Вбивця “Святий павук”. Думка

На початку 2000-х років в Ірані орудував серійний вбивця, який за один рік забрав життя 16 жінок. Режисер Алі Абассі зняв фільм, заснований на цій історії. Зі зрозумілих причин картину знімали не в Ірані, а в демократичнішій Йорданії. 

Режисер максимально швидко, майже документальними мазками занурює глядача в атмосферу іранського міста Мешхед. Тут пліч-о-пліч співіснують релігійний фанатизм, блуд, наркоманія. Зовсім не дивно, що у такому лицемірному середовищі з’являється свій локальний монстр. Він вирішує, що очищує місто, вбиваючи повій. Утім він не тільки сіє страх, але й знаходить підтримку у певних колах суспільства.

Алі Абассі сказав, що він хотів зняти фільм не про серійного вбивцю, а про суспільство серійних вбивць. І йому вдалося зробити стрічку, в який одночасно відчувається реальність зображеного простору та невіддільна, постійно присутня загроза. Особливо для жінок. “Вбивця ‘Святий павук’” – не тільки трилер у звичайному сенсі слова, а також атмосферний соціальний коментар. 

Життя вбивці демонструється на побутовому рівні, де робота та ігри з власними дітьми показані так само буденно, як і скоєні ним злочини. Попри те, що антагоніст є ветераном ірано-іракської війни, фільм не викликає жодного неоднозначного тлумачення цього персонажа. 

Напротивагу йому, головна героїня, журналістка, має кожен день доводити комусь своє право на думку, на роботу і взагалі на будь-що. Лише в номері готелю, у футболці з логотипом Iron Maiden, джинсових шортах та з цигаркою у руці, коли вона пише та надиктовує статті про вбивства, тільки тут вона виглядає вільною.      

Повторюся: це не зовсім типовий фільм про серійного вбивцю. Проте в ньому є і напруга, і певна доля чорнушності і дивовижно жахливий за своєю сутністю фінал. 

“Вбивця ‘Святий павукʼ” – фільм, який нагадує про те, що мистецтво інколи може заходити на політичну царину і залишатися при цьому мистецтвом.