛенд

У невеликих містах часто немає нормальних книгарень — лише канцтовари з кількома книжками на полиці. Бібліотеки стоять напівпорожні з літературою початку нульових. Люди замовляють книжки онлайн, бо просто немає де їх купити офлайн. Статистика замовлень КнигоЛенду показує, що чимало посилок ідуть саме до читачів із малих міст.

Економічно це складніше, ніж відкриття в столиці, адже менший середній чек, довший термін окупності. Але для мережі це питання місії: зробити українську книгу доступною для кожного, незалежно від того, де людина живе. Кожна нова книгарня це культурний простір і сигнал того, що ми плануємо тут наше майбутнє.

Благодійність і підтримка: від книгозбору до листів захисникам

КнигоЛенд провів кілька масштабних благодійних акцій цього року. Разом із ZONE 3000 та видавництвом «Ранок» організували книгозбір для дітей і дорослих із деокупованих громад Харківщини — допомагали відновлювати бібліотеки та повертати людям доступ до читання. У листопаді провели акцію «День піжам», де кожен відвідувач у піжамі отримував знижку, а зібрані кошти пішли на будівництво Дому Роналда МакДональда для родин, чиї діти перебувають у лікарнях.

Вересень запам'ятався дебютом мережі на фестивалі «Книжкова Країна» на ВДНГ, який зібрав понад 93 тисячі відвідувачів. У жовтні книгарня на Жилянській стала майданчиком для важливого круглого столу «Дитинство під прицілом», де представники держави, бізнесу та громадського сектору обговорювали підтримку українських дітей під час війни.

КнигоЛенд

До Дня захисників України організували збір листів-подяк для військових на передовій. Сотні теплих слів від відвідувачів були відправлені тим, хто захищає можливість існування цих самих книгарень. Разом з Українським інститутом книги провели зустріч видавців і книгарів — важливий майданчик для обговорення викликів книжкової галузі в умовах війни.

КнигоЛенд

Навіть презентація книжки про котів у жовтні перетворилася на благодійну подію — гості могли не лише дізнатися про котячі історії, а й познайомитися з вихованцями притулку «Мурчики» та, можливо, знайти свого майбутнього улюбленця. 

27 жовтня мережа стала партнером Радіодиктанту національної єдності. Книголюби перевірили свої знання української мови та відчули єдність із мільйонами українців по всій країні.

КнигоЛенд

На початку листопада КнигоЛенд організував зустріч видавців і книгарів разом з Українським інститутом книги. Подія стала важливим майданчиком для обговорення викликів і можливостей книжкової галузі в умовах війни. Особливо символічно, що зустріч відбулася напередодні Дня працівників культури.

Головне досягнення — люди

Але найголовніше досягнення року це люди КнигоЛенду. Ті, хто продовжують працювати попри обстріли, розвивають мережу, організовують події та роблять книги доступними для кожного українця. Ті, хто приходять на роботу після безсонних ночей, прибирають скло з підлоги і відчиняють двері.

Саме завдяки їхній відданості справі культура й література залишаються тим, що об'єднує нас навіть у найскладніші часи. Вони доводять, що стійкість це не про відсутність страху чи втоми. Це про те, щоб не здаватися. Про те, щоб захисникам на фронті було куди повертатися — до країни, де живе культура, де продають українські книжки, де є майбутнє.

І поки працівниці книгарень витирають пил з обкладинок і розставляють томи на місця, вони роблять щось більше, ніж просто продають літературу. Вони створюють простір надії там, де, здавалося б, для неї вже немає місця. Вони доводять, що незламність буває різною, іноді вона виглядає як відчинені двері книгарні в місті під обстрілами.

 

 



Источник материала
loader