Біля Нотр-Даму відкопали стіну, яка може розкрити таємницю заснування Парижа

Археологи виявили під подвір’ям лікарні Отель-Дьє в самому центрі Парижа обвуглену 20-метрову стіну віком понад 2000 років. Ця знахідка за кілька кроків від собору Нотр-Дам може остаточно розкрити таємницю заснування французької столиці.

Вона може підтвердити, що давня галльська Лютеція дійсно стояла на острові Сіте.

Історія Лютеції сягає кельтського племені паризіїв, а сама назва походить від слів «болото» чи «миша». Тривалий час науковці сперечалися щодо розташування поселення. Через брак доримських артефактів на острові Сіте та великі розкопки в Нантері історики припускали, що Лютеція взагалі була за межами сучасного центру.

Знайдена стіна може змінити уявлення про зародження міста. Під час розкопок перед перебудовою лікарні команда Давіда Кутюр’є та інституту Inrap натрапила на масивні кам’яні блоки з дерев’яними балковими перекриттями та двометровою піщано-гравійною платформою. За словами кураторки спадщини Дороте Шауї-Дерйо, ця архітектура чітко вказує на галльську оборонну традицію.

Зовнішній фасад стіни та будівля поруч мають виразні сліди катастрофічної пожежі, а поруч науковці виявили згоріле насіння, кераміку та наконечник списа. Це збігається з подіями 52 року до н. е., коли за наказом полководця Камулогена паризії спалили власне місто та мости, аби воно не дісталося військам Юлія Цезаря. Перші результати радіовуглецевого аналізу датують деревину періодом між 200 та десятим роками до н. е.

Після завоювання римляни відбудували Лютецію, перетворивши її на квітуче торгове місто. Вони звели форум, театр, амфітеатр на 17 тисяч глядачів, 26-кілометровий акведук та три комплекси терм, зокрема знамениті терми Клюні. Лише в третьому столітті через набіги германців місто знову згорнулося до меж острова Сіте й отримало назву Париж, а пізніше стало резиденцією імператора Юліана Відступника.

Територіальна комісія з археологічних досліджень Франції вже визнала знайдену стіну об’єктом виняткового значення. Оскільки обвуглені рештки надзвичайно крихкі, археологи відсканують їх у 3D, вилучать і реконструюють із оригінальних каменів для експозиції в одному з музеїв Парижа.