/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2Ffeaa6f11aedf3d0645167353653b708e.jpg)
Палац-примара на вулиці Тершаковців у Львові
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2Ffeaa6f11aedf3d0645167353653b708e.jpg)
Величний будинок на вул. Тершаковців, 4 — справжній палац у стилі французького необароко. Але уже понад тридцять років тут панує пустка… А колись ця пам’ятка архітектури знала кращі часи — тут мешкали відомі науковці, дипломати, професори, генерали… Шкода, що цей будинок не привертає уваги ні інвесторів, ні пам’яткоохоронців. Міг би знову стати окрасою цього райончику! Нинішнє покоління 60+ пам’ятає, що до початку 1990-их років тут розміщувалася вечірня восьмирічна школа № 3
Історія цього будинку почалася 1898 року, коли архітектор Наполеон Лущкевич звів його для фармаколога, професора Вацлава Собєранського, пише Центр міської історії. Збудована кам’яниця отримала вигляд розкішного палацу в стилі французького необароко. В архівних документах ідеться, що, зокрема, в цоколі були кухня, пральня, дванадцять пивниць, коридор, два сходові майданчики і два туалети; на партері — одинадцять кімнат, три передпокої, ванна, три туалети, брама; на другому поверсі — дванадцять кімнат, дві ванни, три туалети; на третьому поверсі — тринадцять кімнат, три кухні, дві ванни, три туалети.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F207%2Ff0b17e6fe3f64a36ea94f3f1e5422e3b.jpg)
Та ось 1901 року професор Собєранський помер, і його дружина Евґенія, залишившись із трьома дітьми, через фінансову скруту була вимушена здавати свою власність в оренду тодішній науковій еліті. Так, приміщення першого поверху винаймав доктор Юліян Блят з піднаймачем доктором Каролем Ґоттфрідом. «Кавалєрку» на партері займав Даніель Веронський.
У шести кімнатах на другому поверсі мешкав генерал і консул Республіки Перу Францішек Паулік. Інші сім кімнат займав Польський шкільний музей. Від 1925 р. директором Музею був Станіслав Лeмпіцький — письменник, професор історії освіти і шкільництва Гуманітарного відділення Університету.
На початку 1930-их років приміщення чиншового будинку № 4 були порожніми і неуживаними через незадовільний стан: понищеними були кімнатні і кухонні стелі, печі, туалети і ванни. З огляду на це вже тодішня власниця кам’яниці Людвіка Бялобжеська просила у міського уряду звільнення від сплати податку на нерухомість. 1935 року частину кам’яниці, що стояла останні роки без ужитку, передали приватній жіночій гімназії Й. С. Ґольдблят-Камерлінґ. Частину житлових приміщень було адаптовано та реконструйовано для потреб школи. У радянський час тут розмістилася вечірня восьмирічна школа № 3, яка перестала функціонувати на початку 1990-их років.
Юлія ЛІЩЕНКО
Джерело: Високий Замок
