/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F193%2Fede6cfb46b151daaa3cb3abd5b14a841.jpg)
6 найцікавіших виставок березня у Києві
Починаємо весни з масштабної виставки мисткинь-бойчукісток в Українському домі; також на нас чекає зіркова виставка в PinchukArtCentre, яка згодом буде показана на бієнале у Венеції та виставка ілюстрації в Мистецькому Арсеналі.
"Весна. Жіночі імена бойчукізму"
Український дім, з 5 березня по 12 квітня
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F193%2F655de3ed85c5397fb16c26e4868caac3.jpg)
Одна з головних виставок весни — проєкт, присвячений художницям школи бойчукізму. Виставка висвітлює імена Оксани Павленко, Антоніни Іванової, Віри Бури-Мацапури, Софії Налепинської-Бойчук, Марії Холодної, Ярослави Музики та інших бойчукісток — видатних художниць свого часу. Бойчукізм постає як багатоголосий художній простір, у якому жіночий внесок мав принципове значення для формування нового візуального коду, розповідають куратори проєкту.
Особлива роль бойчукісток полягає також у збереженні традиції. Після масових розстрілів митців школи під час радянського терору бойчукізм було оголошено ворожим, а його твори — приреченими на знищення. Архіви нищили, розписи зафарбовували, імена зникали з публічного простору. У цій атмосфері страху й тотального контролю саме жінки стали тихими хранительками пам’яті: Оксана Павленко, Ярослава Музика та Антоніна Іванова пережили ці роки й зберегли у великій таємниці фрагменти мистецької спадщини бойчукістів — ескізи, роботи, спогади, саму ідею школи.
"Тихий портрет. Наталія Лісова"
В Dymchuk Gallery, з 5 по 29 березня
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F193%2F0ca0b4558f4eba30758231ef0025145f.jpg)
Головний мотив серії робіт Наталії Лісової — людська постать. Це не портрет у класичному розумінні й не образ конкретної особи. Фігура редукована до мінімальних тілесних ознак — силуету або фрагменту. У центрі уваги залишаються інтенсивність присутності й тиша. На виставці представлені живописні роботи 2022–2026 років.
Групова виставка "Радість"
PinchukArtCentre, кінець березня
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F193%2Fa8cb2b7a9834e31ee81a81d0b2cc027d.jpg)
Наприкінці березня PinchukArtCentre представить дві нові виставки — масштабний груповий проєкт "Радість", у якому українські та міжнародні митці досліджують одну з найважливіших емоцій, що надає нам сил у важкі часи, та експозицію Дослідницької платформи, у фокусі якої — роботи українських митців 2000–2010-х років, які працювали з темою тілесності (тіла як інструменту самовизначення і спротиву).
Виставку "Радість" також буде представлено в межах паралельної програми Венеційської бієнале у травні цього року.
"Культурна валіза"
Конкорс Київського залізничного вокзалу
З 6 березня — 5 квітня
Виставка пропонує подивитися на українську культуру через особисті речі, архіви та історії видатних українських діячів і діячок. Серед артефактів, які команда проєкту зібрала для цієї виставки, ви знайдете саквояж композитора Станіслава Людкевича, оригінальні тексти із піснями Андрія Кузьменка (Кузьми), блокноти з відомими віршами Сергія Жадана, партитуру "Carol of the Bells" Миколи Леонтовича 1936 року. А також ескізний проєкт фасаду київського вокзалу архітектора Олександра Вербицького, важливого культурного й транспортного символу столиці.
"Культурна валіза" звертається до людей, які перебувають у дорозі: їдуть за кордон, на фронт, додому. У цьому русі культура стає способом зберегти зв’язок із власним корінням і країною" — говорить кураторка проєкту Катя Тейлор. Виставка реалізована Port of Culture у співпраці з Bolt.
"Женя, Лєра, Іра"
Простір 3.6.9 Space, до 29 березня
"Женя, Лєра, Іра" – виставка, створена у співпраці Spilne Art та майстерні Ательє Нормально, яка працює з нейровідмінними митцями. Роботи створені у методі співтворення, де живописні пейзажі, та інші твори Лєри Тарасенко доповнюються графічними малюнками Жені Голубенцева та Ірини Голобородько — практика здійснюється без попереднього планування, створює власний світ і занурює глядача у нього. Метод спільної роботи розпочався з несподіваного втручання Жені Голубенцева у майже завершену роботу Лєри Тарасенко, що згодом стало основою річного процесу експериментів і рефлексії про авторство, спільність, готовність ділитися та приймати.
Виставка української ілюстрації
Мистецький Арсенал, кінець березня – травень
Виставка присвячена дослідженню сюжетів української ілюстрації першої третини ХХ століття та їхнього взаємозв’язку із сучасною ілюстрацією й мистецтвом. Як одне з найдоступніших і найдемократичніших медіа, ілюстрація давала змогу висвітлювати важливі теми й розповідати про історію, спадщину та майбутнє. Саме перша третина ХХ століття стала точкою відліку в цій історії — періодом, який значною мірою сформував обличчя сучасної української ілюстрації.
