Оголосили програму Docudays UA 2026: які українські фільми покажуть цьогоріч

З 5 до 12 червня відбудеться 23-й Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. Організатори вже оголосили програму національного конкурсу «Docu/Україна», до якої увійшли п’ять документальних стрічок українських режисерів.

Фестиваль традиційно фокусується на кіно, що порушує соціальні, культурні та правозахисні теми, а також відкриває глядачам актуальні документальні картини з усього світу. Водночас Docudays UA 2026 залишається важливою платформою для підтримки української кіноіндустрії та авторського документального кіно.

Програмна директорка фестивалю Юлія Коваленко зазначила, що сьогодні українські документалісти прагнуть створювати кіно, здатне «найбільш повно передати досвід життя в умовах війни».

Стрічки, які увійшли до національного конкурсу

«Сліди»

Документальна стрічка «Сліди» режисерки Аліси Коваленко та співрежисерки Марисі Нікітюк розповідає про пошук справедливості українськими жінками, які пережили сексуальне насильство та тортури, вчинені під час російської агресії. 

Фільм зосереджується на спільноті вцілілих жінок, які відмовляються мовчати про пережите. Через історію Ірини Довгань — колишньої полонянки, а тепер активістки, яка документує свідчення постраждалих жінок на деокупованих територіях України, — картина створює колективний портрет травми.  

Фільм вже отримав нагороди на міжнародних фестивалях Berlinale та MOVIES THAT MATTER у Гаазі, а також потрапила до ТОП-20 фільмів глядацьких фаворитів документального фестивалю в Торонто HOT DOCS.  

«Тиха повінь»

Прем`єра фільму «Тиха повінь» Дмитра Сухолиткого-Собчука відбулася на IDFA 2025 в Амстердамі. Стрічка присвячена закритій пацифістській релігійній громаді, яка живе на березі Дністра в Україні. Вони слідують власним правилам, відрізані від зовнішнього світу. Лише регулярні повені порушують їхнє життя. 

Коли Росія розпочала повномасштабну війну проти України, релігійна громада почала збирати гуманітарну допомогу та їжу для військових і цивільних на лінії фронту. Вони почали порушувати власні правила і налагоджувати зв’язок із зовнішнім світом. 

«Не питай мене, чи я вбивала» 

На Docudays UA 2026 відбудеться світова прем’єра документального фільму «Не питай мене, чи я вбивала» режисерки та офіцерки запасу Національної гвардії Олена Максьом.

Стрічка є особистим щоденником війни, який режисерка знімала понад тисячу днів. Це історія шляху людини без бойового досвіду, яка добровільно пішла на фронт, навчилася рятувати поранених, опанувала військову справу та згодом сама стала офіцеркою, ведучи інших крізь той самий досвід, що колись змінив її.

Олена знімає тоді, коли має змогу: між бойовими завданнями, під час навчань і в короткі миті очікування, з яких складається фронтове життя. Камера тут стає і способом захисту, і свідком війни. Через неї режисерка фіксує не видовищність бою, а крихке повсякдення виживання — втому, обличчя побратимів, рідкісні миті сміху та тишу, що приходить після втрати.

«Ілюзія тихої ночі»

Фільм «Ілюзія тихої ночі» Ольги Черних вперше показали у квітні на швейцарському фестивалі Visions du Reel. Стрічка складається з матеріалів, знятих сорока операторами та сотнями волонтерів у ніч із 27 на 28 липня 2025 року в різних регіонах України. Через поліфонічний монтаж — від загального до особистого — він показує повсякденність, де між страхом, виснаженням і короткими спалахами радості, постають стійкість і надія на те, що одного дня ця ніч також мине. 

«Де все зникає»

Стрічка Олександра Ткаченка «Де все зникає» була представлена у міжнародному конкурсі французького фестивалю FIPADOC. В її основі лежить розповідає про оператора і військового Дмитра Докунова, який документує власний досвід війни за допомогою камери смартфона. 

---