Вчені з’ясували, чому людям подобається грати в “Тетріс”

“Тетріс” змушує гравців відключитися від зовнішнього світу, що допомагає їм розслабитися і забути про поточні тривоги і життєві проблеми.

До такого висновку прийшли американські дослідники, що опублікували статтю в журналі Emotion.“Увійти в подібний стан не так-то просто.

Необхідно, щоб та річ, яку зараз робить людина, була одночасно і не надмірно складною, але при цьому і не дуже простою, у неї повинні бути чіткі і досяжні цілі, а також добре помітний “зворотний зв’язок”, – розповідає Кейт Суїні (Kate Sweeny) з університету Каліфорнії в Ріверсайді (США).

Гра “Тетріс”, була створена радянським програмістом Олексієм Пажитновим в 1984 році, в якості своєрідного “відволікання” від його основної роботи – розробки систем штучного інтелекту і розпізнавання мови.

Суїні і її колеги розкрили один із секретів успіху дітища Пажитнова, простеживши за тим, як гра в “Тетріс” впливала на настрій і успішність трьох сотень студентів з юридичного факультету її університету, які погодилися взяти участь в експерименті.Під час цих дослідів, вчені запрошували студентів в свою лабораторію і пропонували їм заповнити анкету, а також сфотографуватися для оцінки їх фізичної привабливості.

Після цього вони виводили їх у коридор і просили почекати результатів приблизно десять хвилин, при цьому запропонувавши їм зіграти в “Тетріс”.Гаджет, на який була встановлена ​​ця гра, був налаштований таким чином, що вчені могли таємно змінювати складність гри, роблячи його або легким, або простим, або ж змушуючи програму пристосовуватися до швидкості реакції студента.

Спостерігаючи за поведінкою студентів під час цього “очікування” і опитуючи їх після завершення дослідів, вчені намагалися зрозуміти, чи впливала гра на їх настрій і чи допомагала вона їм позбутися від переживань і хвилювань.

Подібного переходу, як виявили вчені, можна домогтися, якщо “Тетріс” адаптувався до швидкості мислення та реакції студентів.

Пажитнов говорив, що на високих рівнях вся увага гравця зосереджена на ігровому полі і що він не може відволікатися на те, що роблять оточуючі, в тому числі і потенційні суперники.